01/03/2006
0Точка
зору на цю проблему екологів.
Сергій ГРИГОРЕНКО,
член президії обласної ради Українського
товариства охорони природи
Володимир ГРАКОВСЬКИЙ, Михайло ХИМИН, інспектори
держуправління екоресурсів в області
У
газеті «Волинь» за 21 лютого 2006 року була опублікована стаття Катерини Зубчук
«У Звірові звірі нелякані», в якій представлена точка зору Волинського
обласного управління лісового господарства на проблему різкого зменшення
популяції зубрів на Волині. Вважаємо, що ця проблема має великий суспільний
резонанс, тому хочемо висловити власну точку зору, щоб у читачів «Волині»
склалася об’єктивна думка.
Насамперед щодо благородних оленів. У
Звірівському мисливському господарстві їх дійсно колись було 150. Але за даними
минулорічних обліків, які проводили інспектори держуправління екоресурсів у
Волинській області, чисельність благородних оленів зменшилась до 100 особин, а
в цьому році їх стало ще менше.
Викликає заперечення і твердження керівництва
обласного управління лісового господарства, що з кожним роком все більше уваги
приділяється веденню мисливського господарства. Факти свідчать про протилежне.
До цього часу волинські лісники не розробили обласну програму ведення
мисливського господарства, досі не визначені території, на яких пріоритет
віддавався б веденню або лісового, або мисливського господарства. Приклад цьому
– угіддя державного підприємства «Мисливське господарство Звірівське», де
внаслідок інтенсивного лісокористування у 1990-х роках згідно з висновками
держуправління екоресурсів від 16.02.2002 року відбулися негативні зміни, які і
вплинули на зменшення чисельності зубрів.
Не відповідає дійсності і твердження Василя
Сухопора про зменшення чисельності зубрів в усьому світі. Дійсно, чисельність
цих червонокнижних тварин за останнє десятиріччя різко зменшилася в Україні,
Росії та країнах Кавказу. Тобто в тих країнах, де збереглася
командно-адміністративна система управління, в тому числі й у веденні лісового
та мисливського господарства. При цьому, в Україні зменшилася чисельність зубра
майже виключно за рахунок Волинської області (про що вже розповідала газета
«Волинь»). Натомість у Польщі і Білорусі зуброве поголів’я стабільно зростає.
Волинські лісники однією з причин зменшення
зубрів називають збіднення їх генофонду. Проте варто зазначити, що жодних
наукових досліджень з цього приводу на Волині і в Україні не проводилось. Тому,
на нашу думку, це голослівне твердження. Що стосується харчової конкуренції між
зубрами і плямистими оленями, то це питання якраз в межах компетенції обласного
управління лісового господарства, яке за погодженням з держуправлінням
екоресурсів може вжити заходів по частковому відстрілу або відселенню плямистих
оленів з угідь, де мешкають зубри.
Щодо тези керівників обласного управління
лісового господарства про різке зменшення чисельності зубрів внаслідок міграції
на інші території, зокрема на Рівненщину. Це питання обговорювалось на спільній
зустрічі природоохоронців Волинської і Рівненської областей у грудні 2005 року.
Рівненські колеги повідомили, що за останні 10 років ніякого значного приросту
зубрів на їх території не спостерігалось. Фіксувались лише поодинокі заходи цих
рідкісних тварин.
Декілька слів хочемо сказати про цьогорічні
обліки зубрів у лютому, які були проведені спільно інспекторами держуправління
екоресурсів, працівниками Звірівського мисливського господарства та
інспекторами Українського товариства охорони природи. Це був не «одноразовий
наскок», як стверджує пан Сухопор, адже до цього громадські інспектори охорони
природи разом з державними інспекторами тричі (два рази у грудні 2005-ого та
раз у січні 2006 року) побували у мисливських угіддях. Першого лютого був
проведений спільний детальний облік зубрів. Перед тим вночі випав свіжий сніг,
тож тварин можна було облікувати як візуально, так і за слідами. В результаті
було виявлено одне зуброве стадо, що складалося з 16 особин (серед них – одне
минулорічне теля). Більше за день пошуків – жодного сліду, жодної зустрічі з
лісовими велетнями. Ми припускаємо, що, можливо, декілька поодиноких особин
цього червонокнижного звіра можуть бути на суміжних територіях. Але можна з
впевненістю твердити, що цього року зубрів все ж буде обліковано значно менше,
ніж 32, як це було у 2005 році. Зрештою, у неофіційних розмовах працівники
Звірівського мисливського господарства визнають і самі, що диких биків ледь
набереться зо два десятки.
Наприкінці хочеться сказати про головні, на нашу
думку, причини майже цілковитого зникнення волинських зубрів. По-перше, це
браконьєрство. В той час як в період з 1992 по 2000 рік в лісах Звірівського
мисливського господарства та угіддях, що прилягають, знайдено і зафіксовано у
відповідних актах 27 туш загиблих від пострілів зубрів, єгерська служба не
виявила жодного факту полювання на цих рідкісних тварин. По-друге, причиною
різкого зменшення поголів’я волинських зубрів є халатність керівників обласного
управління лісового господарства. Обласне управління лісового господарства і
державне мисливське господарство «Звірівське» почали звертатись із клопотанням
про виділення їм коштів на охорону і збереження зубрів лише у 2003-2004 роках,
коли ситуація з цими тваринами на Волині стала катастрофічною. До 2000 року
керівництво волинських лісників чинило шалений спротив створенню у Цуманській
пущі національного природного парку та гальмувало утворення заказника «Зубр».
Тільки у 2000 році згоду тодішній «Волиньліс» на створення заказника «Зубр»
дав, але на втричі меншій від пропонованої волинськими екологами території і
після того, як тут були вирубані найцінніші дубово-соснові насадження. А справа
з утворенням у Цуманських лісах національного парку зрушила з місця лише теоретично
у 2005 році.
Вважаємо, що першочергові кроки по збереженню
волинських зубрів — це створення регіональної програми збереження цього
червонокнижного виду із щорічним цільовим фінансуванням, утворення у Цуманській
пущі національного природного парку.
