Мисливське господарство в Міністерстві аграрної політики та продовольства: чого чекати далі?

17 липня 2026 року Уряд ухвалив рішення відновити роботу самостійного Міністерство аграрної політики та продовольства. Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства перейменоване на Міністерство економіки та довкілля.
Постановою Кабміну № 1029 від 6 серпня 2026 року визначено, що тепер Держлісагентство, яке реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, координується не Міндовкілям, а Мінагрополітики.
Хто в Уряді тепер відповідає за мисливство
З 16 липня 2026 року Міністерство аграрної політики та продовольства очолює Тарас Висоцький. Це не нова для нього сфера: у 2025–2026 роках він був заступником міністра економіки, довкілля та сільського господарства, а 16 липня 2026 року призначений міністром Мінагрополітики. І ось тут є, на нашу думку, найцікавіший момент для мисливської галузі.
Тарас Висоцький вже будучи заступником міністра економіки, довкілля та сільського господарства у 2026 році брав участь у Стратегічному форумі з розвитку мисливської галузі України на Рівненщині. Це показник його лояльності до мисливського господарства і позитивний сигнал для мисливства. Але робити якісь позитивні прогнози щодо відновлення ним мисливської галузі – ще зарано.
Водночас є ще один показовий факт: у лютому 2026 року нинішній міністр агрополітики говорив про лісову галузь як про важливий ресурс економічного зростання та наголошував на необхідності використання її економічного потенціалу. Це дає підстави припускати, що його підхід до лісового та мисливського господарства може бути більш господарським і економічним, ніж суто природоохоронним.
Але є важливе «але»
Не варто очікувати, що з вересня все в мисливському господарстві різко зміниться.
Причина проста: основні правила гри залишаються закріпленими законами, стратегіями, природоохоронними зобов’язаннями та іншими державними документами.
У 2025 році Уряд затвердив Стратегію розвитку мисливського господарства до 2035 року, ініціаторами, розробниками і підписантами якої були УТМР, ВАМКМУ та ТЛУ. Вона передбачає реформування мисливської галузі, законодавчі зміни, цифровізацію, сучасну таксацію, посилення охорони та перехід до європейських принципів управління. І ця Стратегія була сформована ще до нинішньої зміни структури Уряду. Тому неправильно було б казати, що до переходу в Мінагро мисливська галузь стояла на місці, вона працювала, але її ініціативи, переважно, блокувались владою. З’явилась надія, що тепер це зміниться.
Те, що мисливське господарство повертається в «господарську» систему координат – потенційний плюс. Мінагрополітики, за своєю природою, працює з такими категоріями: виробництво → ресурс → господарювання → економічна ефективність → інвестиції → зайнятість → продовольча та біологічна безпека.
Мисливське господарство в такій системі легше розглядати не просто як спосіб «використання дикої природи», а як окремий сектор економіки, який повинен охороняти ресурс, відтворювати його та раціонально використовувати.
Це дуже важлива зміна філософії. Адже мисливське господарство – це: охорона угідь, відтворення тварин, боротьба з браконьєрством, ветеринарний контроль, регулювання чисельності тварин, зокрема хижаків, біотехнічні заходи, облік, єгерська служба, мисливська інфраструктура, туризм, рекреація, створення робочих місць, надходження до місцевих бюджетів тощо.
Другий плюс – потенційно простіше доводити економічну цінність мисливського господарства. Це особливо важливо нині, коли багато років до цього, мисливська галузь фактично залишалася «пасинком» державної політики і розглядалась, як щось шкідливе для природи, атавізм, який заважає країні і якого варто позбутись. Так званні «зоозахисні» організації формували у суспільства викривлене уявлення про мисливську галузь і тиснули на Міндовкілля, щоб ті приймали популістські рішення.
Якщо дивитися ширше, потенційна економіка мисливства – це: мисливець → транспорт → проживання → харчування → спорядження → послуги єгеря → плата за користування → податки → місцевий бюджет. У Мінагро є значно більше інструментів для того, щоб говорити саме про таку модель.
Дуже важливий плюс – проблема хижаків та епізоотій може отримати інший статус
Держлісагентство прямо повідомляло про різке збільшення чисельності мисливських тварин у регіонах, де через війну полювання було заборонене, а також про збільшення чисельності хижаків, зокрема лисиці та шакала. Відомство пов’язує це, зокрема, з ризиками поширення сказу та АЧС. Тобто питання: «Чи можна регулювати чисельність мисливських видів?», може поступово перетворюватися на питання: «Як державі управляти чисельністю популяцій, щоб не створювати епізоотичних, екологічних та економічних ризиків?».
А це вже зовсім інша постановка питання. І саме для Мінагро зв’язка: мисливство + тваринництво + ветеринарія + АЧС + сказ + продовольча безпека – є набагато природнішою.
Про мінуси
Мінагро може поставити на перше місце не мисливство, а аграрний сектор.
Це головний ризик і це ми вже проходили в період 2012–2019 років, коли мисливство було одним з підрозділів тваринництва Мінагро.
Тому є ризик, що мисливство просто загубиться серед значно більших аграрних проблем.
Тобто зміна міністерства сама по собі ще не гарантує появи сильної державної мисливської політики, але дає перспективу, якщо мисливська галузь буде більш активною і доведе це новому міністру агрополітики.
Можливий конфлікт «сільське господарство – дика природа»
Мінагро може бути прихильнішим до регулювання чисельності тварин, якщо вони завдають шкоди сільському господарству. Але одночасно аграрна політика може вимагати: мінімізувати збитки від дикої фауни, обмежувати поширення окремих видів, захищати посіви, контролювати хижаків.
Тобто для мисливців це може бути і добре, і погано.
Держава може нарешті визнати проблему надмірної чисельності окремих видів, але рішення можуть прийматися не в інтересах мисливського господарства, а в інтересах аграрного виробництва.
Екологічна складова нікуди не зникає
Це теж дуже важливо усвідомлювати.
Після переходу Держлісагентства в Мінагро Міндовкілля не перестає впливати на мисливство.
Червона книга, біорізноманіття, природно-заповідний фонд, міжнародні природоохоронні зобов’язання, оцінка впливу на довкілля та низка інших напрямів залишаються екологічною площиною.
Тому передача Держлісагентства Мінагро не означає автоматичного скасування природоохоронних обмежень.
Тим не менше Українське товариство мисливців і рибалок – УТМР вважає, що зараз в галузі виникло унікальне вікно можливостей. Так, сама по собі передача Держлісагентства Мінагрополітики не гарантує позитивних змін в мисливському господарстві, але вона змінює політичну рамку, в якій прийматимуться рішення. А з урахуванням того, що нинішній міністр Тарас Висоцький знайомий з мисливським господарством і вже підтримував його публічно, сьогодні для мисливства справді відкривається можливість перейти від постійного відстоювання самого права на існування до нормальної розмови про розвиток галузі.