23/08/2006
0Два місяці тому
лісник Муравищенського лісництва, що в Ківерцівському районі, Микола Пилип
знайшов у лісі ледве живе оленятко. Пошуки мами не увінчалися успіхом.
Довелося забрати його
додому. Лісовою знайдою опікувалася уся сім’я. Клопотів вистачало, бо ж
годували спершу з соски. Випоювали коров’ячим молоком. І невдовзі маля
зміцніло, підросло, стало улюбленцем сільської дітвори. Усім хотілося погладити його, сфотографуватися з ним чи погодувати.
Оленятко любило не тільки травку, а й свіжі огірки, хліб.
Бела (на фото) — так на сімейній раді назвали знайду — стала зовсім
ручною. Відгукувалася на кличку і сумувала, коли не було господарів. «Кричала
на все село,— каже 14річна донька лісника Наталя.— Зовсім, здавалося, забула про своє лісове походження. З домашньою
живністю жила мирно. Особливо полюбила корову. Певне, вбачала у ній маму.
Намагалася триматися якомога ближче до неї, та ж навпаки — відганяла рогами
плямисту «падчірку».
А нещодавно господар вирішив прилаштувати Белу в
добрі руки — не випускати ж ручне оленя у ліс, загине від рук браконьєрів.
Державні зоопарки не зацікавились ним. Але відгукнувся один заможний волинянин.
Пообіцяв, що Бела почуватиметься у нього, як у раю. «Як не шкода було
розлучатися з тваринкою, але минулого тижня віддали її новому господареві», —
повідомила дружина лісника Антоніна Остапівна
ЕЛЕКТРОННЕ ВИДАННЯ
№533 ЧЕТВЕР, 24 СЕРПНЯ 2006р.
