Досвід лісовідновлення й лісорозведення в Польщі

Лісоводи Польщі проблемі
лісовідновлення й лісорозведення приділяють особливу увагу. Свідченням цьому є
темпи збільшення лісистості держави. Так за останні 50 років лісистість Польщі
збільшилася на 7,7% ( для порівняння в Україні за період з 1956 р. збільшення
становить 3,2%). Проте за оцінкою польських фахівців вона ще не досягла
оптимального рівня, який становить 33%. Саме тому в 1995 році розроблена «Національна
програма по збільшенню лісистості», яка передбачає її підвищення  до 2020 року до 30% і  до 2050 року до 33%.  

В останні роки в Польщі роботи з лісовідновлення й
лісорозведення проводяться на площі 65 – 68 тис. га (2/3 з яких приходиться на
лісовідновлення). Природнім шляхом поновлюється близько 10 – 12% лісових земель.

Основні нормативні вимоги
стосовно лісовідновлення й лісорозведення в Польщі викладені в інструктивному
документі «Засади з лісовирощування», який є загальним керівництвом як із
питань створення лісів, так і догляду за ними та рубок.

При лісовідновленні в першу чергу використовують
наявне природне поновлення дерев і чагарників, які відповідають цілям лісовирощування,
а також сприяють, підтримують, і розвивають нове природне поновлення бажаних
порід.

Головним способом природного поновлення
вважається насіннєве. Порослеве поновлення допускається по відношенню до
вільхових високопродуктивних деревостанів. Обмеження не
відноситься до допоміжних порід.

Особливу увагу природному
відновленню лісу приділяють у гірських і передгірних лісах, у лісових масивах,
що мають характер пущі, а також скрізь, де умови місцезростання менш порушені,
і збереглися місцеві екотопи лісових дерев.

Використання природного поновлення
нормативно заборонено в насадженнях:

·       
невідомого
походження, призначених до ліквідації;
·       
зростаючих
у невідповідних умовах, за винятком порід, що спонтанно поновлюються й
відповідають напряму реконструкції;
·       
хворих
і ослаблених;
·       
розташованих
у блоках похідних лісових насаджень штучного походження;
·       
в
умовах сильного задерніння або при густому покриві підросту порослевого
походження.

З метою сприяння природному поновленню дотримуються
наступних умов:

·       
санітарно-селекційні
рубки в соснових насадженнях проводяться не менше ніж за 3 роки до очікуваного
хорошого врожаю насіння, а для інших порід – за 2 роки перед таким терміном;
·       
грунт
підготовляється безпосередньо перед обсипанням насіння, а в деревостанах сосни
і ялини – восени попереднього року;
·       
засіювальна
рубка проводиться в рік рясного плодоношення після вильоту насіння, але до його
проростання;

Термін проведення підготовчих робіт визначається
виходячи із систематичних спостережень за циклічністю рясного плодоношення.
Роки рясного плодоношення реєструються в інформаційній системі Казенних Лісів у
розрізі лісорослинних районів і порід.

Наявність на нелісових землях, призначених під
заліснення, самосіву або підросту у формі груп, що охоплюють не менше 50% площі
облікової земельної ділянки, які офіційно оцінені як дуже хороші, хороші або
задовільні, є підставою для внесення змін в облік земель, і визнання всієї
ділянки покритою лісовою рослинністю.

 

Рис. 1 – Поступова рубка в соснових насадженнях зі
сприянням природному поновленню

В експлуатаційних лісах, у борових умовах з головуванням
насаджень сосни, переважно застосовують суцільні рубки з наступним
штучним
лісовідновленням. Проте скрізь, де умови це дозволяють, на суцільних
лісосіках залишають
насінники, або застосовують поступові рубки  зі сприянням
природному поновленню (рис. 1),  а також поєднують природне й
штучне
відновлення.

При створенні лісових культур
лісоводи Польщі не керуються нормативними схемами змішування порід. Проекти складаються
виходячи з господарських типів деревостанів, які, спираючись на типологічне
обстеження земель, для окремих надлісництв у розрізі типів умов місцезростань розробляє
лісовпорядна комісія. При цьому для господарських типів деревостанів вказується
лише орієнтовний породний склад у віці стиглості та спосіб головної рубки.
Конкретні технічні питання, які стосуються створення лісових культур, вирішує
лісничий, виходячи із власних знань та досвіду.

При створенні лісових культур
лісоводи прагнуть урізноманітнити їх породний склад. Для цього використовується
не лише традиційний рядовий спосіб змішення порід. Досить часто вимогливіші до
багатства грунту листяні породи розміщують групами серед невибагливих посадок
сосни, копіюючи, тим самим мікроумови. Так, виходячи з особливостей освітленості
ділянки, не рідко можна зустріти культури сосни, у яких під стінами оточуючих
насаджень посаджені групи тіневитривалого бука.

