10/08/2006
0Своєрідними візитними
картками Волині стали рекреаційні пункти, створені лісівниками. Започатковані
ще в сімдесятих роках минулого століття, вони на початку дев’яностих літ
пройшли, як і вся лісова галузь, через непростий період виживання. А тепер
знову причепурились
Зупиняються тут і ті, хто
подорожує, адже рекреаційні пункти розташовані в основному вздовж трас, і ті,
хто просто любить відпочити на лоні природи. Отож, вкладаючи кошти у створення
нових пунктів чи реставрацію тих, які існують, лісівники тим самим вберігають
ліси від численних кострищ, які часто призводять до пожеж, і від стихійних
смітників. Наводити порядок у
відведених місцях, звичайно, легше.
І коли нещодавно в області працювала лісова
екологічна інспекція Мінприроди України, то спеціалісти з Києва, інших
областей, які входили в групу, що вивчала стан ведення лісового господарства,
звернули увагу якраз на це: в лісах нашої області стало чистіше, ніж ще років
п’ять—сім тому. І це якраз значною мірою
завдяки рекреаційним пунктам, бо люди не зупиняються на відпочинок будь-де серед
лісу. Це відзначали й учасники недавнього семінару, який зібрав на Волині
лісівників з усієї України для вивчення екологічної культури. Не випадково і
традиційний день лісу для журналістів був присвячений якраз ознайомленню з
рекреаційними пунктами.
Всього їх в нашій області понад п’ятдесят. А ще в кожному обході, який
займає 500—700 гектарів, є облаштовані міні-куточки для відпочинку. На в’їзді з
Рівненщини на Волинь, на території Мощаницького лісництва Цуманського
держлісгоспу, знаходиться рекреаційний пункт “Лісова пісня”. У цьому році його
було реконструйовано — вкладено близько п’ятнадцяти тисяч гривень. У
Цуманському держлісгоспі сім лісництв, і в кожному є такі стаціонарні місця
відпочинку.
А ось у Колківському держлісгоспі територія Граддівського лісництва сама
по собі вже є рекреаційним куточком. Тут зупиняються подорожні, сюди
приїжджають “на природу” навіть з обласного центру. Тридцять років тому було
висаджено на невеличкій площі не менш як шістдесят видів різних дерев, кущів. І сьогодні це лісництво є одним з найкращих по
озелененню, де приємно відпочити, просто сфотографуватись на пам’ять біля
майстерно підстрижених зелених насаджень. Дев’ять лісничих, які працюють в
лісництві, мають кожен свою ділянку і змагаються, чия буде краща. І чують не раз, як комплімент: “Як тут у вас гарно!”. Є у Граддівському лісництві два рекреаційних
пункти у місцях масового відпочинку, шість невеличких пунктів в обходах.
Але, звичайно, найбільш ваблять усіх Білі береги,
що в Колківському лісництві. У мальовничому куточку лісу — альтанка під
старезним розлогим дубом, і річка поряд — Білі береги омиває стариця Стиру.
Кажуть, якщо в цьому місці клює риба, то це означає, що є вона і в інших
місцях.
… Очевидці розповідають, що в Німеччині, аби потрапити
на територію рекреаційного пункту в лісі, треба викласти сто євро. Правда, тут
можна побачити, як на узліссі ростуть білі гриби і дозрівають ягоди. А для
того, щоб вся ця краса й багатство не нищились, то запроваджено штрафи ще
більші, ніж коштує квиток. І якщо хтось зірве той гриб чи ягоду, то добряче
розкошелиться. Наші рекреаційні пункти — безплатні. Вони створені для людей.
Одна вимога — по-людськи ставитись і до лісу, і до праці лісівників.
Електронне видання “ВОЛИНЬ”
№524 ЧЕТВЕР, 3
СЕРПНЯ 2006 р.
