31/05/2006
0
30 травня у Держкомлісгоспі
відбулося нагородження переможців третього етапу конкурсу на кращий малюнок та
кращий твір, що проходив у рамках акції „Майбутнє лісу у твоїх руках”. Після
нагородження відбулася прес-конференція голови держкомлісгоспу України Віктора
Червоного та Міністра навколишнього природного середовища Павла Ігнатенка
Перше місце в номінації “Література” отримала робота Лазебної Валерії Геннадіївни, учениці 3(7)-А класу Конотопської гімназії Конотопської міської ради Сумської області.
ЛІС І ЛЮДИНА
І
Людина і ліс – як в них багато спільного:
Мелодія почуттів і барви краси,
Шепіт думок і дух життя вільного,
Що віддзеркалюються у краплині роси.II
Прийшла весна. Веселі дні погожі,
У небі світить сонце золоте.
Мені по думалося: як ми схожі –
Людина й ліс, що поряд тут росте,
В малих дерев і у лісів дорослих
Життя таке, неначе у людей.
Ось ви вдивіться в їх робочий розклад.
Весна – це ранок,
Небо голубе,
Ліс прокидається, і оживають віти.
Вдягають свіже оксамитове вбрання.
Все почина співати і радіти –
Це є початок трудового дня.
Та їм ходить не треба на роботу,
Вони працюють там, де і живуть,
Щоб дихали ми киснем вільно,
З повітря забирають бруд.
Для нас робочий день, для них – все літо.
І день, і ніч без відпочинку ні на мить
Працюють – і за це не просять гроші,
Працюють – не просять їх любить.
Наш вечір – їхня осінь золотиста.
Коли вони замінять колір шат.
Прикраси знімуть і складуть намисто,
Вдягнуть домашній позолочений халат
І так притихнуть – відійти від втоми,
Вдивляючись у далі голубі,
А їхні діти, вирвавшись із дому,
Шукати будуть новий шлях собі.
І добре, коли хтось їм допоможе,
Своє до них проявить співчуття:
Розпушить землю, приготує ложе –
Збудує дім для нового життя.
І ось красивій осені на зміну
Зими холодної настане мить.
І жовтий ліс свою одежу скине
Й засне, як ми, щоб гарно відпочить.
Його зима пухнастим покривалом
Закутає до самої весни.
І будуть снитися йому ласкаві,
Такі ж, як наші, – кольорові сни.
Йому присниться, що, нарешті, люди
Спроможні стали чітко зрозуміть:
Не буде лісу – і людей не буде,
І буде пусто там, де я і ти,
Що ліс, як паж, нам вірно служить,
Оберігає, як солдат, озонове кільце.
А після смерті нас зігріє в стужу.
Ви бачили, як помирає деревце?
Чи то могутній дуб, чи ніжний ясен,
Чи то берізка від сокири чи пили
Затисне зуби і так мовчки ляже,
Притиснеться до самої землі.
Як ранений солдат, впаде без сили,
Обніме вітами той світ, що захистив,
Останній раз погляне в небо синє,
І скотяться дві крапельки роси.III
Хто зрозумів мене,
Ви в ліс ідіть, як в казку.
Таке красиве і споріднене життя.
Трішки уваги, трішки більше ласки –
І буде в нас щасливе майбуття.
