Ліси рубають. Куди тріски летять?

Не знаю, що тепер краще: нарубати дров у лісі або з кожної
пенсії відкладати на послуги, — ремствував Іван Харитонович. — З газом добре —
тепло, чисто, затишно. З дровами більше турбот, але дешевше…

Місцевим пенсіонерам ще пощастило — у них своїх дров’яних
«енергоресурсів» у лісах — хоч відбавляй. А як бути жителям степових районів,
де і лісосмуг уже не залишилося?

— Вихід є, — запевняє директор НТЦ «Біомаса» кандидат технічних наук Георгій Гелетуха.
— У нас є надійна альтернатива газові і рідким енергоресурсам, це — біомаса. До неї ми
відносимо деревину, солому, рослинні залишки сільгоспвиробництва, інші
компоненти. Сьогодні біомаса — це четверте за значенням паливо у світі, що дає
близько 2 млрд. тонн умовного пального в рік. У Фінляндії складова біомаси в
загальному споживанні первинних енергоносіїв становить 23 відсотки, у Швеції —
18, в Австрії — 12 відсотків. Нам же хвалитися поки що нічим…

Просте порівняння теплотворної здатності одного складового
кубометра деревини з традиційними енергоресурсами свідчить про перевагу
останньої. Один куб дров відповідає 165 кг вугілля, 146 літрам мазуту, 163
кубометрам природного газу і 1442 кВт/г електроенергії! Машина дров (8-9
кубометрів) містить стільки ж теплової енергії, скільки дві тонни нафти. 
І це при тім, що дрова в десятки разів дешевші.

— Вартість біомаси як палива істотно менша вартості
природного газу: при використанні соломи — у 2,6, деревини — у 2,3 рази, —
підкреслює Георгій Георгійович. — Ми стверджуємо, що виробництво, зокрема,
тепла з біомаси значно вигідніше економічно — як для окремих споживачів, так і
для держави.

Щоб використовувати майже дармові
енергоресурси, в Інституті технічної теплофізики НАН України розроблена
спеціальна концепція. Її реалізація дозволить заощаджувати за рік до 5 млрд. кубометрів
природного газу і зменшувати викиди діоксиду вуглецю майже на 10 млн. тонн. На
реалізацію концепції потрібно 2,4 млрд. грн. Але при цьому річна економія
коштів від заміни природного газу біомасою сягатиме 2,75 млрд. грн. Окрім того,
реалізація цих планів відкриває 45 тисяч робочих місць!

В Україні є досвід використання біомаси для виробництва
теплової енергії. Зараз парові деревоспалювальні котли потужністю 5 мВт і 1,5
мВт, що працюють на фанерній фабриці «Одек Україна» і в Малинському
держлісгоспі, використовують як енергоносії деревні відходи. Підприємства
цілком забезпечують себе технологічною парою і тепловою енергією. Котел
потужністю 1 мВт для спалювання великих тюків соломи використовується для
централізованого теплопостачання адміністративних, соціально-побутових об’єктів
агрофірми «Дим» у селі Дрозди Білоцерківського району Київської області. У цих
проектах використовується імпортне устаткування, отримане за програмою
міжнародної технічної допомоги. Однак аналогічні котли виготовляють і в
Україні. Їх випуск освоїли «Житомирремхарчомаш» ВАТ «Южтеплоенергомонтаж» за
ліцензією фірми Passat Energi (Данія). В Інституті технічної теплофізики НАН
України створений експериментальний котел для спалювання деревних відходів,
ведуться розробки котлів, що працюватимуть на торфі і соломі…

Незважаючи на очевидні переваги, біоенергетичні технології
в Україні розвиваються вкрай повільно. Однією з причин цього є відсутність
чіткої державної політики. Чомусь зусилля уряду спрямовані нині переважно на
пошуки альтернативних шляхів постачання природного газу, а те, що буквально
лежить під ногами, в розрахунок не береться. Є і ще одна «нестиковка»: ліси в
нас державні, а часто рубають їх (і наживаються на цьому) приватні компанії.
Ніхто не рахується з тим, що, відповідно до законодавства, вирубані ліси потрібно
компенсувати новими повноцінними посадками, а не висаджувати монокультури у
вигляді «ялинок — сосонок».

Біда ще й у тім, що Лісовий кодекс не дає визначення лісу
як об’єкта економічних і правових відносин. Виходить, що лісові угіддя офіційно
не є носіями власності, у той же час отримана деревина вже набуває властивості
товару. Тому є незліченна кількість бажаючих рубати ліс, а відновлювати
багатства нікому…

У країні склалася також диспропорція у використанні
деревини. В лісистих газифікованих районах спостерігається надлишок дров
(навіть у межах Києва фахівці лісового господарства нарахували більше 50 тис.
кубометрів). А в той же час у степовій місцевості люди для заготівлі дров
знищують полезахисні лісосмуги. Механізм «перекидання» місцевих енергоресурсів
працює слабко, от і змушені люди рубати дерева.

— Деревина — відновлюваний ресурс. Коли насадження ростуть,
то виробляють необхідний нам кисень. А отримана з них сировина використовується
практично на 100 відсотків, — говорить майстер лісового господарства Володимир Бистров. —
Замість 100 вирубаних дерев необхідно висаджувати понад 130 молодих саджанців.
Тільки в такий спосіб можна підтримувати баланс у природі і створювати
додатковий лісовий резерв.

Хоча саме посадка дерев енергетичних порід
(тих, котрі швидко ростуть ) може ефективно вплинути на розвиток
біоенерготехнологій. І тут важливо прислухатися до американських фахівців, котрі
вважають, що «деревина може стати біопаливом майбутнього: на відміну від нафти,
газу і вугілля, ліси мають здатність до самовідтворення». В Україні
є реальні можливості вирощувати такі енергетичні культури, як верба, тополя,
мискантус та інші, що могли б давати щороку 5,1 млн. тонн умовного пального. А
разом з іншими компонентами біомаси можна щорічно одержувати енергію рівноцінну
24 млн. тонн умовного пального. Чим не альтернатива газові?