Тріски і дрова

 Чернівецьке обласне управління лісового господарства розробило і представило на розгляд облради, з погодження головного управління економіки облдержадміністрації, “Концепцію розвитку лісового господарства та використання лісосировинних ресурсів на 2006-2010 роки”. За концепцією, розвиток однієї з провідних галузей Буковини триватиме таким чином, що лісівники разом з лісозаготівельниками спрямовуватимуть до місцевого бюджету 3,4 млн.грн., а отримуватимуть звідти у півтора рази більше…

     “Ми навели у лісі порядок”, – сказав з трибуни партконференції НСНУ колишній голова облдержадміністрації Микола Ткач. Фізики-теоретики взагалі полюбляють приписувати абстрактним поняттям, найперше своїм умовиводам, самостійне існування на рівні об'єктивної реальності. Втім, запроваджений колишньою помаранчевою командою ОДА аукціонний продаж лісосік колись таки увійде в лісову історію країни як аксіома чернівецьких. Вперше територіальні громади сіл і селищ, розташованих поблизу лісових масивів, отримали з лісу живі гроші на свій соціальний розвиток. Завдяки чому без зайвого галасу зроблено те, що роками (особливо передвиборними) лише обіцяли, один гучніше іншого, буковинські депутати і політики усіх рівнів: популістське гасло “Гори – гуцулам” трансформувалось в конкретно-житейське і довгоочікуване “Гроші гуцулам”.
     Буковинці нарешті реалізували завдяки владі своє конституційне право мати користь з природного ресурсу (землі й деревини), власником якого вони є. Але зиск нововведення був не тільки в цьому. Несподівано для багатьох з'ясувалось, що лісове господарство навіть без лісозаготівлі є надзвичайно прибутковим. Лісгоспи повертали всі витрати на лісівництво, з попенною платою включно, і навіть на будівництво доріг. Ще й заробляли і отримували щедрий бонус на свої рахунки у вигляді половини від різниці (вона була суттєвою) між початковою й реалізаційною ціною виставленої ними на торги деревини, з якого могли б, окрім всього, підняти рядовим працівникам галузі зарплату до пристойного рівня за їхню виснажливу працю. (Сьогодні в середньому вона становить 568 грн.).
     Щоправда, рахунки оголилися – офіційні й неофіційні, лісгоспівські і директорські. А з ними і беззаперечна істина, що держлісгоспи, принаймні в Карпатах, можуть і повинні бути не тільки самоокупними, але й прибутковими, як того вимагає ринкова економіка. Які бюджетні асигнування на ведення лісового господарства? Тим більше з такою кількістю нулів!
     Продаж лісу на корені виявився, на жаль, тимчасовим експериментом. Хоча ті, що сприйняли його в багнети і врешті поховали, не можуть нічого достеменно сказати проти аукціону, окрім завченої і пустопорожньої фрази “ліс повинен рубати той, хто його садить”. Чому не, приміром, досвідчені лісоруби Путильського лісокомбінату чи оснащені за останнім словом техніки лісозаготівельні бригади чернівецької фірми “Техно”? Вони знають свою справу не гірше держлісгоспів. Що доводить запроваджений облдержадміністрацією тендер на лісозаготівлю.
     Натомість чимало поважних спеціалістів лісового господарства області переконані, що аукціон для лісівників – ідеальний варіант, оскільки знімає з держлісгоспів важке ярмо лісозаготівель, даючи можливість і фінанси займатися безпосередньо лісом. А держава, у свою чергу, позбувалася не менш важкого ярма виділяти без вороття сотні мільйонів народних грошей на розвиток лісового і мисливського господарств. Видаткова частина Держбюджету-2006 в цьому плані перевищує дохідну на 191 мільйон!
     Цього року, приміром, Держкомлісгосп має отримати з бюджету країни ні багато, ні мало – 291,9 млн. грн. Торік було 185 мільйонів. Видатки зростають божевільними темпами. Буковині дістаються крихти – якихось 2 млн. Але й ці дармові гроші не рятують її лісову галузь, котра, як не дивно це чути після досвіду аукціону, залишається хронічно збитковою. Лише лісозаготівля й переробка деревини на власних потужностях дозволяють держлісгоспам існувати і хоча б для пристойності показувати загальний прибуток у 500 тис. грн. По сто тисяч на брата. Філармонія заробляє більше. Чернівецький військовий лісгосп, маючи у своєму розпорядженні 4 тис.га безцінного бука, ухитряється бути таким бідним, що Міноборони мусить щороку державним коштом покривати його постійні борги за спеціальне використання лісових ресурсів. Що взагалі робить Міністерство оборони в буковинських лісах? Далі копає землянки й окопи? Цей анахронізм тягнеться мало не з 30-х років, коли держава надала військовим ліс для того, аби в разі потреби, цивільне населення мало де ховатися від нальотів ворожої авіації.
