Кому заважають селянські ліси?

Спершу факт. У ході підготовки до нинішньої весняної кампанії підприємства об’єднання
“Чернівціагроліс” виділили хліборобам області за пільгову ціну десяту
частину річного лісосічного фонду. А це немало – 10 тисяч кубометрів деревини. Реалізуючи
значну її частину за ринковими цінами, селяни отримують кошти, за які можна придбати
частину необхідних пального, міндобрив, насіння тощо. Так було і в попередні роки.
Та чи буде так надалі, якщо село втратить свій ліс? Новим Лісовим кодексом таке
не передбачено, отож напевне такого не буде. Це й тривожить неабияк хліборобів.
Відберуть у селян ліс – буде втрачено й багато інших їхніх благ. Адже для багатьох
ліс не тільки будівельні матеріали, а й дрова для населення за мінімальними цінами.
Дешевим паливом обігрівають багато сільських шкіл, дитсадків, клубів, медичних закладів.
Та й це не все. Ліс – це також велика кількість додаткових робочих місць для селян.

 Невеликі, дрібноконтурні, розкидані здебільшого
по крутосхилах ліси нерідко впритул підступають до сіл. То вони ще й надійні захисники
людських поселень від шквальних вітрюганів, водної і грунтової ерозії. А скільки
дають вони людям грибів, ягід, лікарського зілля! ..

 Дотепер на Буковині називають ці ліси
“людськими”, бо до колективізації вони належали місцевим селянам. Особливо
дорожили ними у гірських районах, де майже немає придатної для рільництва землі.
Тепер земля вважається розпайованою, але, так би мовити, умовно, бо на ній росте
ліс. Селянський.

 Старші люди переповідають: якщо у давніші
часи виникала у селянина потреба в деревині, то намагався заробити її у поміщицькому
лісі. Свого не рубав, а лише плекав – для дітей, онуків. За радянської влади колишні
панські ліси, в яких переважали дерева цінних порід, дісталися державі. А клаптики
селянських, котрі в основному розросталися самосівом, перейшли до колективних господарств.
Тепер, виходить, їх знову зібралися у селян відібрати, аби передати Держкомлісгоспу.

 – Ідея ця народилася давно, ще коли були
колгоспи, – вводить у курс справи заступник начальника Чернівецького обласного управління
лісового господарства, яке підпорядковане Держкомлісгоспу, Валерій Кашпор. – Актуально
це й нині. Бо треба піднімати рівень лісогосподарювання. Зокрема, реконструювати
порідний склад – на більш цінний. Щоправда, для цього потрібні кошти. Та попри все
в лісу має бути один господар. Оце недавно говорив із керівниками Вижницького і
“Карпатського”, що у Путилі, держлісгоспів АПК, то вони згодні приєднатися
до нашого відомства.

 Цікаво, бо ні директор згаданого вижницького
підприємства Юрій Марчук, ні Михайло Петрик із Путили такої розмови не пам’ятають.
А саму реформу, нав’язувану агролісам, вважають нічим не вмотивованою.

 – Працюємо не гірше, ніж держкомлісгоспівські
комбінати, то навіщо ця затія? – дивується М. Петрик. – Як, зрештою, ділити майно,
утворене з колгоспних, тобто людських, паїв міжгосподарських підприємств, а потім
ще й примножене трудовими колективами лісгоспів АПК? Рубати по живому?

 А його колега Ю. Марчук попросив нагадати
новітнім реформаторам, що у 60-х роках минулого століття під дахом тодішнього Міністерства
сільського господарства мирно співіснували і колгоспні, і так звані державні ліси.
І запропонував повернутися, якщо вже є така потреба щось змінювати, до подібної
практики: “Тоді не буде жодної монополії. А поки, бачу, її прагне Держкомлісгосп”.

 Схоже, йдеться про амбітні претензії
високопосадовців, передусім столичних, котрим свербить “навести лад” у
чужих лісах.

 Разом із Яковом Горівчуком, досвідченим
і авторитетним на Буковині фахівцем, який очолює Сторожинецький держспецлісгосп
АПК і заодно об’єднання “Чернівціагроліс”, оглянемося, що змінилося за
31 рік, відколи почали діяти створені на внески колгоспів-пайовиків міжгосподарські
формування.

 – Прийняли ми у лісгосп тоді 15600 гектарів
насаджень, нині їх маємо 15800. Розбудували виробничу базу, придбали необхідне устаткування,
транспорт. Частину прибутків від господарської діяльності перераховували колгоспам-дольовикам.
На сьогодні загалом селянські ліси займають в області понад 68 тисяч гектарів, або
чверть усіх, які тут є. Але наші потреби для ведення господарства держбюджет задовольняє
лише на 8 відсотків. І все ж за останні кілька років ми збільшили насадження молодих
деревець у 3, 5 разу. Важливо й те, що підприємства нашого об’єднання забезпечили
роботою тих же селян – 1300 чоловік мають постійний заробіток.

 – Є ще багато задумів на перспективу,
– додає головний лісничий об’єднання Василь Місікевич. – Розширюємо площі розсадників
дуба, бука, ялини, які вже помітно змінюють структуру лісів нового покоління.

 Поцікавився я і думкою начальника Держлісінспекції
у Чернівецькій області Володимира Солодкого: наскільки успішні нинішні користувачі
селянських лісів? Виявляється, господарюють навіть краще, ніж деякі держкомлісгоспівські
підприємства.

 Ніби з благими намірами наведення порядку
зацікавлена сторона, тобто Держкомлісгосп, хоче використати 12, 5 мільйона кубометрів
цінної деревини дуба, бука, явора, ялини, які ще не вирубані у лісах агропромислового
комплексу, – повідомляють у листі до редакції “Сільських вістей” трудові
колективи лісогосподарських підприємств АПК Чернівецької області. Хоч жодної копійки
не вклала у вирощування цих лісів. Ми не хочемо, щоб вирощені й збережені селянами
ліси знищувались, а олігархи натомість будували собі замки. Ми не бажаємо, щоб під
виглядом техсировини або дров вивозилась за кордон цінна деревина. Ми вже відчули
негативні наслідки кучмівського реформування села… Годі! – заявляють селяни.

 Дуже прикро, що уряд, заміряючись на,
по суті, лобістський проект, не прислухався до людської думки. Бо ліс усе ж таки
людський! Що скаже на це Верховна Рада?