03/06/2026
0Картина «Притча про сліпих» відома також під назвами «Сліпі» та «Сліпий веде незрячого» Пітера Брейгеля Старшого, 1568. Музей Каподімонте, Неаполь (Італія)
Сюжет картини ґрунтується на біблійній притчі: «Якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму». Художник представив сліпоту духовну через жахливу картину потворності фізичної сліпоти, тому картина залишається актуальною на всі часи.
Картина “Сліпі” наочно демонструє розвиток економіки ЛПК в Україні. З одного боку, «сліпі» некомпетентні чиновники, які «розвивають» цю економіку, з іншого боку, “сліпа” деревообробка, яка не має інструментів впливу на рішення, що приймаються чиновниками.
Чому з трьох можливих моделей економіки ЛПК: сировинної, індустріальної та стратегічного управління ресурсами обрано найменш ефективну з них. Природно виникає питання: Кому вигідна сировинна модель економіки та як можна її змінити на більш ефективну модель?
Здавалося б, перевага Стратегічної моделі управління ресурсами очевидна, але вибір зроблено на користь сировинної моделі не тому, що вона є найефективнішою для держави, а тому, що вона:
- простіша для адміністрування;
- швидше генерує грошовий потік;
- концентрує контроль над ресурсом;
- політично та бюрократично зручніша;
- створює короткостроковий фіскальний ефект, який легко демонструвати як “успіх реформи”.
Саме тому виникає парадокс: держава декларує індустріалізацію, але практично підтримує сировинну модель.
КОМУ ВИГІДНА СИРОВИННА МОДЕЛЬ
- ДПЛУ як централізованому оператору
Сировинна модель максимально монетизує ресурс; підвищує: виручку; прибуток; дивіденди; податки. KPI легко вимірюються: “дохід зріс”; “прибуток зріс”. Але це KPI торгової компанії, а не: економіки держави.
- Частині бюрократії
Тому що централізований ринок: простіше контролювати; простіше адмініструвати; створює вертикаль впливу.
Індустріальна модель навпаки: складна; децентралізована; потребує: інституцій; експертизи; ШI; довгого планування.
- Частині трейдерів та спекулятивного сегменту
Волатильність створює маржу. Дефіцит створює надприбутки. Короткі контракти дозволяють грати на цінах.
- Частині політичної системи
Тому що короткостроковий бюджетний ефект: політично вигідніший, ніж довга індустріалізація.
Простий приклад: набагато легше показати +6 млрд прибутку ДПЛУ, ніж пояснювати мультиплікатор ВВП через 5–7 років.
ЧОМУ ДЕРЖАВА ВТРАТИЛА ЛОГІКУ ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЇ
Бо в Україні слабка традиція промислової політики. Переважає логіка фіскалізації; монетизації активів; короткого бюджетного циклу.
ЧОМУ ЦЕ СУПЕРЕЧИТЬ ПРАКТИЦІ ЄС
ЄС не будує лісову політику навколо прибутку лісгоспу. Основа ЄС: ланцюжки створення вартості; малі та середні підприємств; промислові екосистеми; регіональна зайнятість.
Тобто головний KPI не ціна колоди, а економічний ефект.
ЩО ВТРАЧАЄ УКРАЇНА
Сировинна модель: 1 млн м³ = $120–180 млн ефекту.
Індустріальна модель: 1 млн м³ = $500–900 млн.
Стратегічна модель: до $1–1.5 млрд.
Тобто держава фактично втрачає: ВВП; податки; валюту; робочі місця; технології.
ЧОМУ КМУ І ВРУ НЕ ПОСПІШАЮТЬ
Тому що перехід від сировинної моделі до індустріальної моделі означає: зміну центрів впливу; перерозподіл доходів; втрату частини ручного контролю.
ГОЛОВНА ПОМИЛКА ОПОЗИЦІЇ СИРОВИННІЙ МОДЕЛІ
Бізнес часто критикує, але не показує системної альтернативи і не має власної програми, наприклад, у вигляді проекту «Біла книга». А КМУ боїться хаосу; втрати доходів; дестабілізації ринку.
Розробники галузевих стратегій не бачать одну важливу закономірність: ЛПК не може розвиватися швидше, ніж розвивається кінцевий споживач деревини. Світова практика показує, що кінцевим споживачем деревини є будівельна галузь, яка є основним драйвером розвитку ЛПК. Так було п’ять років тому, коли бурхливе зростання будівництва у світі викликало найбільшу волатильність цін на лісоматеріали останнім часом.
Будівництво має сезонний та циклічний характер розвитку, наростаючи з весни до осені та падаючи в зимовий час.
За даними статистики, зниження виручки деревообробного сектора у Китаї за чотири місяці по квітень 2026 року склало 14,9%, що є найрізкішим спадом серед трьох категорій, пов’язаних з будівництвом, і ця цифра не залишає сумнівів у тому, де уповільнення будівельної галузі Китаю відчувається найгостріше.
Аналогічний спад прибутку відзначається у деревообробному секторі Канади та США. У зв’язку з падінням попиту на пилопродукцію в країнах ЄС, деревообробні підприємства України також зазнають падіння попиту на круглі лісоматеріали.
Учасники Міжнародної конференції з м’якої деревини в Осло оцінюють очікуване відновлення будівництва, яке, на думку лідерів галузі, може підвищити попит у 2026 році, якщо ціни на деревина впадуть і правила EUDR затвердяться.
