06/06/2006
0масштабної приватизації — з 1 січня 2007 року закінчується дія мораторію на
продаж землі.
Президент Віктор Ющен ко, який раніше, під час своєї виборчої кампанії,
виступав за продовження мораторію на купівлю-продаж “найбільшого багатства
українців”. Більше того, Віктор Андрійович нещодавно підписав нову
редакцію Лісового кодексу, згідно з якою дозволено вже приватизацію лісів. Проблема глобальна,
“ГК” планує присвятити їй цілий цикл публікацій.
Земля
Все почалося з прийняття 25-го жовтня 2001 року Верховною Радою України
“Земельного кодексу”. Вже тоді одні охрестили ту подію “днем
найприємнішої новини для селянина”, інші — “днем, що може увійти в
історію як початок “чорного” переділу землі”. А між тим в
“Земельному кодексі” йдеться не лише про приватну власність на землі
сільськогосподарського призначення. У приватній власності дозволяється мати й
землі історико-культурного призначення (глава 10, ст. 54, п. 1), землі лісового
фонду (глава 11, ст. 56, п. 1) і землі водного фонду (глава 12, ст. 59, п. 1).
На думку аналітиків, запроваджуваний варіант земельної реформи веде до усунення
більшості населення не тільки від можливості володіння землею, а навіть від
права жити на ній. “Як тільки мораторій на продаж буде знято, — поділився
думками працівник управління сільського господарства, який побажав залишитися
анонімним, — на ринку землі може виникнути неконтрольована ситуація. В нас він (ринок)
непiдготовлений, люди не знають цiни землi. Сьогодні, за деякою інформацією, вона
коливається від 6 до 10 тисяч гривень за гектар, проте селянин може не отримати
й цього. Дехто в умовах неспроможності обробітку землі, остраху сплати податків
готовий віддати її фактично за безцінь. І це тоді, коли
справжня вартість української землі набагато вища і незабаром може досягнути
5-7 тис. доларів, як це є в Європі”. Нагадаємо, продажу підлягають
практично всі орні землі. Це більше половини всієї території України, яка, як
відомо, має найвищу у світі розораність.
Ліс
Івано-Франківщина — область таки не аграрна. Тут “зелене” (в прямому
й переносному значенні) багатство — ліси… Вони займають 42% території області
і розподілені між різними лісокористувачами, серед яких держлісгоспи,
агролісгоспи, військові лісгоспи. Про останні сьогодні говорять як про такі,
котрі потрібно передати в обласне підпорядкування. Офіційна причина — у
військових лісгоспах спостерігається найбільша проблема з самовільними рубками
лісу. Правди ніде діти, якщо по держлісгоспах, за різною інформацією, впродовж
року на 1 га вкритої лісом площі допускається 2-3 куб. м самовільної рубки
лісу, то по військових лісгоспах понад 30 куб. м. Неофіційна ж причина турботи
про військовий ліс — майбутня приватизація.
Загалом, на думку фахівців, приватизація буде вбивчою для лісу. Проте це не
лише загроза перетворення України на безлісну країну, а й можливість виникнення
багатьох конфліктних ситуацій. Сумний досвід вже є. В 2002 році ще колишній
Президент Леонід Кучма видавав Указ про приватизацію колишніх колгоспних лісів.
Через кілька місяців Указ було скасовано. Втім, не встиг висохнути президентський розчерк
пера, як, за словами мешканців Верховини, на “отій писаній вилами по
воді” приватизації ледь не пролилася кров. Причиною стала… смерека, яку
завалив вітер. Отож, один ґазда прийшов її забрати. Цебто, майже за указом,
приватизувати, на що інший (теж ґазда, що знається на президентських указах)
взявся за “зброю”, мовляв, “ти що робиш? Це смерека мого
прадіда”.
На переконання більшості фахівців, сьогодні приватизація лісів не на часі. Маємо приклад
сусідньої Румунії, де ліси приватизували. Вирубка там пішла така, що тепер потрібно 80-100
років, щоб лісові масиви набули свого попереднього вигляду. “При такому
соціально-економічному стані, якщо віддати ліс приватнику, то він не встоїть. Адже
в людей яка психологія: дали, значить треба зрубати. Треба користати, поки
знову не забрали. Взагалі за нинішніх умов, у випадку приватизації, ліс стане
власністю тих, в чиїх руках опинилися електрика і газ…” — розмірковує
джерело “ГК” з обласного управління лісового господарства.
…А тим часом усім, хто колись залюбки ходив у туристичні походи, можемо
порадити обережно планувати свої маршрути, а то ще з’ясується, що вони
пролягають через чиюсь приватну власність. А господар, як відомо, має повне
право не дозволити стороннім особам вхід на його територію…
Галицький кореспондент 18.05.06 №20
