21/02/2006
0В цьому переконались журналісти, побувавши в
державному мисливському господарстві “Звірівське”, що в Ківерцівському
районі.
Традиційний день лісу для представників засобів
масової інформації, організований прес-службою обласного управління
лісового господарства, був присвячений темі ведення мисливського
господарства. Почався він з прес-конференції з участю першого
заступника начальника управління Анатолія Гетьманчука, завідувача
сектором мисливського господарства Василя Сухопора.
Анатолій Іванович поінформував журналістів про
те, скільки фауни нараховується зараз в угіддях, зокрема,
підпорядкованих управлінню лісового господарства. А це майже триста
лосів, більше триста оленів благородних, стільки ж оленів плямистих,
понад чотири тисячі козуль і понад тисячу триста — диких свиней. Тобто,
якщо, за останніми даними, в області нараховується 11247 голів диких
парнокопитних тварин, то близько шістдесяти відсотків з них перебуває в
угіддях підприємств лісового господарства, за якими закріплено лише
тридцять відсотків мисливських угідь області. Така ситуація склалась
завдяки тому, що з кожним роком вкладається більше коштів на ведення
мисливського господарства, на охорону фауни, біотехнічні засоби.
Журналістів, звичайно, найбільше цікавили
зубри — патріархи лісу, кількість яких на Волині в останні роки значно
зменшилась. З приводу цього з’являлись не раз публікації і в газеті
“Волинь”. Якщо у вісімдесятих роках минулого століття їх нараховувалось
до двісті голів, то торік — тридцять дві. З цього приводу завідувач
сектора мисливствознавства Василь Сухопор сказав, що на сьогоднішній
день ця проблема торкнулась не лише України — вона спостерігається і в
усьому світі. Щодо волинської популяції зубра, то зменшення її, на
думку Василя Володимировича, має декілька причин. Це і збіднення
генофонду, і збіднення природної кормової бази, чому сприяє якоюсь
мірою й такий фактор, як поява конкурента — плямистих оленів, кількість
яких, навпаки, зросла. Зубри, як і олені, мігрують за межі мисливського
господарства. І доля цих мігрантів невідома — практично користувачі
мисливських угідь, де з’являються зубри, не зацікавлені їх показувати,
бо це зайвий клопіт. Адже наша держава на утримання зубрів коштів не
виділяє.
Назріла потреба розробити державну програму по
збереженню і відтворенню зубрів. А для цього можна скористатись
досвідом сусідів-білорусів, де така програма вже діє.
— Під час зустрічі з білоруськими науковцями,—
розповів Василь Сухопор,— ми підготували відповідні документи. І я
думаю, що найближчим часом направимо свої пропозиції в Кабінет
Міністрів України — будемо ініціювати симпозіум за участю науковців
Академії наук України, депутатів, які “опікуються” питаннями екології у
Верховній Раді, спеціалістів Держкомлісу, Мінекоресурсів для того, щоб
поставити крапку над “і” у збереженні зубрів в Україні, у тому числі й
на Волині.
В редакцію нашої газети надійшла інформація з
приводу того, що першого лютого екологи та громадські інспектори
охорони природи досліджували, скільки зараз є зубрів у господарстві
“Звірівське”. Згідно з цим дослідженням на фото- і відеоплівку
зафіксовано шістнадцять зубрів. Автор цих рядків поцікавилась, скільки
ж їх є за даними лісівників?
– Якщо на відеокамеру знято шістнадцять
зубрів,— сказав Василь Сухопор, — то це не означає, що це всі. Навіть
науковці при проведенні обліків, коли кожен квартал обходять два рази
на добу (згідно із спеціальною методикою), допускають похибки
двадцять—двадцять п’ять відсотків. Таксація — це не одноразовий
“наскок”, а клопітка і тривала робота, яка проводиться впродовж року.
Виданий спільний наказ — Держкомлісу і Мінекобезпеки — про проведення
таксації. Поки що рано говорити про остаточну кількість зубрів.
В усякому разі, як наголосив Василь Сухопор, зубрів у цьому році не менше, як торік.
– Я особисто їздив у господарство
“Звірівське”,— сказав Василь Володимирович. — Одного разу бачив
одинадцять зубрів, у тому числі й одне теля, другого — шістнадцять і
уже з двома телятами. Тобто це різні стада. На жаль, бажаного приросту
нема. І це значною мірою ми пояснюємо міграцією зубрів…
День лісу для представників ЗМІ, як і
передбачалося, продовжився безпосередньо в господарстві “Звірівське”.
Ми приїхали сюди обідньої пори, коли працівники господарства розвозять
корм на підгодівельні майданчики, яких тут тридцять. Саме в післяобідню
пору, відпочивши, олені плямисті й благородні, зубри, козулі прямують
до годівниць. А ось дикі свині настільки обережні, що виходять з хащ
лише тоді, як сутеніє.
До лісу вирушило три санні екіпажі.
Мисливствознавець Юрій Бесарабчук, який очолив один з таких екіпажів,
попутно розповідає, як зимується численним звірам. А що їх тут багато,
то ми й самі бачимо. Хоч снігу майже щодня добавляється, територія
підгодівельних майданчиків буквально “витанцювана” оленями й кабанами.
Для них мисливствознавець розсипає по снігу декілька відер кукурудзи.
Оскільки хочеться не лише по слідах судити про мешканців лісу, то і я,
і мій колега з «Волинської газети» вдивляємося в далину, очікуючи на
зустріч з ними. І коли вже закралась думка: “А, може, сьогодні нам не
пощастить побачити звірів?”, Юрій Бесарабчук тихо, щоб не порушити
тишу, сказав:
– Дивіться, дивіться…
На відстані метрів сто — стадо плямистих
оленів. Зачувши шум саней, які нібито й тихо ковзають по снігу, вони
рвонули навтьоки, перетинаючи дорогу. Пробуємо рахувати — десять,
двадцять, тридцять… Оленів не менш як сто. Оскільки фото- та
телеоб’єктиви не встигли “схопити” їх крупним планом, то хтось пропонує
такий маневр: один екіпаж їде в тил і заганяє звірів на людей з
камерами.
Якщо олені плямисті й благородні тримаються
стадом, то козулі стрічаються по дві—три, найбільше чотири. Вони не
втікають, зачувши в лісі людей,— тільки з цікавістю роздивляються. Таку
цікавість проявила й олениха з маленьким оленям і буквально йшла до
саней. Видно, звірі тут не налякані — раз такі безпечні.
Того дня найбільшою удачею була, звичайно,
зустріч із зубрами. Їх ми побачили в одному стаді з благородними
оленями в урочищі “Спалена піч”. Почувши “людський дух”, вони
заглибились до лісу на безпечнішу відстань і зупинились. Фото- та
телеоператора ми залишаємо у схованці (вони замаскувались серед сіна у
годівниці), а самі від’їжджаємо. Звірі, побачивши, що їх залишили в
спокої, як і передбачалось, за хвилин п’ятнадцять знову наблизились
сюди, щоб продовжити трапезу. Тож і вдалось зробити знімки, на яких
зубри ніби позували перед об’єктивом, не підозрюючи, що їх перехитрили.
У мисливському господарстві “Звірівське” –
двісті двадцять плямистих оленів, сто п’ятдесят — благородних, сто
вісімдесят — кабанів, триста вісімдесят – козуль. Журналісти, які
потрапили сюди вперше, були навіть здивовані, що є на Волині такий
багатий ліс.
Електронне видання ВОЛИНЬ №457 21/02/2006
