Нещодавно
рейдова група у складі чиновників ОДА та правоохоронців затримала шість
лісовозів з першокласним лісом-кругляком, який під виглядом дров намагалися
вивезти з області.
Але не будемо напередодні Дня працівника лісу про сумне. Адже люди, котрі там працюють, роблять державну справу. І більшість із них насправді вболівають за майбутнє буковинських лісів.
Ми побували у Хотинському держлісгоспі та спілкувалися з незмінним протягом останнього десятиліття його директором Іваном Качаном (на фото).
– Нині до Хотинського держлісгоспу входять 40 лісництв та один лісопункт. Обслуговуємо лісові масиви на території 34,7 тисячі гектарів (Хотинський, Новоселицький, Кельменецький, Сокирянський та частково Заставнівський райони). Відстань між крайніми конторами – 130 кілометрів, що ускладнює керівництво підприємством: щодня не вдається побувати у кожному лісництві. Тому зробили ставку на професіоналів – їм я цілком довіряю.
Першочерговим завданням лісництва є лісовирощування. Цього року висадили 207 гектарів лісу (50 га на землях, не придатних для сільського господарства). Середньорічний показник вирубки лісу складає близько 170 гектарів, приблизно скільки щороку і висаджуємо.
Тобто жодного метра площі не залишається без заліснення.
Звичайно, є проблеми. Раніше держава фінансувала так звані рубки догляду за лісом. Зараз змушені проводити їх за свої кошти. Якщо враховувати рівень цін на паливно-мастильні матеріали, то це доволі серйозні витрати. Крім того, мусимо дати 500 людям, які у нас працюють, гідну заробітну плату. У середньому це 800-900 гривень, провідні спеціалісти отримують 1300-1500 гривень.
– Яким чином державному підприємству вдається на госпрозрахункових засадах фінансувати рубки догляду та виплачувати зарплату?
– Останніми роками підприємство взяло курс на глибоку переробку лісодеревини. Більшу частину вирубаного переробляємо самі. Наші ліси дають лише 25% ділової деревини, решта – дрова. Ліс-кругляк за кордон не продаємо. Реалізуємо лише дрова, на які нема попиту на Буковині, бо область активно газифікується.
На сьогодні лісгосп фактично цілком технічно переоснащений. Майже вся техніка закордонного виробництва (Італія, Німеччина). Нещодавно придбали лінію для виробництва індустріального паркету. Це дало нам можливість налагодити майже безвідходне виробництво. Раніше ми змушені були продавати відходи населенню за 5 грн./м3. Натомість маємо пакет, що приносить щороку до мільйона євро додатково, реалізуємо на експорт (37% від загальних обсягів реалізації).
Плануємо збільшити відсоток експорту, адже для нинішніх умов оптимальна частка експорту в реалізації має складати 50%. Решту продаємо на території Буковини та інколи – сусідніх областей. На черзі – закупівля техніки для лісозаготівлі. Щось уже придбали, але цього недостатньо.
З’явилися можливості будівництва у Нововселицькому районі заводу з виробництва плит ДСП, як це роблять, приміром, наші клієнти з Туреччини, що закуповують у нас дрова для переробки. Сировини достатньо, таким чином, відпаде необхідність витрачати кошти на її транспортування за кордон. Іноземні клієнти розглядають можливість інвестування цього будівництва. За наявності коштів його можна змонтувати за півроку. Якщо це вдасться, то зможемо мати на 50% більше прибутків з дров’яної деревини, левову частку яких “з’їдають” послуги транспортників.
Також маємо чимало інноваційних напрямків для розвитку господарства. Це перш за все рекреація. У Сокирянському районі та м. Новодністровськ плануємо розпочати будівництво баз відпочинку, де прийматимемо туристів. Розроблено програму та визначені місця під будівництво.
– Що ви можете запропонувати туристам?
– Уздовж Дністра є чудові ліси, де можна запропонувати полювання, риболовлю, зрештою, екскурсії на катері. Але для цього потрібна відповідна інфраструктура.
Три роки працює мисливське господарство “Дністровське”, де вже закладено фундамент під комфортабельний мисливський комплекс. У лісах є козуля, лось, дикий кабан. Маємо вольєр на 4,5 гектара, там розводимо дикого кабана. Торік для розселення у мисливських угіддях інших районів реалізували 10 поросят по 1000 гривень за кожного. Чимало лісових озер можна облаштувати під спортивну риболовлю. Це лише початок. Адже можна заробляти гроші не лише на експлуатації лісу.
– Які породи дерев є у лісах вашого ДЛГ?
– Основні лісоутворювальні породи – це дуб і бук, але ми намагаємося відтворювати й граб, осику , березу. У лісі має бути все. Адже дуб готовий до рубки лише через сто років, і плодами праці лісівників користуватимуться вже наші нащадки. Цього року плануємо близько 2 мільйонів гривень вкласти у ведення лісового господарства. Держава на це не дає жодної копійки.
– Звідки берете саджанці?
– Вирощуємо самі на полях та у парниках. На 1 гектар лісу потрібно близько 5 тисяч саджанців, причому їх висаджують вручну. Аби зменшити збитковість вирощування саджанців, нещодавно почали вирощувати на продаж декоративні дерева для ландшафтного дизайну (туї, карликові ялинки та інші).
– У чому ви бачите перспективу лісової галузі?
– Найперше – не треба руйнувати те, що вже створено і перевірено часом. Основне лісокористування має бути державним. Бо лише державне підприємство вкладає кошти у лісовідтворення. Змусити приватника принаймні прибрати територію після рубок майже неможливо, тому я не підтримую ідею реформування галузі, котра передбачає передати основні лісові масиви приватникам.
Майбутнє успішного господарювання – кваліфіковані кадри, яких останнім часом все частіше доводиться виховувати самотужки. Ми тримаємо шефство над Полянською ЗОШ, де з 1969 року викладають спецпредмет “Основи лісового господарства та екології”. Висококваліфіковані педагоги виховують дітей у дусі любові до природи та з раннього віку прививають думку, що дарами лісу треба не лише користуватися, але і відтворювати їх. Чимало випускників школи після навчання у профільних технікумах та ВНЗ повертаються працювати на Буковину.
ЧАС-2000, №36 за 14 вересня 2006 року