06/09/2015
0На фото: унікальна Кармелюкова гора через кар’єрні розробки може залишитися лише на світлинах.
Понад 200 років тому французький зоолог, анатом, натураліст Жан Батист Ламарк із сумом констатував: «…Інколи здається, що призначення людини ніби полягає в тому, щоб знищити свій рід, попередньо зробивши земну кулю непридатною для життя». Цікаво, що відомий автор цілісної теорії еволюції живого світу сказав би нині, роззирнувшися довкола? Людина у прагненні наживи, збільшення доходів доходить до абсурду.
ТЕПЕР в Україні започатковано новий виток згубного впливу на ресурси природи — дерибан земель природно-заповідного фонду, які є нашим найбільшим скарбом і національною гордістю. І все це — безкарно. Державні природоохоронні установи, котрі намагаються зберегти заповідні об’єкти, вилучивши їх із користування лісгоспів, зустрічають шалений спротив. А народні депутати не поспішають внести зміни до закону «Про природно-заповідний фонд України» в частині, де йдеться про власників та землекористувачів. Бо статус заповідності обмежує господарську діяльність, яка приносить солідний зиск.
Упродовж 25-річної наполегливої праці на Поділлі була сформована потужна мережа природно-заповідних об’єктів, яка згодом стала підґрунтям для створення національного природного парку «Подільські Товтри». Однак досі значна частина заповідного фонду перебуває у землекористуванні Кам’янець-Подільського та Ярмолинецького лісових господарств. Коли виготовлявся проект організації території парку, згадані землекористувачі запевняли, що передадуть заповідні масиви у відання НПП. Та минуло майже два десятиліття, а віз донині там. Як і раніше, справно ведуться суцільні вирубки, без жодного погодження з адміністрацією парку. І це при тому, що ліси понад Дністром віднесені до першої групи, експлуатація яких і без статусу заповідності обмежена. Під сокиру йдуть найцінніші породи дерев. Зокрема, невдовзі жодного дуба не побачимо, бо придумали йому болячку — суховершинність.
Суцільні вирубки зумовлюють деградацію трав’яної рослинності, змушують тварин і птахів полишати свої звичні місця у заказниках загальнодержавного значення. Найбільшого варварства зазнають унікальні витвори природи «Кармелюкова гора» і «Сатанівський». Перший потерпає через руйнівні кар’єрні розробки ПАТ «Подільський цемент», другий — від засилля «здравниць», що ростуть як гриби після дощу. І все — всупереч природоохоронному законодавству. Не багато мине часу, й від цих пам’яток не залишиться навіть сліду. І, гадаю, за це ніхто не відповість.
Збереженням біорізноманіття, на моє переконання, має перейматися кожна людина, котра прагне спілкування з природою. Для рекреації навіть передбачено зонування території НПП. Але ж подекуди оте спілкування переходить розумні межі, набуваючи одверто бізнесових форм. Звісно, землі природно-заповідного фонду є найбільш привабливими, тому припали до душі можновладцям. Отож ті заповзялися змінювати їх цільове призначення. Перевівши у невгіддя, швидкими темпами зводять котеджі-палаци. Такі забудови зустрінете на землях НПП «Подільські Товтри» поблизу Бакотської затоки, через що тепер важко доступитись до Дністра. Подібна доля спіткала й заказник загальнодержавного значення Сатанівська дача.
Ось так рік од року втрачає своє обличчя Товтрове пасмо, виколисане 15-25 мільйонів років тому водами двох теплих морів — Тортонського і Сарматського. За неповторну красу цей феномен природи ще називають вишиванкою землі Подільської. Для краю — це регулятор мікроклімату, водного режиму. За багатством різнотрав’я Товтри займають третє місце в Україні після Карпат та анексованого Росією Криму.
Невже наступні покоління не мають права милуватись і пишатись цією красою, яку природа нам усім (!) безкоштовно подарувала?
