28/08/2003
0Основними документами, які регламентують проведення рубок в лісах
України є Правила рубок головного користування, Правила рубок,
пов’язаних з веденням лісового господарства та інших рубок, Санітарні
правила. Вашу увагу хотілося б привернути на трактуванні основних
лісівничих положень у вказаних документах та їх відповідності науковим
лісівничим поняттям, відповідності підписаним Україною міжнародним
конвенціям.
В першу чергу звернемось до класифікації рубок. Виходячи з
нормативних документів, ми маємо рубки головного користування і рубки
пов’язані з веденням лісового господарства та інші рубки. Тобто
формально рубки головного користування не відносяться до ведення
лісового господарства. Подібне трактування, на наш погляд, породжує і
буде породжувати низьку проблем, а саме хто повинен вести рубки в лісі,
мовляв головним користуванням, яке не відноситься до ведення лісового
господарства, лісники не повинні займатись, їхнє завдання
вирощувати ліс, а не рубати. До речі реформа лісового господарства в
Росії саме призвела до такого стану, подібне відбувається у нас в
Карпатському регіоні.
Виходячи з цього було б доцільно згадати
загальновизнане поняття користування лісом. Адже ще Г.Ф.Морозов
вказував на те, що „… в лесоводстве, в связи с двумя видами
пользования – главным и промежуточным – есть два вида рубок, именно: 1)
рубки главного пользования или памятуя основной принцип постоянства
пользования, рубки возобновительные, 2) рубки промежуточного
пользования, или рубки ухода, а также воспитательные рубки (Морозов
Г.Ф. Рубки возобновления и ухода, 1930).
На нашу думку, доцільно повернутись саме до
такої класифікації лісових користувань і рубок. Слід нагадати, що до
останнього перегляду підзаконних актів вона довгий час діяла в лісовому
господарстві України.
Аналізуючи Правила рубок головного
користування слід відмітити, що вони не зачіпають питання способу
проведеня суцільних рубок виходячи з фактичної структури лісового
фонду, а саме середньої величини виділу насаджень, віднесених до
експлуатаційного фонду. Зазвичай у нас сьогодні панує правило, згідно
якому чим менша лісосіка і чим вона повільніше розширюється, тим краще
вона поновлюється. Як наслідок, в лісовому фонді ми маємо велику
кількість розкиданих, незначних за площею лісосік, що в кінцевому
варіанті приводить до ще більшого подрібнення лісових насаджень в межах
кварталів. При застосуванні таких рубок на протязі довгого періоду часу
лісосіки стають все більше розкиданими, знищуються суцільні лісові
масиви, які добре зберігають своє внутрішнє середовище, всюду
зустрічаються лісосіки, які змішуються з невеликими кусками стиглого
лісу. Поряд з цим встановлено, що при штучному лісовідновленні вузьких
лісосік проходить значне пригнічення лісових культур під стінами
насаджень, утруднюється механізація процесів лісовирощування і,
відповідно, їх здорожіння.
Саме тому важливо поряд з нормативними величинами
площ лісосік оговорити притримки по їх застосуванню виходячи з
особливостей лісового фонду, вказавши випадки і межі відступу від
встановлених правилами розмірів лісосік для запобігання подальшому
подрібненню лісового фонду.
