28/07/2006
0Нині в Україні розгорнувся наступ на колишні колгоспні
й радгоспні ліси. Робиться це під гаслом: “Лісу потрібен один господар”,
щоб, мовляв, оберігала насадження державна лісова охорона зі статусом правоохоронних
органів. На це, зокрема, спрямований пункт 25 Постанови Кабміну від 13 березня 2006
року N 373 “Про підсумки соціального і економічного розвитку України у 2005
році та заходи щодо поліпшення економічної ситуації”.
У ньому зазначено: “Міністерству охорони навколишнього природного середовища, Державному комітетові лісового господарства, Міністерству аграрної політики, Міністерству оборони разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями забезпечити реформування лісового господарства шляхом:
- передачі для ведення лісового господарства лісогосподарським підприємствам, що належать до сфери управління Державного комітету лісового господарства, лісів інших користувачів та лісів, розташованих на землях запасу, крім лісів в межах населених пунктів, а також тих, що безпосередньо використовуються для потреб оборони;
- забезпечення належної охорони лісів від самовільних та інших незаконних рубок;
- створення ефективної системи контролю за охороною і використанням лісових ресурсів з метою недопущення їх незаконної заготівлі та реалізації”.
Проаналізуймо ці вимоги.
“Забезпечити реформування лісового господарства”. Реформувати – це щось змінювати, перетворювати, а в постанові ж йдеться про інше – про передачу лісів держлісгоспам, тобто про елементарну експропріацію. Тобто примусове відчуження лісових земель інших землекористувачів.
Але ж зобов’язувати будь-кого виконувати дії, що суперечать Конституції, щонайменше некоректно. Здійснювати права власника стосовно розпоряджання природними ресурсами, якими є земля, земельні ділянки, у тому числі й вкриті лісовою рослинністю, визначати їхнє економічне призначення уповноважені тільки органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Отже, не Кабінет Міністрів, при всій повазі до його статусу, а держлісгоспи для розширення своїх володінь мають вирішувати проблеми земельних відносин на основі їхньої ініціативи та особистої економічної вигоди. Тому вилучення у тих чи інших землекористувачів їхніх угідь, у даному разі земель агролісгоспів, позбавлення права правонаступництва колишніх колгоспів, агрофірм на створені на їхніх землях і за їхні ж кошти полезахисні смуги та захисні насадження – це також не реформування.
“Забезпечення належної державної охорони лісів від самовільних та інших незаконних рубок” теж не пов’язане з реформуванням лісового господарства. Охорона рухомого і нерухомого майна, земельних угідь і природних ресурсів є обов’язком суб’єктів господарювання, землекористувачів, у тому числі й лісгоспів. Положення щодо охорони лісів скоріше можна включати до статутних повноважень, прав і обов’язків суб’єктів землекористувачів. Об’єктом господарювання для них є не ліс, а земля, земельні ділянки. Ліс і його ресурси, їхня кількість та якість – це похідне від землекористування.
Зазначені в урядовій постанові органи державної виконавчої влади не мають повноважень втручатись у господарську діяльність суб’єктів господарювання, включаючи, зокрема, забезпечення охорони лісів від самовільних рубок. Державна лісова охорона була складовою управління при галузевій системі планової економіки. В умовах децентралізованої ринкової економіки за ведення лісівництва, охорону, захист та використання лісів економічна відповідальність має бути персоніфікована, тобто покладатися на суб’єктів господарювання, землекористувачів.
“Створення ефективної системи контролю за охороною і використанням лісових ресурсів з метою недопущення їх незаконної заготівлі та реалізації”, – сказано в постанові Кабміну. Невже у лісівництві досі не існувало ефективної системи контролю взагалі? Це не так. Вона є. Тому нема потреби створювати її. Інша справа – сумлінно здійснювати цей контроль. Однак у цей підпункт постанови щодо реформування вкладено щось не зовсім зрозуміле. Адже нещодавно створено Державну лісову інспекцію у складі Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Її звіту на зазначеному засіданні уряду не заслуховували, не зробили висновків щодо її діяльності, а в пожежному порядку створили нову охоронну структуру.
