11/07/2006
0Це ще раз підтвердив суд, який відбувся у Ковелі над організованою групою лісокрадів.
Коли у пресі з’являються повідомлення про те, як окремі недбайливці у погонах відверто займаються “кришуванням” приватних пилорамників і лісокрадів, то деяких міліцейських начальників бісить від обурення. За прикладами, як кажуть, далеко ходити не треба. У грудні минулого року на сторінках “Волині” я розповідав про інцидент, який трапився близько опівночі у лісовому масиві неподалік селища Голоби, коли група лісівників на чолі із помічником лісничого Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства “Тур” Володимиром Матлахом затримала “УРАЛ” із краденою деревиною. На місце злочину з Голоб прибули працівники міліції, аби задокументувати факт крадіжки лісу. Всі події розгорталися в кількастах метрах від автотраси Ковель—Луцьк у глибині лісу. Аби вигородити злодіїв, сюди невдовзі приїхав на автомобілі один правоохоронець з міста залізничників…
Через місяць після цієї замітки редакція газети отримала грізний лист за підписом заступника начальника обласного управління внутрішніх справ Сергія Шелепіна, який заперечив викладені мною факти. Ніби суворо погрозивши пальцем, цей пан з великими зірками на погонах попросив нас, журналістів, надалі не допускати публікації подібних матеріалів, “які негативно впливають на імідж працівника міліції”. Зрештою, я не мав жодних намірів, щоб підірвати той самий міліцейський імідж, однак газетна достовірність згодом була доведена, причому в суді, отож заплямований під час “кришування” відомчий мундир “випрати” вже буде не так просто.
Отже гучне затримання біля Голоб поклало край злочинної зграї лісокрадів. Сьогодні залишилося позаду слідство, закінчився тривалий судовий процес. По кримінальній справі за фактами розкрадання лісів, яку розглядав Ковельський міськрайонний суд, проходило 13 чоловік! Лісівники, а в залі суду були представники Ковельського СЛАТ “Тур”, Маневицького, Ковельського, Старовижівського і Турійського держлісгоспів, вважають даний судовий процес проти лісокрадів найбільшим на Волині за останні роки.
Під час розгляду справи доведено вину підсудних щонайменше у дванадцяти епізодах незаконної порубки лісу, яку вони вчиняли з липня 2004 року по листопад 2005 року, внаслідок чого державі було заподіяно істотної шкоди. Встановлено також факти викрадення фансировини та спробу викрасти пиловник. Організована і технічно добре озброєна злодійська група за один зухвалий набіг на ліс викрадала від 10 до 20 кубометрів деревини. Злодії діяли в основному в нічний час при штучному освітленні: їхній “УРАЛ”, наче на військових маневрах, був обладнаний засобами світломаскування. До того ж, організатор злочинів – 21-річний ковельчанин Володимир Романчук — умудрився обладнати вантажівку підробними номерними знаками, зокрема знак на передньому бампері складався з частин двох інших знаків, а номер, розташований ззаду автомобіля, різнився із переднім. На причепі взагалі не було ніяких номерів.
Незважаючи на явні ознаки невідповідності переднього номерного знаку встановленим формам, лісові “вікінги” використовували “УРАЛ” протягом цілого року. Характерно, що злочини здійснювались не лише на території Ковельського району, а й за його межами, зокрема викрадена та самовільно зрубана деревина вивозилась із Старовижівського і Турійського районів без будь-яких супровідних документів. Однак за весь цей тривалий час працівники дорожньо-патрульної служби жодного разу не затримали вантажівку з сумнівними реєстраційними номерами, принаймні таких випадків не зареєстровано.
Як же пояснити отаке “диво”, коли працівники ДПС або ДАІ, просто “полюючи” на автомагістралях за транзитними машинами, особливо – за іномарками, ніяк не можуть затримати підозрілий “УРАЛ”, завантажений під зав’язку деревиною? Мабуть, вся “складність” полягає в тому, що “перепоною” іноді стають звичайнісінькі родинні зв’язки. Скажімо, дружина – пилорамниця, а її чоловік – працює в ДАІ. Зрозуміло, що коли така впливова бізнесменка “попадається”, то міліція хутко спішить їй на виручку. В іншої пані, яка не один рік плідно працює в адміністрації, – чоловік все біля пилорами “крутиться”. За конкретними прикладами, знову ж таки, не треба далеко ходити…
Але повернуся до судової справи по лісокрадах, затриманих біля Голоб. Незаконно здобута деревина завозилась Володимиром Романчуком на приватні пилорами Ковельського району, зокрема на пилораму в село Воля, орендарем якої, на час вчинення злочину, був підприємець Василь Гайдук. В судовому засіданні також встановлено, що між Гайдуком та Романчуком існувала усна домовленість на переробку доставленої останнім деревини. Крадений ліс розпилювався і тим же Гайдуком продавався. Відсутність документів на поставлену деревину, безперечно, давала Гайдуку всі підстави усвідомлювати протиправність своїх дій. Суд також встановив факт сприяння ним вчиненню злочину: у вигляді придбання та збуту здобутої злочинним шляхом деревини, однак до відповідальності його чомусь не притягнув.