Актуальним як в класифікаційному відношенні так і в
лісівничому розумінні є питання лісовідновних рубок, адже об’єми їх
значно зростають (рис.1). Спочатку розглянемо коротко історію їх
виникнення. З прийняттям постанови про поділ лісів на три групи акцент
на обов’язковість лісовідновлення після рубки головного користування
все більше відноситься до лісів першої групи. Виникає так звана
господарська класифікація рубок головного користування, у відповідності
до якої всі способи рубок поділяють на лісовідновні, лісогосподарські і
лісопромислові. Причому лісовідновні рубки регламентуються як
обов’язкові в лісах першої групи, не дивлячись на те, що
лісовідновлення також актуальне і після рубки головного користування в
інших лісах. Тобто серед рубок головного користування виділяється
особливий вид, який носить назву лісовідновних. В зв’язку з цим важливо
оцінити чим даний вид рубок відрізняється від способів рубок головного
користування, чи він не несе в собі нічого нового за виключенням
термінології. Для цього звернемось до нормативних актів, які
регламентують проведення лісовідновних рубок. Вперше термін
лісовідновні рубки в нормативах з’являється в 1952р., саме тоді колишнє
Міністерство лісового господарства затверджує для застосування в
практичній діяльності Правила лісовідновних рубок. Як і для звичайних
рубок головного користування даний документ встановлює вік і способи
проведення лісовідновних рубок. В залежності від головної породи
лісостану і типу лісу як лісовідновні виступають суцільно – лісосічні,
поступові, вибіркові та групово – вибіркові рубки. Саме таке
трактування лісовідновних рубок пройшло у всіх нормативних документах
за часів Радянського Союзу.
Таким чином можна заключити про те, що з
позицій лісівництва як науки лісовідновні рубки не являють собою новий
вид рубок, а даним терміном об’єднують відомі системи рубок головного
користування, які можуть проводитись і не лише в лісах першої групи.
З прийняттям в 1995 -1996 рр. підзаконних
актів по лісовому господарству в Україні, лісовідновні рубки були
виключені з рубок головного користування і ввійшли до рубок, пов’язаних
з веденням лісового господарства. У відповідності до Правил рубок,
пов’язаних з веденням лісового господарства, лісовідновні рубки
призначаються в лісах з обмеженим режимом лісокористування у
середньовікових та пристигаючих насадженнях з повнотою до 0,4, якщо
іншими лісівничими заходами не можна досягти поновлення їх захисних,
водоохоронних та інших корисних властивостей; у стиглих і перестійних
насадженнях при зниженні повноти до 0,5.
Під час визначення повноти таких насаджень в цих
випадках не враховуються дерева, що підлягають санітарній рубці.
Слід вказати, що в насадженнях з такими ж
таксаційними характеристиками призначаються і суцільні санітарні рубки.
Саме це призвело до появи запитів і роз’яснень стосовно особливостей
призначення суцільних санітарних і лісовідновних рубок.
Тобто лісовідновні рубки були вибрані як захід
корінної заміни відмираючих деревостанів в лісах віднесених до
категорій захисності, які мають обмежений режим лісокористування.
Підтвердженням сказаного є територіальний розподіл об’ємів
лісовідновних рубок (рис.1). Так майже половина їх проводиться в тих
областях, де доля виключених з користування стиглих та перестійних
насаджень найбільша.
В зв’язку з таким вибором виникає питання про
ефективність даного шляху в порівнянні із запровадженням в цих лісах
режиму лісокористування визнаного для експлуатаційних лісів з певними
обмеженнями у віках стиглості та способах проведення рубок головного
користування. Як відповідь розглянемо лісівничі аспекти призначення
лісовідновних рубок та особливості насаджень, які поступають в рубку.
Для прикладу використаємо соснові насадження Київської лісової
науково-дослідної станції, лісовий фонд якої відноситься до лісів з
обмеженим режимом користування, а саме до лісопаркової частини зеленої
зони м.Києва.
У відповідності до Правил рубок,
пов’язаних з веденням лісового господарства, насадження можуть
поступати до лісовідновної рубки при умові зниження повноти до 0.5 і
нижче, або з настанням її в результаті проведення санітарних рубок.
Виходячи з особливостей росту соснових насаджень в лісовому фонді
станції при відсутності масового враження деревостану хворобами
та шкідниками така повнота, в більшості, наступає у віці біля 140
років і вище. З господарської точки зору важливо оцінити товарну
структуру насадження в цьому віці. Виберемо для оцінки насадження, яке
за існуючими вимогами поступає в лісовідновну рубку. Його таксаційні
характеристики слідуючі: склад 10С, вік 167 років, середні висота і
діаметр 31м і 52 см відповідно, повнота 0.6, 1-й бонітет, запас 410
м3/га . В насадженні є частина сухостою, після вирубання якого повнота
знизиться до 0.5.