Ну це, «якщо чекати біля моря погоди». Але є й інші варіанти, наприклад, у Фінляндії, у країні з розвиненою глибокою переробкою деревини. Так, міністр сільського господарства та лісового господарства Фінляндії Сарі Ессайя очолила чотириденну торгову місію в Рабат у березні 2026 року, налагоджуючи контакти з марокканським лісопильним та біоекономічним секторами, оскільки уряд прагнув відкрити нові ринки для фінської деревини.
А ось Асоціація лісопильної промисловості Фінляндії вимагає від міністерства економіки очолити національну програму розвитку дерев’яного будівництва та створити керівну групу високого рівня, попереджаючи, що використання деревини у будівництві скорочується вже два десятиліття, тобто ухвалити стратегічне політичне рішення щодо розвитку деревообробки.
Якщо у Фінляндії використання деревини у будівництві скорочується, то в Україні воно й не починалося, обмежуючись марнослів’ям у різних стратегіях розвитку. Так, говорити про дерев’яне будівництво, але досі не розроблено будівельних норм для плит з масивної деревини CLT.
Саме тому в ЄС, Канаді, США та Скандинавії стратегічне планування давно перейшло від схеми:
Ліс → Продаж деревини до схеми: Ліс → Переробка → Будівництво → Житло → ВВП → Податки → Добробут населення.
І саме тут виникає головна проблема нинішніх українських «стратегій розвитку»:
- Лісова реформа фактично створила модель управління ресурсом.
- Стратегія деревообробки намагається створити модель розвитку переробки.
- Стратегія «Економіка майбутнього» говорить про економічне зростання.
Але між цими трьома рівнями відсутній системний зв’язок. Фактично немає відповіді на питання: Хто відповідає за перетворення кубометра деревини у ВВП України?
ДП «Ліси України» відповідає за заготівлю та реалізацію деревини. ДАЛРУ відповідає за лісову політику. Мінекономіки відповідає за економіку в цілому. Мінвідновлення відповідає за будівництво. Але інституції, яка б відповідала за весь ланцюг: ресурс → переробка → будівництво → експорт → бюджет сьогодні немає.
Саме тому концепція Агентство розвитку ЛПК (АРЛПК) виглядає не як ще одна бюрократична надбудова, а як спроба усунути структурний розрив між лісовою політикою та економічною політикою держави. Асоціація лісопильної промисловості Фінляндії саме таку керівну групу високого рівня і хоче. ІІ Міжнародний промисловий форум 11 червня 2026 р. надає таку чудову можливість це обговорити. Тим більше, що серед учасників Форуму є представники українських домобудівних компаній та шведської домобудівної компанії Derome.
ЩО МАЄ РОБИТИ УКРАЇНА
Необхідно створити єдину систему: ЛІС → ЛПК → БУДІВНИЦТВО, а не окремо: ДАЛРУ; ДПЛУ; Мінекономіки; Мінвідновлення.
РОЛЬ АРЛПК
Саме тут АРЛПК могло б стати відсутньою ланкою.
АРЛПК ЯК ІНТЕГРАТОР
Блок 1 Ресурсна політика. Спільно з ДАЛРУ, ДПЛУ визначення: прогнозів заготівлі; ресурсних балансів; інвестиційних потреб.
Блок 2 Промислова політика. Спільно з деревообробниками; меблярами; асоціаціями формування: індустріальних кластерів; програм модернізації; експортних програм.
Блок 3 Будівельна політика. Спільно з Мінвідновлення; громадами; девелоперами розвиток: CLT; модульного житла; дерев’яного домобудування.
КЛЮЧОВА ЗМІНА Сьогодні ДПЛУ продає деревину і на цьому цикл завершується. Має бути: держава відстежує шлях від лісу до квадратного метра житла.
ЯК ПРАЦЮВАТИМЕ ШI-ПЛАТФОРМА АРЛПК. ШІ може прогнозувати:
- Будівельний попит: житло; комерційна нерухомість; інфраструктура.
- Попит на деревину по кожному сегменту: пиломатеріали; фанера; CLT; меблі.
- Необхідну заготівлю на 3–10 років вперед.
- Інвестиційні потреби: нові заводи; сушильні комплекси; CLT-виробництва.
- Експортні можливостіі: ЄС; Близький Схід; Північна Африка.
ПРАКТИЧНА МЕТА ДО 2035 РОКУ
Якщо Україна обмежиться продажем кругляка та пиломатеріалів, вона залишиться периферійним постачальником ресурсу і «притча про сліпих» знаходить свою реальність.
Якщо ж буде створено зв’язку: Ліс → Переробка → CLT → Будівництво → Експорт будівельних систем, то ЛПК може стати одним із найбільших драйверів економічного зростання після оборонного комплексу та агросектору.
Теза для КМУ
Майбутнє ЛПК визначається не кількістю проданих кубометрів деревини, а кількістю побудованих квадратних метрів житла та інфраструктури з української деревини. Саме тому Стратегія-2030 має поєднати лісову, промислову та будівельну політику в єдину систему управління, оператором якої може стати АРЛПК з ШI-платформою планування та прогнозування. Лісова реформа, чого гріха таїти, замішана на «заквасці міндічгейту», може вийти на зовсім інший технологічний рівень світового масштабу в ролі лідера, а не дублера, який наздоганяє, як би це парадоксально не звучало. Але для такої амбітної мети потрібні амбітні виконавці.