     Одне слово, при совдепівській системі розподілу (а не продажу) лісосік держлісгоспи не виживуть, не запустивши руку в державну кишеню. Обґрунтуванням такого жесту якраз і слугують численні програми розвитку лісової галузі. Оскільки попередня обласна програма за строками (не за виконанням, яким ніхто і не переймався) вже закінчилася, треба терміново приймати чергову. Представлена з благословення нового начальника обласного управління лісового господарства Анатолія Ковальського, Концепція передбачає взяти цього року з державного і обласного бюджетів для підприємств системи Держкомлісгоспу 17 млн. грн. з гаком, а повернути туди з їхньої господарської діяльності всього 12 мільйонів.
     Ось такий розвиток. І так до 2010 року. Логічно було б припустити, що при таких фінансових ін'єкціях (по суті, йдеться про надпільгове державне кредитування лісгоспів), вони, лісгоспи, зобов'язуються суттєво покращити стан буковинських лісів. Найперше максимально підвищити їхню продуктивність через вирощування високотоварної деревини, продаж якої повернув би з часом ці чималі затрати. (До речі, абсолютно незрозуміло, чому нова концепція, як і стара програма, обходить увагою ліси, що знаходяться у підпорядкуванні Мінагропрому, Міноборони, Мінекології та Мінтрансзв'язку, де також триває господарська діяльність, зокрема, заготівля деревини. Адже усі ці міністерства хазяйнують на землях лісового фонду, розпорядником яких є органи місцевої влади. І ніхто не знімав з цих органів функцію контролю за тим, як експлуатується ця земля, а з нею і лісовий ресурс області. Давно настала пора спитати про стан буковинських лісів і лісової галузі не лише з держлісгоспів і обласного управління лісового господарства, але й з облдержадміністрації і облради, зокрема, наскільки вони ефективно, виконуючи 13 статтю Конституції, здійснюють від імені українського народу права власника природних ресурсів. Чи задоволений ними самий власник? На жаль, у нас навіть нема інституції, здатної поставити перед владою таке питання, не те що змусити її відповісти).
     Але про зобов'язання лісгоспів, про покращення фінансових результатів їх роботи в Концепції ані слова. Є скільки гектарів ґрунту вони планують обробити під лісові культури, скільки виростити посадкового матеріалу в розсадниках і заготовити лісового насіння, скільки збудують мисливських будиночків. Але як від того покращиться ліс? Як зросте його продуктивність з огляду на склад і якість деревостанів, кількість вилучених кубометрів деревини з одного гектара? Коли нарешті прибутки переважатимуть над видатками (принаймні зрівняються), чи галузь й надалі залишатиметься збитковою і дотаційною? Як забезпечуватимуться сировиною деревообробні підприємства області і який є і буде найближчими роками ресурсний деревний запас (за розмірними категоріями, основними лісовими породами) для створення нових підприємств, аби ліс переробляли тут таки, на Буковині, що дозволило б розв'язати чимало економічних і соціальних проблем?
     Щоправда, про стан буковинських лісів і його перспективи можна таки щось дізнатися, порівнявши деякі цифри з Концепції. Від усіх видів рубок держлісгоспи планують заготовити у 2006 і далі щороку по 530 тисяч кубометрів ліквідної деревини, куди входять і дрова. Так от, як зазначено в іншому розділі, ці підприємства щорічно мають 250 тисяч кубів лише дров технологічних. А їх у співвідношенні до дров паливних, як правило, 50/50. Що тоді, питається, держлісгоспи заготовляють? Схожі дива виписані і в старій Програмі розвитку лісового господарства, що діяла у 2002-2005 роках. З 462 тис. м3 лісосічного фонду області (який пройшов через усілякі санітарні, просвітлювальні рубки і повинен мати відбірні дерева) 227 тис. кубів – техсировина і дрова.
     Якби така пропорція тривала рік, ну два, можна було повірити запевненням, що в усьому винен Хотинський держлісгосп, якому відвели лісосіку з начисто гнилим і трухлявим дубом. (Який же тоді дуб пішов в санітарну рубку?) Але вимальовується зовсім невтішна картина. З якою самі собою напрошуються кілька висновків – один гірший за інший. Або лісівники не дивляться за лісом й не готують належним чином лісосіки до рубок головного користування, або сучасні “менеджери” від лісівництва уміло маніпулюють на папері сортиментами заготовленої деревини. Бо за давно розробленими науковцями товарними таблицями виходу відповідних лісових матеріалів, у буковинському лісі дров має бути рази у три менше. Це підтверджують і висновки Європейської економічної комісії ООН, яка у бюлетені з лісоматеріалів, що складається на підставі щорічного аналізу ринку лісових товарів, зазначає, що країни ЄС заготовлюють дров 14,8% – якраз відповідно отих українських товарних таблиць.