У цілому для створення культур
рекомендують і застосовують такі основні форми змішення порід:

·       
поодиноке
–  для збагачуючих біоценоз порід і модрини в багатих умовах;

·       
групове
(по декілька штук або десять і більше) –  для супутніх і збагачуючих біоценоз порід та для модрини в умовах змішаного
свіжого бору;

·       
дрібнокуртинне (площею до 0,05 га) –  для супутніх і швидкорослих порід;

·       
куртинне
(площею від 0,05 до 0,10 га) –  для супутніх порід, рідше для головних;

·       
великокуртинне (площею більше 0,10 га) –  для порід головних і супутніх;

·       
рядове
(частіше 3-6 рядів) – для берези в культурах сосни в дуже бідних умовах,
головним чином, із протипожежною метою, а також для листяних із метою
розділення великих ділянок лісових культур хвойних (більше 6 га), що з’явилися в результаті відновлення
площ після стихійних лих;

·       
у
формі нерегулярних куліс –  для головних
і супутніх порід, виходячи з мікроумов.

 

Найчастіше вживаними способами підготовки грунту являються:

·       
прокладання
борозен шириною до 0,7 м із відстанню між ними 1,5 м лемішними плугами або фрезами  в борах, окрім низинних ділянок;
·       
рихлення
грунту розрихлювачем без обороту пласта у бідних борах;
·       
смугова
оранка дисковими плугами або фрезами для сприяння природному поновленню (рис. 2);
·       
суцільна
оранка із заглибленням до 60 см в умовах важкозаліснюваних  територій (зарослів комишу, грунтів із залізистим
горизонтом, або забруднених промисловими викидами);
·       
суцільна
 оранка глибиною 30 – 50 см на староорних грунтах без залізистих горизонтів;
·       
площадками,
які розташовують смугами шириною 1,2 м із відстанню між їх центрами 4-6 м при груповому введенні дуба; у вологих
умовах площадки підвищують до 0,5 м над землею; на сильно задернілих грунтах застосовують
площадки 2х2м, які розташовують у шаховому порядку;
·       
улаштування
гребенів у борознах (підвищення центру або половини борозни вручну або
просапним плугом) в умовах періодично надмірно зволожуваних грунтів, або наорювання
підвищених грядок на ущільнених, періодично мокрих грунтах, фрезою для облаштування
підвищених гряд, різовим плугом або плугом для облаштування гряд – валів;
·       
ручне
рихлення смугами шириною не менше 0,4 м через 1,2 -1,5 м у  виняткових випадках, якщо конфігурація ділянки
не дозволяє провести механізовану підготовку грунту;
·       
площадками
0,4-0,6 х 0,4-0,6м механізованим способом або вручну при складній конфігурації
ділянки;
·      облаштування
мікропідвищень механізованим способом або вручну на ділянках
що підтоплюються або заболочуваних місцях;
·       
перемішування
поверхні грунту з підстилкою для сприяння  природному поновленню.

Кількість посадматеріалу, необхідного для створення
лісових культур залежить від багатьох чинників, серед яких найістотнішими є
деревна порода, тип умов місцезростання, спосіб підготовки грунту, вік
посадматеріалу і ціль лісовирощування (табл. 1). У разі використання
посадкового матеріалу із закритою кореневою системою його кількість на 1 га зменшується до 40%.

Найчастіше в культурах
зустрічається відстань між рядами 1,5 м, окрім випадків, коли це неможливо через застосовуваний
спосіб підготовки грунту, якого вимагають специфічні умови ділянки. Відстань у
рядах посадки залежить від розміру посадматеріалу, швидкості його росту й
прийнятої кількості посадочних місць на 1га.

Поряд зі створенням лісових
культур посадкою практикується посів. Створення лісових культур посівом
рекомендується для таких порід: сосна, ялина, бук, дуб і ялиця в роки рясних
урожаїв насіння.

 

 

Рис. 2 – Прокладання смуг
дисковим плугом для сприяння природному поновленню

 

Таблиця 1 –  Орієнтовна кількість посадкового матеріалу на 1 га лісових культур і способи змішення
деревних порід

Порода	Орієнтовна кількість посадматеріалу,  тис. шт / га	Способи змішення порід
Сосна	8-10	великокуртинна
Ялина	3-5	великокуртинна, куртинна, смугова
Ялиця	6-8	куртинна і великокуртинна
Модрина	1,5-2	групова, дрібнокуртинна і куртинна*
Дугласія	3-4	групова, дрібнокуртинна і куртинна
Дуб	6-10	великокуртинна
Бук	6-8	великокуртинна, куртинна
Інші листяні	4-6	куртинна, дрібнокуртинна і групова
* у групах і куртинах модрини рекомендується вводити тіневитривалі породи, які затінюють грунт

 

Для посіву сосни найбільш
сприятливі умови свіжого й вологого бору. При його застосуванні, в мікропониженнях,
на грунтах, які придатні для вирощування ялини (навіть за межами ареалу)  рекомендується висівати її насіння (5 – 10%
площі), для отримання в майбутньому змішаних насаджень.

