У лісі непотребу не буває. Наче керуючись цією прописною істиною, у
тридцятих роках минулого століття поляки почали будувати в Карпатах фабрики з
переробки відходів лісозаготівель. Продукція цих невеличких підприємств, які
з’являлися серед лісової пущі високогір’я Горганів та Чорногори (зокрема, одна
з таких фабрик діяла поблизу обсерваторії на горі Піп-Іван), цінувалася як у
парфумерній, так і в фармакологічній промисловості. Хвойні екстракти, пахучі
ефірні олійки використовували як косметичні та лікарські засоби.
Відновити забутий тепер промисел спробували у селі Бистриці
Надвірнянського району. Мешканка Надвірної Алла Іванчук розповіла репортерові
“ГК”, що якось кілька молодих хлопців, приїхавши в Карпати з Києва,
були вражені, коли побачили, яке добро пропадає на місцях лісосік у гірських
селах. І тоді у них виникла ідея не просто прибрати місця лісозаготівель, а
перетворити утилізацію відходів на власний бізнес. Так виникло підприємство
“Горгани-фітоойл”, очолити яке запропонували пані Іванчук.
“Ми викупили, як-то кажуть, “убитий” гараж лісокомбінату і
почали переобладнувати його на переробне підприємство ще три роки тому, —
розповідала Алла Іванчук. — Але першу продукцію наш цех дав тільки цієї весни. Після
всіх необхідних погоджень наш хвойний екстракт потрапить у крамниці
Івано-Франківська наприкінці серпня”.
Продукцію свого підприємства пані директор називає соком із хвої. Хоча процес
його виготовлення швидше нагадує виробництво міцнішого напою — самогону. Парово-дистиляторна
установка за принципом дії справді нагадує велетенський самогонний апарат. У
великому чані, який вміщує дві-три тонни, смерекові гілочки пропарюються при
температурі 130 градусів. Леткі сполуки ефірної олійки конденсуються в
спеціальному холодильнику і скрапують у посудину-приймач. Вихід продукції
невеликий: із тонни гілок може накрапати літр-два цієї пахучої рідини, яку ще
треба довести до пуття, осадивши спиртом, щоб очистити від домішок. Значно більше можна отримати
хвойного екстракту, який витискається зі жмиху під “виноградним”
пресом. Власне, це і є той сік смерекової гілки, який, за словами пані Іванчук,
напрочуд цілющий при деяких хворобах.
“Лікують ним шкірні хвороби, жіночі хвороби, дерматити, з нього роблять
примочки на хворі коліна, — перераховувала пані Алла. — А ще ж з ним можна
робити хвойні ванни, які, як давно відомо, мають антибактерицидну,
протизапальну, заспокійливу дію і добре допомагають при перевтомі, різних
поліартритах, гіпертонії, бронхітах, безсонні”.
Має хвоя ще одну унікальну й маловідому властивість: вона робить шкіру на
обличчі гладкою і блискучою. Кажуть, такий ефект дає та мізерна частка срібла,
яке міститься у хвої. Як би там не було, але чоловікам після гоління
чи жінкам після депіляції Алла Іванчук рекомендує користуватися саме хвойним
екстрактом.
Галицький кореспондент №32, 10.08.06