Єврокопійка за золотого зубра

За даними Держкомлісу, в нас півмільйона офіційно зареєстрованих мисливців. Гроші, які надходять від їхніх членських та спонсорських внесків і продажу карток на відстріл дичини, йдуть на утримання єгерської, охоронної та інспекційної служб. Тож це відомство зацікавлене у розвитку мисливства.

Останнім часом полювання в Україні стало престижним видом дозвілля. Мисливськими успіхами хваляться політики і бізнесмени, прийшла мода прикрашати інтер’єри приміщень шкурами та рогами вбитих тварин. От тільки полювати скоро може стати ні на кого. За останні 15 років лосів, оленів, кабанів, косуль та інших звірів і птахів у наших лісах значно поменшало. Воно й не дивно: за даними директора Київського еколого-культурного центру Володимира Борейка, на одного лося в Україні припадає 108 мисливців, на одного оленя – 29, на одну лань – 220, на вовка – 208, на білку – 8, косулю – 4, кабана – 12. На межі зникнення опинилися ведмеді та рисі, не кажучи про менших звірів, які теж під великою загрозою.

Та найбільш катастрофічна ситуація, на думку екологів, склалася з видами, занесеними до Червоної книги. Зокрема, зубрами – унікальними тваринами, які вважаються "молодшими братами" мамонтів. Особливим шиком серед мисливців вважається мати шкуру, роги або інші трофеї від цієї тварини. Тим паче, що зубрів уже не лишилося у Західній Європі, крім Німеччини, де їх відстріл суворо заборонений. У країнах Східної Європи, де вдалося зберегти популяцію цього звіра, діють державні програми його збереження. Скажімо, у Польщі кожен зубр має свій сертифікат, за цих тварин міністр екології особисто звітує перед урядом у щорічному посланні. Дбають про зубрів на державному рівні і в Білорусі та Литві, тож там їхня кількість збільшується. В Україні такої програми нема. Натомість до останнього часу відбувалося полювання на червонокнижного зубра. Мисливці з п’ятнадцяти країн світу приїздили до нас для цього. Не відставали і вітчизняні багатії. Як і якими, часом варварськими, способами це робилося, знає директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко. Його громадська організація оприлюднила чорний список елітних мисливців, які брали участь у браконьєрських полюваннях в Україні. У ньому, зокрема, президент Росії Володимир Путін та посол Росії Віктор Черномирдін, колишній керівник ДУСі Адміністрації президента Кучми Ігор Бакай, у чиєму мисливському господарстві в Трахтемирові вище чиновництво розстрілювало з автоматів напівприручених кабанів, та інші. На останній прес-конференції В. Борейко розповів про знищення зубрів на Чернігівщині, яких тут було 120, а тепер не лишилося жодного.

– До цього доклало рук і одне з приватних мисливських господарств, організованих двома відомими в Україні політиками – не можу назвати їхні прізвища, бо не маю на руках документальних підтверджень їхнього права власності. – Але все те робилося нібито з благородною метою збереження природи. І ось як її тут "зберегли". У лютому 2007 року на території цього господарства під час полювання загнали шість красенів і одномісячне теля у річку на слабкий лід, через що тварини провалилися у воду і потопилися. В інших областях теж були випадки, коли за одне полювання знищувалося по 6-7 зубрів.

Результат такого ставлення до цих тварин сумний: якщо у 1995 році їх в Україні було 659, то нині – десь 190-220. Є області, де вони знищені повністю, як на Чернігівщині. А в деяких інших нараховується менше двох десятків особин. Це загрожує нормальному відтворенню стада, робить його дуже уразливим, кажуть екологи, тим паче, що відстріляно майже всіх самців. А чинилося це варварство з дозволу державних природоохоронних органів.

– Законом України "Про Червону книгу" використання тварин, занесених до книги, допускається винятково у наукових або селекційних цілях, – розповідає юрист громадської організації "Екоправо-Київ" Галина Левіна. – Та всупереч законодавству України Міністерство охорони навколишнього природного середовища та Державний комітет лісового господарства України прийняли підзаконні акти відомчого характеру, якими дозволили залучати іноземних мисливців-туристів до комерційного полювання на зубрів під виглядом селекційних відстрілів, які передбачають лише звільнення стада від хворих тварин, і вивозити здобуті трофеї за кордон. Таким чином вони дали "зелене світло" легальному валютному полюванню на найкращих зубрів. На думку екологічних організацій, це негативно позначилося на охороні цих тварин і призвело до різкого скорочення їх кількості.