 Орієнтовна потреба насіння для створення
культур посівом приведена в таблиці 2. 

Таблиця 2 –  Орієнтовна потреба насіння 1 класу якості для
створення культур посівом,  кг/га

Порода	Суцільний посів	Переривчастий посів	Гніздовий посів
Сосна	1,2	0,8	0,5
Ялина	–	1,0	0,6
Дуб	–	–	200,0
Бук			20,0
Ялиця	15,0	10	8,0

Для відновлення лісу посівом допускається
використовування насіння ІІ й ІІІ класів якості. При цьому відповідно
збільшується норма висіву.

При лісовідновленні в горах у культури вводять:

·       
бук,
як головну породу нижньої зони (в Карпатах – до висоти 850 м), вище – як супутню;
·        ялицю до висоти 700 м;
·       
ялину
до 20-50% у нижній зоні, а у верхній – до 60-70%;
·       
модрину
європейську (форма судетська)
у багатших умовах місцезростання до висоти 850 м;
·       
явір
по всій нижній зоні;
·       
сосну
звичайну у бідніших умовах місцезростання й на сильно кам’янистих грунтах південної експозиції до висоти 600-700 м;
·       
березу
(місцевих екотипів) по всій
нижній зоні;
·       
горобину(місцевих
екотипів) до верхньої межі лісу;
·       
ясен,
дуб черешчатий, вільху чорну, липу дрібнолисту, клен звичайний, як домішку в
нижній частині нижньої зони.

При створенні лісових культур у важких природних
умовах, наприклад на площах, що знаходяться під впливом промислових викидів, на
згарниках або староорних землях рекомендується використовувати посадковий
матеріал, оброблений мікорізоутворюючими грибами й, по можливості, із закритою кореневою системою.

На ділянках, де виходячи з
природних умов, головні породи в молодому віці повинні бути притінені,
допускається створення культур із меншою їх густотою,  або попереднє заліснення площ породами – піонерами,
до яких відносяться: береза, модрина, сосна й вільха. Таку саму роль може
виконувати й самосів цих порід та осики, якщо вона не межує з культурами сосни.

З метою захисту від пошкоджень дикими тваринами
ділянки лісових культур і природного поновлення огороджують металічними
сітками, через які споруджують спеціальні «перелази» для доступу на площу (рис.
3). Проблема захисту культур від пошкоджень копитними здає дедалі гострішою і в
Україні, особливо в тих районах, де поля не оброблюються. І тому, виходячи з
досвіду Польщі, огородження стає одним із дешевших і надійніших способів
захисту лісових культур. 

Усі лісові культури підлягають інвентаризації. При
цьому враховують (табл. 3):

1) приживлюваність;

2) лісівничу придатність і ступінь
її зниження, яку обумовлює:

a)      наявність пошкоджень, викликаних
шкідниками, хворобами або іншими чинниками;

b)      невідповідність породного складу й
походження (невідповідність лісонасінневому районуванню);

c)      порушення способів змішення порід.

 

Таблиця 3 – Критерії оцінки
лісових культур

Приживлюваність		Лісівнича придатність
%	символ класифікації	%	символ класифікації
більше 90	1	культури здорові, відповідають умовам місцезростання, правильно закладені, допускаються одиничні вади до 10%	1
71-90	2	вади до 20%	2
51-70	3	вади до 30%	3
до 50	4	вади більше 30%	4

 

 

Рис. 3 – Огороджена ділянка лісових культур

 

Оцінка лісових культур позначається
двоцифровим класифікаційним символом, в якому перша цифра означає показник приживлюваності,
а друга –  лісівничу придатність (табл. 4).

Таблиця 4 – Оцінка лісових
культур

Класифікаційні символи	Оцінка
1-1, 1-2	культури дуже хороші
1-3, 2-1, 2-2	культури хороші
2-3, 3-1, 3-2, 3-3, 1-4, 2-4, 3-4	культури задовільні
4-1, 4-2, 4-3, 4-4	загиблі культури

 

Лісові культури оцінюються
двічі, а саме на другий рік вирощування (первинна оцінка) і на п’ятий рік
вирощування (остаточна оцінка).

Підсумовуючи досвід
лісовідновлення і лісорозведення в Польщі слід сказати, що описані вище підходи
до створення лісових культур відомі і випробувані в Україні. Проте вони не
використовуються теперішньою практикою лісового господарства. На наш погляд,
причиною цього є  суттєва різниця в організації
лісогосподарського виробництва. Адже в Польщі сьогодні вдалося повернути
лісничому роль державного господаря, відповідального за все практичне
лісівництво, починаючи від створення нових насаджень і закінчуючи рубкою, не
відволікаючись при цьому на матеріально-технічне забезпечення робіт, величезне
паперове діловодство, деревообробку.