Що ж пропонує контролювати Кабмін? Адже “охорона і використання” – це щось неосяжне, на забезпечення якого потрібні великі кошти з державного бюджету без можливості чітко контролювати їх віддачу. Отже, є лише недоречні декларації.
Про які ресурси “з метою недопущення їх незаконної заготівлі та реалізації” йдеться? Недопущення, тобто збереження лісів, є прямим обов’язком суб’єктів господарювання в лісівництві, тому не підлягає реформуванню, яке покладається на зазначені в постанові органи влади. Якщо й має місце “незаконна заготівля та реалізація деревини”, то питома вага в цьому аграрних лісгоспів зовсім невелика, оскільки понад 90 процентів обсягів виробництва лісових матеріалів припадає на державні лісгоспи.
Вимога передачі державним лісгоспам “лісів інших користувачів та лісів, розташованих на землях запасу”, стосується переважно агролісгоспів, а також зарослих деревною й чагарниковою рослинністю ділянок, починаючи з площі 0, 1 гектара, в межах землекористування інших суб’єктів господарювання. Як бачимо, вже й чагарник за селом на землях, які через скруту тимчасово не використовуються, одержавлюється всупереч офіційному політичному курсу на роздержавлення управління. До того ж робиться це без конкурсних засад, без урахування економічних можливостей здійснювати лісогосподарські заходи на ділянках, що мають 1000 квадратних метрів і більше.
Таке відбувається, певно, тому, що лісове керівництво не визнає чинного адміністративно-територіального поділу районного рівня, розцінює землі лісогосподарського призначення як відокремлений від юрисдикції органів місцевої влади об’єкт менеджменту, намагаючись зберегти межі державних лісгоспів з радянських часів та розширюючи володіння за рахунок адміністративного приєднання значної частки колишніх колгоспних і інших місцевого значення лісів без належного економічного обгрунтування. Тому відтворено обласні управління лісового господарства, що не відповідає умовам децентралізації управління господарською діяльністю у лісгоспах. Не сплачується земельний податок, його замінено зборами за використання лісових ресурсів, кількість і якість яких є результатом господарювання, а не природної продуктивності лісових угідь. Не запроваджується обліково-статистична звітність підпорядкованих держлісгоспів щодо обсягів і вилучення ресурсів деревини, мисливської фауни та інших споживчих вартостей, супутніх лісівництву, а також отримання валового доходу у межах районів.
Щось не в порядку у такому “лісовому королівстві”. Незважаючи на те, що настав час перейти від декларативних, повторюваних рік у рік Урядом постанов і рішень щодо практичного вдосконалення земельних відносин на селі. Зокрема, в лісівництві це має здійснюватися на основі чинних нормативних актів стосовно земельної та економічної реформ з диверсифікацією господарського управління, самофінансуванням і прибутковістю виробництва. Формування багатоукладної економіки у цій галузі на засадах європейського досвіду та системи обліку земельних ресурсів має відбуватись під девізом, що його висловив Президент В. Ющенко: “… Забрати у лісничого бензопилку…”. Справді, саме це вкрай необхідно для припинення злоносного наступу на селянські ліси, а також для суттєвого поліпшення екологічної ситуації в наших лісах.
Я переконаний, що оновлений Лісовий кодекс України (2006 р.), який набрав чинності, аж ніяк цьому не сприяє. Тому вважаю, що проблему слід вирішувати на основі досконалого закону про ліси так, як це робиться, наприклад, у сусідній Польщі та ряді інших країн. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають усвідомити важливість своїх конституційних повноважень щодо здійснення права власника на природні ресурси, у тому числі на лісові землі, що перебувають у межах їхнього володіння за адміністративно-територіальним поділом. Сільським громадам необхідно повернути ліси, які за часів радянської влади мали статус місцевого значення.
