Банди злодіїв нападають на волинський ліс

Колишній
міністр лісової галузі, депутат Верховної Ради України Валерій Самоплавський
називає розкрадання волинського лісу бандитизмом. 

Незабаром
у нас буде прийнято новий Лісовий кодекс. Розповісти про особливості і переваги
цієї своєрідної конституції лісівників на Волинь приїхав народний депутат
України Валерій Самоплавський, який тривалий час очолював вітчизняну лісову
галузь. У приміщенні Ковельського держлісгоспу відбулася його прес-конференція
для журналістів. Звичайно, не обійшлося без гострих, незручних, а в деякій мірі
навіть дещо провокаційних запитань, але колишній міністр тримався перед
“четвертою” владою досить впевнено, завойовуючи її прихильність.
     – Стосовно приватних пилорам, то це – наша
біда, горе, – каже Валерій Самоплавський. – У поліських областях їх по 600-800
по селах. Підступитися до них не просто, бо там переробляється крадений ліс. Приватники
часто-густо працюють під прикриттям тих, хто повинен боротися з крадіжками –
міліції, в окремих випадках прокуратури. Свого часу я особисто звертався до
покійного нині міністра внутрішніх справ України Юрія Кравченка і Генерального
прокурора України Михайла Потебенька з приводу того, що в Житомирській області
розкрадання лісу відбувалося під прикриттям начальника одного з райвідділів
міліції та районного прокурора. Страшні крадіжки сьогодні на
Волині процвітають. Ваша область, мабуть, єдина в Україні, де є вже не
розкрадання лісу, а бандитизм.
     Так звані
“летючі” бригади роблять рано-вранці “наскоки” на лісові масиви. Деревину
ріжуть бензопилами із глушниками. За один раз злодії можуть зрізати до п’яти
дубів. Причому
викрадається кращий “матеріал”, який на ринку коштує 300-400 доларів за один
кубометр. Деревина краном завантажується на машину. На все вистачає
якихось 20-30 хвилин. Лісівників з даною проблемою залишили по суті сам на сам.
Проаналізувавши гірку статистику, скільки справ по лісокрадах передано до
правоохоронних органів, судів, Валерій Самоплавський стверджує, що “ніхто нічим
не хоче займатися – ні прокуратура, ні міліція, ні суди”.
     Як же
запобігти справжньому вандалізму в нашому лісі? На Волині в системі обласного
управління лісового господарства працює близько однієї тисячі лісівників –
лісових сторожів. Торік було самовільно зрубано (за офіційною статистикою) десь в
межах 1250 кубометрів деревини лише у масивах, які належать цьому управлінню. Припадає
приблизно по півтора кубометра на одного працівника. А кожен лісівник охороняє
по 100-120 тисяч кубометрів деревини, або 500-600 гектарів лісу. “Не може
такого бути, щоб нас, лісівників, з цією бідою держава залишила наодинці”, –
заявляє Валерій Самоплавський.
     Влада може
допомогти лісівникам, але від неї потрібно одне-єдине – бажання, а його, на
жаль, якраз і немає. Хоча у діючому Лісовому кодексі України чітко записано,
що функції по контролю і збереженню лісів покладено на органи місцевого
самоврядування, влада від цієї проблеми відсторонилась, залишивши лісівників напризволяще.
     Ще одне актуальне питання, яке “розкручується”
у засобах масової інформації: чи буде у нас приватний ліс? В Україні він є
державним, хоч і має різних власників. На Волині за держлісгоспами закріплено
481 тисяча гектарів лісу, решта 229 тисяч гектарів – це ліси колишніх колгоспів
та радгоспів, які після приватизації земель несільськогосподарського
призначення залишилися де-факто без господаря. Валерій Самоплавський
вважає, що стан ведення лісового господарства тут бажає бути кращим.