До злочинної бригади лісорубів-крадіїв входили в основному молоді хлопці, які проживали у різних селах Ковельського району та місті Ковелі. Кожен вишукував у довкіллі “поживу”, на яку вночі й “зліталась” уся братва із технікою. Невловимий для правоохоронців “УРАЛ” працівниками лісової охорони Голобського лісництва було затримано, як кажуть, на гарячому. У кузові вантажівки знаходилось шість кубометрів сосни. Завантажити причіп лісокради просто не встигли. Побачивши численну групу злодіїв, лісівники викликали на допомогу працівників опорного пункту міліції з Голоб. Не дрімала й “шайка” злодіїв, яка від “УРАЛу” розбіглася по лісу, але невдовзі на місце пригоди на автомобілі “БМВ” із рушницями приїхала група молодиків – так би мовити, мисливців, як вони себе пізніше назвали. Помічник лісничого підтвердив факт наявності у них зброї. А навколо – темна ніч! З іномарки вийшов “мисливець” і водночас “рятувальник” – співробітник Ковельського міськрайвідділу внутрішніх справ Сергій Прокопчук, який разом із приятелем Романчука – якимсь там Кисилюком — розпочав переговори із голобськими міліціонерами. Як не дивно, але організатор злочинної групи Романчук тим часом перебував у “БМВ”.
Ось цей “правоохоронець” на суді спробував викрутитись брехнею, але це викликало вибух негативних емоцій інших учасників судового процесу. Головуюча по справі Тамара Луньова змушена була відреагувати окремою постановою суду, де вказано, що “будучи працівником міліції, повністю усвідомлюючи причетність особи, яка знаходилась в салоні автомобіля до вчинення злочину (Романчука, – авт), Прокопчук С.В. приховав від працівників міліції місце знаходження особи, причетної до вчинення злочину”. Суд постановив довести до відома начальників обласного та Ковельського міськрайонного відділів внутрішніх справ про виявлені незаконні дії Прокопчука, “які створювали перешкоди для рослідування злочину”. Хотілося б запитати у того високопосадовця з великими зірками на погонах, який сварив нашу редакцію та автора цих рядків: “То чи мало місце “кришування” лісокрадів з боку працівника міліції?”. І як покарали міліцейські начальники свого підлеглого, скомпрометованого у потуранні злочинцям?
Судова справа була затяжною і, можливо, деякі моменти були упущені. Так, свідок Володимир Матлах давав покази, що вслід за першою групою “підтримки” на “БМВ” згодом прибула ще й друга. Втім, тут є цікава деталь. Майор міліції з Голоб Володимир Бондарук на запитання судді Луньової — “Чи приїжджав ще хтось на ділянку (де відбулося затримання, – авт)?”— не моргнувши оком, заявив, що крім представників міліції він нікого не бачив. І, отже, отих двох “екіпажів” з “рятувальниками” теж не помітив. А от його заступник і лісова охорона з цього приводу дали ствердні пояснення. Представник Ковельського СЛАТ “Тур” намагався, щоб суд притягнув майора міліції Бондарука до відповідальності за брехливі свідчення. Звичайно, через велику перевантаженість суду матеріалами, фактами і цифрами головуюча Тамара Луньова оминула цю справедливу вимогу.
Як відомо, крадену деревину злодії здавали на приватні пилорами. Коли б не ці “тартачки”, то крадіжки лісу зменшилися б у багато разів. Незважаючи на те, що пилорамники приймають незаконно зрубаний ліс, а таких фактів встановлено чимало, жодного з них не позбавили ліцензії, не притягнули до відповідальності. Різні районні державні адміністрації складають схожі розпорядження про перевірку роботи пилорамників, але здебільшого ці перевірки роблять лише для замилювання очей.
У своїх позовах деякі лісогосподарські підприємства просили суд притягнути до відповідальності власників пилорам, які приймали крадену деревину. Дивно, але суддя Тамара Луньова на такі клопотання не зреагувала. Правда, нею була винесена окрема постанова суду, якою зобов’язуються ковельські міжрайонна прокуратура, державна податкова інспекція та міськрайвідділ внутрішніх справ здійснювати перевірку приватних пилорам. До цього часу ці структурні підрозділи правоохоронних та контролюючих відомств від таких обов’язків ухилялися. І якби лісівники не затримали той злодійський “УРАЛ”, то він й досі їздив би автомагістралями області, а співробітники дорожньо-патрульної служби ховали від нього свої погляди.
Вирок суду, на мою думку, був м’яким і гуманним. Всіх підсудних визнано винними у вчиненні злочинів і засуджено від одного до трьох років позбавлення волі. До вступу вироку у законну силу Володимир Романчук та Ярослав Канаєв, який до цього вже мав судимість, перебувають під вартою. Інших засуджених звільнено від відбуття покарання, якщо вони протягом двох років не вчинять нового злочину.
Електронне видання “ВОЛИНЬ”
№514 ВІВТОРОК, 11 ЛИПНЯ 2006р.