     Ці цифри ще у 2002 році мали б насторожити насамперед обласну раду, управління економіки і фінансів облдержадміністрації. Розвіяти будь-які сумніви міг би перерахунок кубатури і сортименту відведеного в рубку лісу. (Його взагалі слід було б проводити час від часу для профілактики правопорушень і детінізації ринку деревини). Не довіряти таксації, яку самі собі проводять структури Держкомлісгоспу, є всі підстави. Обласна прокуратура неодноразово оприлюднювала факти зловживань при лісовідведенні головного користування. Те саме заявило нещодавно в пресі зазвичай мовчазне обласне СБУ. Взагалі є нелогічним і некорисним для загальної справи, коли матеріально-грошову оцінку лісосічного фонду проводить та сама організація, яка потім цей ліс розробляє і при цьому ще й себе контролює. Мабуть, відокремлення функцій замовника, виконавця й контролера якраз і було б одним з кроків реального реформування лісового господарства.
     Замовити таку незалежну оцінку можна було б “Австрійським федеральним лісам”. Схоже, вони її вже проводили за допомогою сучасних ГІС-технологій або методом старих розвідників (не суть важливо), коли, пропонуючи взяти в довгострокову оренду 200 тис. га карпатського лісу на сусідній Франківщині, зобов'язувались провести уточнене лісовпорядкування, в результаті чого збільшити обсяг лісосічного фонду і замість дров забезпечити вихід пиловника до 70%.
     Хоча заступник начальника обласного управління лісового господарства Валерій Кашпор пояснює дров'яний феномен Буковини дуже просто. Мовляв, при визначенні ліквідної деревини ми враховуємо і крону, з якої самі дрова, а Європа, певно, – ні. (Товарні таблиці, між іншим, також враховують крону). Але тоді б вихід в натурі ліквідної деревини мав би перевищувати обсяги затвердженої розрахункової лісосіки на 10-20%. Але ж не перевищує. Навіть навпаки. А це означає, що вибрані, за словами пана Кашпора, дрова з крони (а їх чимало) укриваються від оподаткування. Адже з них належить стягувати попенну плату.
     Між іншим, для області це дуже важливо. Бо в цих дровах – чи не єдина користь для лісових районів з найголовнішого природного ресурсу лісу – деревини, бо сплачений за них податок підлягає зарахуванню до бюджетів місцевого значення. Ці бюджети мали б багатіти (а не підбирати крихти з барського лісового “столу”) з відрахувань за користування суб'єктами господарської діяльності земельними ділянками лісового фонду. Адже держлісгоспи, держспецлісгоспи, військовий лісгосп є саме землекористувачами, оскільки основною продуктивною силою лісу є земля, а деревина – її, можна сказати, дар людині.
     (До відома співробітників управлінь статистики і економіки: деревина сама росте. Жодне підприємство деревину не виробляє. Лісозаготівельники виробляють лісові матеріали – кругляк, техсировину, дрова. Тому смішно звучить фраза у звітах ОДА, що “в області на 22% скоротилися обсяги виробництва на підприємствах з виробництва деревини та виробів з деревини”. Плутанина через те, що в одному статистичному КВЕДі змішані різні види економічної діяльності – лісівництво, лісозаготівля і деревообробка. Через це у нас ніхто і не знає, скільки лісу має бути заготовлено, скільки насправді заготовляють і скільки переробляють у “лівих” цехах і пилорамах. Вже згадуваним “менеджерам” від лісового господарства і тим, хто їх підтримує, якраз того і треба. Таку саму мішанину містить код єдиного податкового збору “за спеціальне використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду”, за яким цей збір в цілому спрямовується до державного бюджету, хоча використання земельних ділянок віднесено до ресурсів місцевого значення).
     Але податкове законодавство так хитромудро сформоване, що навіть якби завтра так звані постійні лісокористувачі засвідчили своє право користування землями лісового фонду відповідними державними актами, а вони їх не мають і засвідчують це право лісівничими картами (добре, що хоч взагалі не гральними), то земельний податок на користь місцевих бюджетів вони все одно б не сплачували. Бо цей податок, як з'ясовується, розчинений в таксах на деревину і зараховується до державного бюджету (окрім плати за згадувані “понаднормативні” дрова з рубок головного користування). Ця схиблена норма тягнеться ще з радянських часів, і Верховна Рада не збирається її скасовувати. Хоча для лісівних регіонів країни це є чистої води грабунок серед білого дня. І нема кому за них заступитися. У тому числі і за Буковину.
     Навряд проект, схвалений паном Ковальським, можна назвати концепцією розвитку лісової галузі, а тим паче концепцією використання лісосировинних ресурсів. Розробляти такі документи для регіону, де лісове господарство орієнтоване на промисловість, це не з фотоапаратом бігати за косулями в кримських заповідниках. Потрібні не лише специфічні знання, але й досвід. Поки що такою Концепцією обласне управління лісового господарства лише продемонструвало своє палке прагнення й далі однією рукою брати у держави мільйони, іншою – мертвою хваткою тримати основний ресурс лісу – деревину, схеми її реалізації і всі прибутки від того.