«Яке насіння – таке й коріння»

Статья  «Яке насіння – таке й коріння» (сайт Госкомлесхоза) посвящена лесному семеноводству и выращиванию посадочного материалы.  Об этом виде деятельности в Украине изрядно подзабыли,  о чем свидетельствую допущенные в статье ошибки. В принципе, инженеры лесного хозяйства должны знать, что: 

Н.Савущик, М.Попков
 

Яке насіння – таке й коріння 

Протягом року черкаські лісівники створили ще 1662 гектари нових лісів. Вони щоденно і самовіддано працюють заради майбутніх поколінь

Варто наголосити, що кожного року трудовий колектив черкаських лісівників традиційно нарощує темпи створення нових лісів. Роботи зі збільшення зеленої ниви рідного краю сучасне покоління лісівників проводить висококваліфіковано, із застосуванням сучасних технологій. Фахівці обласного управління лісового та мисливського господарства дуже відповідально ставляться до вирощування посадкового матеріалу у власних лісорозсадниках, вони старанно дбають про підготовку ґрунту під посадку лісових культур. І все це заради того, щоб досягти стовідсоткової приживлюваності тендітних сосонок та дубків, щоб збагатити черкаську землю новими лісами.

– Створення лісових культур починається із заготівлі насіння сосни, дуба, клена, акації. Це складна, але потрібна робота. У підрозділах обласного управління лісового та мисливського господарства вона поставлена на належний рівень, – розповідає головний спеціаліст відділу лісового господарства Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолій Левицький.

За його словами, в середньому по обласному управлінню лісового та мисливського господарства щорічно заготовлюється, залежно від урожайності, 1200 -1400 кг лісового насіння сосни звичайної. Водночас жолудя дуба звичайного лісівники області збирають загалом від 4500 кг і до 6000 кг. Решта – це насіння інших лісоутворюючих та супутніх порід лісових культур, зокрема, насіння ясена звичайного, клена гостролистого.

– Після того, як ми почали займатися захисним лісорозведенням, збираємо ще й насіння акації, – уточнює Анатолій Левицький.

Лісівники кажуть, що від того, якої якості буде зібране лісове насіння, залежить не лише приживлюваність саджанців, але й продуктивність майбутнього лісу.

Для збирання елітного лісового насіння в Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства є постійні насіннєві плантації, загальна площа яких становить близької 100 гектарів. Зокрема, плантація сосни звичайної площею приблизно 22 гектари міститься в Дахнівському лісництві Черкаського лісгоспу. Ще 68 гектарів займає площа плантації дуба звичайного в Сунківському лісництві Смілянського лісгоспу.

–  Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства має також генетичні  резервати.  Це ділянки лісу, на яких представлені наші корінні лісові насадження – дуб та сосна. Їхня загальна площа нараховує 259 гектарів, у тому числі площа дуба звичайного в генетичних резерватах, наприклад, становить 81,9 гектара, площа сосни звичайної – 178 гектарів, – зазначає Анатолій Юхимович.

Черкаські лісівники також збирають лісове насіння і на постійних лісонасіннєвих ділянках загальною площею – 952,8 гектара. В тому числі ділянки дуба звичайного становлять там 802,3 гектара, сосни звичайної – 104,8 гектара, решту території займають інші породи дерев, такі, приміром, як модрина та ясен. З них також збирають насіння. За словами Анатолія Левицького, лісівники області заготовляють лісове насіння ще й з так званих плюсових насаджень, тобто з елітних дерев.

–  Елітні дерева перевершують інші за висотою та діаметром. Таких плюсових дерев на Черкащині ми маємо 101 екземпляр, з них сосни – 76, а все інше – це дерева дуба. До того ж у нас є ще 3 гектари насаджень ясена звичайного, де ми теж заготовляємо насіння.

