Проект Біокарбонового фонду в Україні

Цінність даного
демонстраційного проекту полягає в тому, що він дозволить створити прецедент
торгівлі вуглецем, що відповідає умовам Кіотського протоколу; дасть змогу
оцінити рівень депонування вуглецю в Україні; розбудувати можливості, які
допоможуть Україні здійснювати операції з торгівлі вуглецем у перший період
(2008-2012 роки) дії Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації
Об`єднаних націй про зміну клімату.

Україна
ратифікувала Кіотський протокол в лютому 2004 року. Згідно протоколу промислово
розвинені країни повинні скоротити свої сумарні викиди 6 парникових газів в
період 2008-2012 рр. не менше чим на 5,2% в порівнянні з рівнем 1990 року.
Найбільш високі зобов`язання щодо зниження викидів – на 8% – взяли на себе
країни Європейського Союзу. Україні та Росії достатньо не перевищити власні викиди
рівня 1990 року.

На додаток до
скорочення викидів в результаті дій на національному рівні Кіотський протокол
надає Сторонам, що мають зобов`язання по рівням викидів, можливість
використовувати додаткові механізми для досягнення встановлених рівнів. До так
званих „гнучких” механізмів відносять: спільне впровадження проектів (СВ),
механізм чистого розвитку (МЧР), торгівлю квотами на викиди парникових газів.

Реалізацію
механізму спільного впровадження можна уявити наступним чином: країна, що має
кількісні зобов`язання по Кіотському протоколу, здійснює часткове фінансування
реалізації проекту, що скорочує викиди парникових газів, в іншій країні, де
питома вартість цього скорочення нижче. Отримані в результаті реалізації проекту
так звані „одиниці скорочених викидів” (ОСВ) повністю або  частково передаються в залік її державних
обов`язків, а країна-одержувач отримує нові технології та фінансову підтримку
проекту спільного впровадження.

За оцінками
експертів, сучасний рівень викидів в Україні знизився вдвічі в порівнянні з
1990 роком. За оцінками на 2002 рік, поданими на веб-сторінці Рамкової
конвенції зі зміни клімату річна можлива кількість „гарячого повітря”(різниці
між прийнятим та дійсним рівнем викидів) становить для України 351-365 млн.
тон  СО2е; а згідно Світового огляду з
енергетики за 2004 рік, складеного Міжнародним агентством з питань енергетики,
загальна кількість „гарячого повітря” на період 2008-2012 роки становитиме
1757-1825 млн.тон СО2е. Тобто, існує потенціальна можливість торгівлі квотами
для України, починаючи з 2008 року. 
Проте потенційні покупці-члени Організації з економічного
співробітництва (OECD) вважають, що купівля дозволів на викиди можлива, лише якщо
країни–продавці інвестуватимуть доходи у проекти та програми, направлені на
зменшення викидів, тобто в т.з. процес „озеленення”. При цьому, як обсяги
купівлі (порівняно більші ніж при виконанні проектів спільного впровадження),
так і обсяги реінвестування (озеленення) та ціни за тону СО2е  досі не визначені. Загалом, процес торгівлі
квотами та „зеленого інвестування” все ще знаходиться на дуже ранній
стадії. 

В той же час,
Україна має значний потенціал фінансово привабливих проектів зі зменшення
викидів завдяки проектам спільного впровадження, зокрема проектів із використання
земель, зміни землекористування та лісового господарства (LULUCF), до
яких відноситься проект Біокарбонового фонду. За даними Української Академії
аграрних наук близько 10 млн. га земель потребують вилучення з ріллі та
заліснення чи залуження.  Законом України
„Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі
України” передбачено заліснення 76 тис. га деградованих і забруднених земель по
Житомирській та 38 тис. га земель по Київській області. Державна програма „Ліси
України” за період з 2002-2015 рр. планує створення нових насаджень на
території 564,3  тис. га. , в т.ч.  –  441,2
тис. га. підприємствами Держкомлісгоспу. В проекті Концепції реформування і
розвитку лісового господарства України передбачається створення до 2010 року
300 тис. га нових насаджень. Виконання таких масштабних програм потребує
значного фінансування,  що можливо через
залучення інвестицій шляхом реалізації проектів спільного впровадження з
лісорозведення. У разі успішності впровадження даного експериментального
проекту, Світовий Банк запевнив, що Україна зможе отримати доступ до сотень
мільйонів доларів для підтримки впровадження програми „Ліси України”.

Орієнтовні витрати
проекту складають 75 млн. грн. за період з 2006 до 2015 року включно, в т.ч.
розрахункові витрати на 2006 рік – 6 млн. грн. До 2017 року Біокарбоновий фонд
готовий придбати 1 млн. тон. СО2 еквіваленту за ціною до 4 дол. США за 1 тону,
тобто повернення витрат через механізм купівлі зменшених викидів становитиме
близько 4 млн. дол. США, або 20 млн. грн. за цінами 2005 року. Кошти на
заліснення планується отримати за рахунок залучення коштів бюджету в рамках
Державної програми „Ліси України”, коштів фондів охорони навколишнього
природного середовища областей, та коштів, отриманих як відшкодування втрат
лісогосподарського виробництва. В перспективі на цих землях буде отримано 3,5-4
млн.м3 ліквідної деревини. Кошти на заліснення планується отримати за рахунок
залучення коштів бюджету в рамках Державної програми „Ліси України”, коштів
фондів охорони навколишнього природного середовища областей, та коштів,
отриманих як відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.