Порівняня товарної структуру даного насадження з
нормативними величинами для соснових насаджень (Нормативно-справочные
материалы для таксации лесов Украины и Молдавии, К., 1987) показує
(рис.2), що фактично в насадженні майже у два рази менше за норматив
великої ділової деревини та більш ніж на порядок дров.
Причиною цього є стовбурова гниль, поширення якої прогресує в сосняках по досягненні ними 110 річного віку.
Поряд з цим порівняємо дане насадження з насадженням
яке потенційно могло поступити до лісовідновної рубки тільки головного
користування. Так для лісів, віднесених до лісопаркової частини зеленої
зони вік лісовідновних рубок не встановлюють. Для розподілу насаджень
по вікових групах при їх обліку до уваги приймається вік так званої
функціональної стиглості. При встановленому віці функціональної
стиглості для цієї категорії лісів в 121 – 130 р. до стиглих
відносяться насадження починаючи зі 121 року. Виберемо
насадження, яке виходячи з вище описаних умов потенційно могло
поступити до головної рубки і дамо його таксаційну характеристику:
склад 10С+Д, вік 127 років, середні висота 31 м, діаметр 48см,
бонітет1, повнота 0.7, запас 430м3/га .
Оцінка описаного 167-річного насадження за таксами
по діючому прейскуранту 07-01 в порівнянні з модальним 127-річним
сосновим насадженням, яке потенційно могло поступити до головної рубки
наведена на рис. 3.
Наведені дані свідчать про те, що в результаті
падіння товарності втрата ціни насадження становить близько 3 тис. грн.
на 1 га. Фактичні втрати будуть значно більші, адже таксова
вартість деревини відрізняється від ринкової як мінімум на порядок.
Розглянутий вище приклад переконливо свідчить про
збитковість вибраного шляху призначення і проведення лісовідновних
рубок в лісах України. Це стосується також і виконання насадженнями
екологічних функцій. Адже ще 1937р. професор О.Г.Марченко розглядаючи
питання рубок і їх заборони в лісах водоохоронної зони вказував на те,
що помилково думати ніби то для зменшення поверхневого стоку снігових і
дощових вод зі всіма тісно пов’язаними з ними явищами необхідно
насадження лісових масивів в межах заборонених смуг лишати до стадії їх
природнього відмирання. Такої необхідності немає.
Саме тому сьогодні вкрай необхідно не шукати
додаткові критерії призначення лісовідновних рубок, а повернути їм
початковий зміст, тобто віднести їх до рубок головного користування,
розробивши відповідні системи ведення лісового господарства для
насаджень тієї чи іншої категорії захисності. При цьому важливо
уточнити вік захисної стиглості лісових насаджень, до якого доцільно
залишати на корені деревостан для виконання ними екологічних функцій з
неайменшою втратою його продуктивності як кількісному так і в якісному
відношенні, і тим самим зведення до мінімуму збитків від
невчасної рубки.
Актуальним є ще один лісівничий аспект Правил рубок,
пов’язаних з веденням лісового господарства, а саме введений ними
норматив повноти для призначення проріджувань і прохідних рубок.
Нагадаємо, що у відповідності до правил проріджування при повноті 0.7,
а прохідні рубки при повноті 0.8 і нижче не плануються. З лісівничої
точки зору відомо значення своєчасного призначення прорідження
і першої прохідної рубки. Адже саме вони попереджують масове
самозрідження насаджень і активізують світловий приріст
деревостанів, що вкрай важливо для насаджень сосни. Проте вищезгаданий
норматив не дає можливості призначати вказані рубки саме в цей період
росту, що приводить до погіршення санітарного стану насаджень.
Накопичений в результаті цього відпад у насадженнях вибирається
вибірковими санітарними рубками, які за своїм призначенням не можуть
замінити вищезгадані види рубок догляду.