Зібрати лісове насіння зовсім нелегко. Наприклад, із 100 кілограмів шишки сосни звичайної вийде лише 1 кілограм насіння. Аби це насіння не втратило своїх посівних якостей і згодом, потрапивши до благодатного ґрунту, проросло тендітною сосонкою, також треба чимало потрудитися. І найперше, що роблять лісівники після того, як зібрали шишки сосни звичайної, – сушать їх у шишкосушарках.

Технологія зберігання насіння сосни звичайної – традиційна. Підсушене насіння закупорюють у 10 і 20-літрові бутлі, котрі зберігають у сухому холодному приміщенні.

– У ці банки спеціально кладуть солі, які вбирають вологу. Там також є лакмусові папірці, які при підвищенні вологи рожевіють. Якщо таке стається, то це означає розгерметизацію бутля. Тоді лісове насіння треба знову пересушити, аби воно не запліснявіло і не втратило своїх якостей, – розповідає Анатолій Левицький.

За його словами, лісове насіння, приміром, у тій же Німеччині зберігають по 10 років у спеціалізованому центрі. Підсушене насіння пакується в поліетиленові пакети і кладеться в морозильні камери. Це вигідно, оскільки роки за урожайністю бувають різними. А в такому центрі, наприклад, насіння ялини може зберігатися при температурі мінус 20 градусів нескінченно. Причому, без втрати посівних якостей.

В Україні також точаться розмови про необхідність будівництва такого єдиного центру зі зберігання лісового насіння. Лісівники переконані, що з часом цей задум у нашій державі буде реалізований.

Зібраного щорічно лісового насіння черкаським лісівникам вистачає, аби вирощувати у власних розсадниках приблизно 14-17 мільйонів штук сіянців сосни, дуба, ясена, акації.

Лише цього року в обласному управлінні лісового та мисливського господарства було посіяно лісові розсадники на площі 21,З гектара. Нажаль, літня посуха, яка панувала цього літа в Україні, дуже вплинула на посіви сосни звичайної. Довелося удруге сіяти цю культуру.

Натомість сіянці дуба звичайного, дуба червоного, акації білої, липи, гледичії три-колючкової виявилися менше вразливими перед спекою і збереглися. Правда, кажуть лісівники, наприклад, сіянці дуба перехворіли на борошнисту росу, тож довелося обприскувати їх спеціальними препаратами, рятуючи від хвороб.

Лісівники розповідають, що, зазвичай, насіння тієї ж сосни звичайної висівають у ґрунту квітні. При цьому, наголошують вони, земля повинна бути не холодною, щоб зерно не зіпріло. А щоб розсадник не брався кіркою, його поверхню засипають торфом. Роблять це неспроста. По-перше, чорний колір торфу притягає сонячні промені, які прогрівають ґрунт, по-друге, торф зберігає у ґрунті вологу, і сосна сходить без проблем.

Це ручна й важка робота, і ніяка машина тут не допоможе засипати торф 1 -2 сантиметровим шаром. Також у ґрунт вносять гербіциди проти бур’янів, бо сосна ще не виросте, а бур’яни – вже на поверхні. Обробляють розсадники і проти грибка. Бо є така хвороба – полягання сіянців, це коли перегниває коренева шийка, і деревце переламується. Словом, треба працювати й працювати, аби до зими сіянець сосни підріс до 10-15 сантиметрів, а коренева система – до 25 сантиметрів, що вважається стандартом.

Більша частина сіянців, вирощених у розсадниках обласного управління лісового та мисливського господарства, йде на створення нових лісів на території Черкаської області. Решта, від 3 до 4 мільйонів сіянців, традиційно продається лісівникам із цент­ральних, південних і східних регіонів України, таких, приміром, як Донеччина, Луганщина, Херсонщина.

Лісівники області зізнаються, мовляв, думали, що так буде і наступного року. Проте, негативні корективи внесло цьогорічне спекотне літо: через неймовірно виснажливу спеку у розсадниках загинули сіянці. Тож черкаським лісівникам навесні наступного року самим доведеться закуповувати 1,5 – 2 мільйони сіянців сосни звичайної у лісівників Київської, Житомирської областей, території яких за кліматичними умовами близькі до Черкащини.