Переді мною наказ Держкомлісу України "Про затвердження граничних рівнів цін на мисливські трофеї, добуті іноземними громадянами, та граничних рівнів тарифів на послуги, що їм надаються" від 28 лютого 2002 року, під яким стоять прізвища першого заступника голови Держкомлісу М. Колісниченка та начальника управління мисливського господарства цього відомства М. Шадури. Згідно з цим документом, за добуті трофеї зубра – роги, череп та шкіру – мисливець мав заплатити від 1300 до 3600 євро, за вбивство самиці зубра – до 1300 євро, теляти – 800 євро.

– Існувала налагоджена схема знищення зубрів під виглядом селекційних відстрілів. Спеціальні мисливські сайти в Інтернеті закликали мисливців в Україну. Ми припускаємо, що вони працювали у контакті з персоналом Держкомлісу України, – каже В. Борейко. – Отримавши замовлення від багатого клієнта, власники цих сайтів виходили на Міністерство охорони навколишнього природного середовища, і комісія з питань Червоної книги при цьому міністерстві справно погоджувала "селекційні" відстріли зубрів. За останні 15 років, за нашими даними, таким чином було погоджено близько 200 комерційних убивств цих тварин. Діставши високий дозвіл, Держкомліс направляв заявку на відстріл зубрів на свій обллісгосп, а той – у мисливське господарство. Подейкують, що існує дві такси на відстріл – явна і прихована. Перша коштує 3600 євро, і стільки ж – друга, нелегальна, у чиюсь кишеню. Ці кошти, вірогідно, йшли на Київ для "погодження".

Громадським природоохоронним організаціям вдалося поламати цю схему. За їхнім поданням Генпрокуратура України визнала незаконними відомчі акти Міністерства охорони навколишнього природного середовища, на підставі яких воно видавало спеціальні дозволи іноземним громадянам, які протягом тривалого часу під виглядом селекційного відстрілу добули десятки зубрів. На її вимогу Мінприроди скасувало ці акти і припинило надавати дозволи на відстріл зубрів, а Держкомліс обіцяє відмінити свій наказ із розцінками на трофеї цих рідкісних тварин.

Та святкувати перемогу захисникам тварин рано. Сказати: "Зубр житиме", – вони не можуть з кількох причин. За відсутності державної програми збереження зубрів і грошей на їх охорону залишається чимало лазівок для браконьєрів, які не потребують ні ліцензій, ні дозволів на відстріл. Скажімо, єгері охороняють зубрів лише тоді, коли ті перебувають на території держлісфонду. Коли ж вони переходять у ліс іншого відомства або на луг чи поле, за них не відповідає ніхто. А значить, будь-хто може вбити лісового красеня. Тим паче, що підрахунком тварин у лісах займаються самі ж лісники, яких важко проконтролювати, а за варварське знищення зубрів – а їх за останні 15 років вбито близько тисячі – ніхто так і не поніс покарання. "Зелені" вимагають прокурорського розслідування хоча б зникнення зубрів на Чернігівщині.

"Ми звинувачуємо заступника міністра охорони навколишнього природного середовища П. Большакова, керівника головного управління мисливського господарства Держкомлісу М. Шадуру, керівників Вінницького та Чернігівського обласних управлінь лісового господарства у варварському знищенні червонокнижних зубрів і будемо домагатися притягнення їх до відповідальності. Саме ці посадовці надавали незаконні дозволи на вбивство зубрів і займалися організацією полювання на них", – написав В. Борейко у "Сільських вістях" восени 2007 року. Пан Шадура на це образився і подав позов до суду на захист своєї честі і гідності. Мовляв, ці слова не відповідають дійсності. Я запитала В. Борейка, на чому грунтуються його звинувачення на адресу М. Шадури.

– На документах Генпрокуратури, яка визнала накази Мінприроди та Держкомлісу щодо "селекційного" відстрілу зубрів незаконними, – відповів він. – Керівник управління мисливського господарства намагається захистити честь мундира і не хоче визнати, що його відомство причетне до знищення зубрів.

Якщо терміново не буде прийнято державної програми з охорони зубрів, через кілька років їх в Україні не залишиться, попереджають екологи. Не допоможе й завезення тварин з-за кордону. Весь світ іде шляхом збереження своїх природних скарбів. А ми перетворили наш національний скарб – унікальних зубрів – на джерело наживи. На шкоду своїй державі.