Саме тому, при перегляді Правил рубок, пов’язаних з
веденням лісового господарства важливо дати оцінку вказаним вище
нормативам, провівши попередньо дослідження змін стану лісових
насаджень.
Слід зазначити, що в більшості європейських країн
призначення рубок догляду в насадженнях проводиться на засадах
програмованого лісовирощування. Вітчизнянаною лісовою наукою
також розроблені відповідні програми, але на жаль вони не були
покладені в основу нормативів з ведення рубок догляду в лісах, а
значить лишились не використаними практичним лісівництвом.
Зупинимось на лісівничих аспектах призначення
санітарних рубок, які регламентують Санітарні правила в лісах
України. В лісівництві загальноприйнято, що санітарні рубки
проводять в насадженнях, які постраждали від пожеж, вітровалів,
шкідників і хвороб лісу. Причому, при регулярному проведенні
рубок догляду санітарні рубки не потрібні, т.я. при рубках догляду
хворі дерева прибирають обов’язково. Самостійне значення санітарні
рубки мають в тих випадках, коли рубки догляду не ведуться або в період
між їх проведенням деревостани постраждали від пожеж, вітровалів,
сніголамів, ентомошкідників.
Проте вказані аспекти не знаходять відображення у
Санітарних правилах. Тобто вибіркові санітарні рубки можна
практично призначати в кожному насадженні. Адже витримати норматив в 5
куб. метрів на гектарі сухостою або ослаблених дерев можна в
більшості насаджень. Для того щоб у цьому впевнитись слід звернутись до
відомих усім нормативів для таксації лісів України, розроблених
кафедрою таксації НАУ.
Виходячи з європейського досвіду слід зазначити, що
проведення систематичних рубок догляду для збільшення приросту
насаджень, а тим самим і їх економічної цінності в майбутньому, є більш
прийнятним ніж практика призначення санітарних рубок для задоволення
сьогоднішніх потреб у деревині.
Поряд з цим, окремі положення нормативів не
відповідають загальноєвропейській концепції збереження біорізноманіття.
Так типи дерев, які слід вибирати при проведенні санітарних рубок у
відповідності до діючих Санітарних правил являються цінними з точки
зору біорізноманіття і повинні вирубуватись лише у випадку реальної
загрози для здоров’я лісу. Особливу значімість це питання набуває у
зв’язку з проблемою сертифікації українських лісів.
Підсумовуючи вищесказане, в якості пропозицій, які
на нашу думку було б доцільно врахувати при перегляді підзаконних актів
з прийняттям нової редакції Лісового кодексу, назвемо слідуючі:
* Україна вибрала за основу свого подальшого розвитку інтеграцію до
європейського співтовариства. Таке рішення вимагає приведення всієї
нормативної бази до стандартів Європейського Союзу. Ця робота неминуча
і для лісового господарства. Про це свідчить досвід країн Прибалтики,
Чехії, Словакії. Саме цю обставину слід враховувати при перегляді
нормативної бази з лісового господарства. І починати її необхідно вже
сьогодні, і скоріше за все з термінології. Адже сьогодні лісівнича
термінологія українських підзаконних актів не відповідає європейським
стандартам. Так, наприклад, термін „лісовідновна рубка” означає за
європейськими стандартами суцільну рубку.
* Всі питання стосовно рубок в лісах України бажано викласти в одному
документі, який можна назвати Правилами рубок в лісах України. В ньому
необхідно відобразити основні лісівничі аспекти рубок в лісах України,
які б забезпечували загальноєвропейські підходи до сталого розвитку
лісового господарства і збереження біорізноманіття лісів;
* Виходячи з того, що лісовідновні рубки дозволяються в лісах більшості
категорій захисності, за винятком лісів заповідників, заповідних і
рекреаційних зон національних природних і регіональних ландшафтних
парків, пам’яток природи, заповідних урочищ, їх призначення
пропонується проводити у порядку, встановленому для рубок головного
користування. При цьому за основу віку рубки можна прийняти вік
функціональної стиглості, в подольшому встановивши віки рубок
постановкою спеціальних наукових досліджень.
