У лісі пахне осінню, вологим листям, корою і ще… мертвими деревами. Спочатку не розумію, чому цей запах мене бентежить і на душі стає якось тривожно. Піднімаю очі догори і жахаюся. Все небо „вкрите” посохлим гіллям дубів.
Що ж це? Чому? Пригадується, як у дитинстві приїхала на екскурсію в Кортеліси і там побачила сухе обгоріле дерево з простягнутими до неба чорними вітами. Вони наче благали про допомогу. Тоді було страшно, що людина змогла зробити таке – спалити поселення, знищити все живе. Зараз мені стає страшно, що у ситуації з масовим висиханням дубів та сосен людина не може нічого зробити. Бо не знає, як. Не знає ні причини загибелі деревостану, ні можливості зарадити біді. І стає ще моторошніше. Але посохлі віти – це вже остаточний доказ того, що дерево загинуло. Про його хворобу говорить і дятел, який, стукаючи, сповіщає: у стовбурі утворюються пустоти. На корі дерева починають розмножуватися шкідники, гриби-паразити, а листя, скручуючись, падає додолу.
Досить багато таких пошкоджених деревостанів в урочищі „Сваловицька дача”, розташованого у крайній північно-східній частині Любешівського р-ну. – Заповідне урочище місцевого значення «Сваловицька дача» (площею приблизно 2169га) створене рішенням облвиконкому у 1979 р. на базі 21-42 кварталів Дольського лісництва Любешівського ДЛГ із метою збереження унікальних дубово-соснових насаджень та рідкісної флори, в тому числі й рослин, занесених до Червоної книги України, – розповідає головний лісничий державного підприємства Любешівського лісомисливського господарства Володимир Русинчук. – Із 1995 року урочище входить до складу РЛП „Прип’ять-Стохід” і віднесене до його заповідної зони. В Любешівському р-ні на території регіонального ландшафтного парку „Прип’ять-Стохід” 25% сухостоїв. Найбільше дерев на Волині всихає у Любешівському, Турійському та Володимир-Волинському лісгоспах. Сьогодні наші сусіди поляки ламають голову над тим, що робити зі своєю частиною Біловезької Пущі. Інтереси лісівників та громадськості розійшлися.
Громадськість ставить питання, аби цю заповідну зону збе¬рігати у такому ж стані, якому вона є зараз. А лісівники переконують: насадження, яким 200-300 років, відмирають самі собою. Але разом із тим, вони розмножують шкідників, різноманітні хвороби, які уражають і молоді, повні життя рослини. Аби врегулювати це питання, президент Польщі створив комісію, яка має вивчити ситуацію, що склалася на території Біловезької Пущі. А що у нас?
– Ми захопилися, і протягом останніх 5 років на Волині створено більше 18 тис. га природно-заповідного фонду, а загалом територія природно-заповідного фонду нашої області становить 100 тис. га лісу, – каже начальник Волинського обласного управління лісового господарства Богдан Колісник. – Попри те, що все цінне, здавалося б, уже заказано, виникла цікава колізія: заказати ми заказали, узаконивши все, як і потрібно, а от як працювати у тих лісах, на сьогодні так ніхто й не знає. Немає правил ведення лісового господарства у заказниках, жодних інструкцій, а відтак просто на очах величезні масиви лісу пропадають, втрачаючи свою цінність, як екологічну, наукову, так і господарську.
На сьогодні заказано близько 9 тис. дубових насаджень. Це досить багато. Проте великі не тільки площі насаджень, а й проблеми, які виникають із волинськими дубами. За підрахунками, сухих дубів в області 105 тис. м кубічних. Це близько 16% від загальної маси. Отож, не даремно лісівники тривожаться за ці насадження. Бо стати на захист умираючих лісових масивів повинні всі: лісівники, екологи, громадськість і ті, хто мають можливість і зобов’язані сказати своє слово у вирішенні цієї проблеми. На рівні лісового господарства розв’язати питання, що ж робити з усиханням дубів і сосен, складно. Та й яке б рішення не прийняли лісівники, їхні дії, зазвичай, стають об’єктом для обговорення і критики. Отож, ліпше гуртом думати, що робити далі, аби потім не шукати винних.
Одне, у чому лісівники впевнені на сто відсотків: якщо нічого не змінювати, то через 10-15 років природно-заповідний фонд утратить свою цінність. Причини всихання дубів різні і достатньо не вивчені. Науковці б’ються над цією проблемою досить давно. Думок багато, але основна – коливання ґрунтових вод, яке притаманне поліським районам (так звана „бовтанка”). А в дуба, створеного природним способом, дуже велика коренева система, яка не може пристосуватися до поді¬бних коливань води. „І що робити?” – запитаєте ви. На це питання треба відповідати разом, а ще краще, аби над проблемою задумалися ті, хто може щось змінити і впорядкувати нормативні акти. Бо скільки б лісівники не били на сполох, скільки б громадськість не висловлювала свою думку, але, погодьтеся, без завізованого папірця ні ті, ні інші нічого не варті.
…А ось – зовсім інший ліс – здоровий. І пахне тут життям. Поки лісове господарство ведеться у відносно молодих масивах. Хоча на Волині стиглих і перестиглих деревостанів майже 5 млн. м кубічних.
Всі цінні насадження заказані. Що далі?..
Волинська газета
volga.lutsk.ua/?q=news&node=919