     –
Окремі політики і засоби масової інформації закидають державній лісовій галузі,
ніби вона хоче відібрати ці ліси, – говорить він. – Це не так! Характеристики
цих лісів набагато нижчі, ніж в державних. До того ж, заробітна плата у
державних лісгоспах вдвічі більша, ніж у міжгосподарських. Якщо підійти до
справи по-державному, то всі ліси повинні бути передані в постійне користування
держлісгоспам. Але для цього має бути відповідне державне фінансування. Думаю,
що доцільно було б створити держлісгоспи, але в системі Міністерства АПК і
фінансувати їх по тих же нормативах, що й комітет лісового господарства. І тоді в державі
буде дві структури, які займатимуться лісом.
     Деякі “гарячі” голови хочуть відсторонити
лісівників від переробки деревини. Відповідно до норм діючого з 1994 року
Лісового кодексу України переважне право на лісокористування та лісозаготівлю
мають лише ті структури, які господарюють у лісі, тобто постійні його
користувачі. На Волині заготівлю і частково переробку деревини
здійснюють господарства, які вирощують ліс. Як негативний приклад
господарювання Валерій Самоплавський називає Карпати, де ліси внаслідок “дикої”
приватизації в Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській областях
залишилися без справжнього господаря. Тамтешні місцеві органи влади
понаприймали таких сумнівних рішень, що 90 відсотків від усіх лісозаготівель
опинилося під контролем приватних структур.
     – Робилося
часто нечесно, через хабарі, – констатує Валерій Самоплавський. – Що трапилося
у Карпатах – всі знають, це щось страшне, повний обвал. Не вдався експеримент і
у Львівській області: коли там від лісгоспів від’єднали переробку, то вона
вмерла. Ми категорично не погоджуємося із такою хибною думкою, що лісівники не
повинні займатися заготівлею і переробкою деревини.
     До речі,
президент Російської Федерації Володимир Путін переконаний в тому, що росіяни
не повинні йти шляхом приватизації лісів, бо вони ще не готові до цього. “Боюсь,
що після прийняття такого рішення в ліс буде не увійти”, – мовив російський
лідер. “У
Росії величезні лісові запаси і вони не ризикують, а у нас лісів обмаль і нас
свідомо штовхають до цього,” – каже Валерій Самоплавський.
     А от чималі поставки лісу за кордон він пояснив
тим, що потрібно було переоснащати вітчизняну лісопереробну галузь сучасною
європейською технікою. За часи незалежності в Україні вдалося “переозброїти”
понад 150 підприємств лісогосподарського напрямку. Як твердить Валерій
Самоплавський, за кордон поставлялося лише 15-16 відсотків кубометрів деревини,
а все решта реалізовувалося на внутрішньому ринку. “Але експортні поставки
давали лісовій галузі 50 відсотків в грошах, тому що вони в декілька разів
дорожчі за внутрішні ціни”, – стверджує він.
     За словами
начальника обласного управління лісового господарства Богдана Колісника, який
також взяв участь в прес-конференції у Ковельському держлісгоспі, для роботи
волинським лісівникам потрібно на рік 22 мільйони гривень. Держава у 2005 році
спромоглася виділити всього лише 3,7 мільйона гривень. То про яку державну
підтримку галузі можна говорити. “Цих грошей не вистачає навіть для того, щоб
звести кінці з кінцями”, – додає Валерій Самоплавський. На боротьбу з лісовими
пожежами взагалі нічого не виділено. Лісівники Волині самі заробили 18 мільйонів
гривень і спрямували їх на ведення лісового господарства, крім того, сплатили
ще майже 30 мільйонів гривень усіх податків.
     – Нас
критикують за нібито недоступність, непрозорість в реалізації лісу на
внутрішньому ринку, – говорить Богдан Колісник. – Так ось, у грудні минулого
року ми запросили усі комерційні структури, які займаються переробкою деревини,
на аукціон. Торги пройшли за високої активності покупців. Наше управління
продало більше 20 тисяч кубометрів деревини. Зробили все прозоро. Уклали усі
необхідні угоди. І що ви думаєте?.. Від переможців на аукціоні до цього часу не
надійшло жодної копійки. Чому? Тому що багатьом приватним переробникам
невигідно платити за один “куб” високоякісного дуба по 400 доларів, коли дядько
із села може продати крадений ліс за 50 доларів.
     Держава
повинна повернутися обличчям до лісової галузі, до лісу, який просто потерпає
від нашестя організованих злочинних груп крадіїв.