Ідея впровадження
проекту виникла влітку 2004 року, коли місія Світового Банку відвідала Україну.
Можливість часткового покриття витрат на заліснення радіоактивно забруднених
земель шляхом реалізації проекту спільного впровадження обговорювалася на
зустрічі з керівництвом Держкомлісгоспу, та в ході робочої поїздки
представників Світового Банку по кількох поліських районах. Після цього,
підготовлена Державним комітетом лісового господарства „Записка щодо ідеї
проекту” була розглянута та схвалена Групою управління Біокарбонового фонду у
липні 2004 року. Так проект ввійшов до складу 14 основних проектів, схвалених
інвесторами фонду, при тому, що до портфоліо фонду надійшли 140 Записок щодо
ідей проектів.

17 серпня 2004 року
Міністр охорони природного навколишнього середовища підписав Меморандум про
Взаєморозуміння зі Світовим Банком і Україною щодо підтримки фінансування даного
вуглецевого проекту. До Світового Банку було подано заявку, в якій
Держкомлісгосп підтвердив наміри фінансувати та впроваджувати пілотний проект,
та звернувся за допомогою у проведенні підготовчих робіт з метою ініціювання
гранту від Уряду Японії. В січні 2005 року Комітет з управління Біокарбоновим
фондом схвалив поданий „Документ про фінансування заходів з поглинання вуглецю”,
та включив проект до робочої програми. 17 березня  2005 року Міністр економіки та з питань
європейської інтеграції підписав Лист-угоду між Світовим Банком та урядом
України щодо виділення гранту Японського уряду в розмірі 320 500 дол. США на
підготовку проекту Біокарбонового фонду.  

Протягом
березня-квітня 2005 року оцінкова комісія Держкомлісгоспу під головуванням
Менеджера проекту Біокарбонового фонду, начальника економічного управління
В.Кирилюк, за участі в.о. Голови Державного комітету лісового господарства
Ю.Марчука, провела відбір консультаційних компаній згідно їх кваліфікації за
процедурою Світового Банку.

6 травня
2005 року були проведені перемовини з переможцем тендеру – консорціумом на чолі
з компанією Агротек (Італія) на предмет підготовки проекту Біокарбонового
фонду. 31 жовтня 2005 року Державний комітет лісового господарства та компанія
Агротек уклали угоду на підготовку проекту Біокарбонового фонду „Створення
захисних лісових насаджень на забруднених радіонуклідами землях в умовах
Полісся”. 5 грудня  2005 року було
проведено вступний семінар щодо початку підготовки проекту (фото).

В ході підготовки
проекту, протягом травня-жовтня 2005 року, державні лісогосподарські
підприємства вели переговори та готували до підписання угоди з районними державними
адміністраціями на предмет передачі земель під заліснення. Станом на 1 грудня
2005 року було укладено угод на передачу 8486,1 га земель, в т.ч. по Київській
області – 5328,7 га, та 3157,4 га земель по Житомирській області (таблиця).

Розпочатий процес
укладання держлісгоспами угод з районними державними адміністраціями на
передачу земель триває. Зокрема, в зоні діяльності Овруцько-Народицького
держкомлісгсопу обстежено 1689 га деградованих земель, що плануються до
передачі під заліснення. Окрім того, вказаний та ряд інших  лісгоспів мають у своєму складі значні площі
земель, не вкритих лісом, що були передані до держлісфонду до 1990 року. Ці
території, у разі якщо вони задовольняють критеріям, встановленим Кіотським
протоколом, також можуть бути включені до складу проектних.

Загалом проект
Біокарбонового фонду суттєво вплинув на процес передачі земель під заліснення
по Київській та Житомирській областях, практично ініціювавши його. Наприклад,
органами земельних ресурсів Житомирської області спільно з спеціалістами
лісового господарства проведено обстеження деградованих, малопродуктивних та
забруднених земель та виявлено в межах області 27 тис. га, що можуть бути
передані під заліснення. Разом з тим, при підготовці проекту були виявлені
юридичні та фінансові бар`єри, що стосуються розробки технічної документації та
підготовки актів на право постійного користування. На розробку технічної
документації для площі в 10 тис. га слід орієнтовно витрати 160 тис. дол. США.
З тим, щоб спростити процес передачі земель під заліснення, та врегулювати ряд
інших питань впровадження проекту, Державний комітет лісового господарства
звертався з листом до Прем`єр-Міністра України Ю.Тимошенко. Питання стосовно
спрощення процедури передачі земель під заліснення, нещодавно підняте Головою
Державного комітету лісового господарства В.Червоним на зустрічі з Президентом
України В.Ющенком.

Процес підготовки
проекту Біокарбонового фонду триває, і має бути завершений до червня 2006 року.
Спеціалісти компанії Агротек повинні провести аналітичну оцінку, виконати  польові роботи та розробити документацію,
необхідну для впровадження проекту. Мають бути підготовлені Документ про оцінку
проекту (з особливим наголосом на технічній правильності та застережних
заходах), який дозволить Світовому Банку оцінити проект; та Документ про
структуру проекту (з особливим наголосом на економічному аналізі та моніторингу
проекту), який дозволить Державному комітету лісового господарства провести
перемовини з Біокарбоновим фондом щодо Угоди про закупівлю зменшених викидів у
червні 2006 року.    

Окремим результатом
підготовки проекту має стати оцінка та визначення потенціалу для додаткової
діяльності щодо депонування вуглецю по Україні згідно Кіотського протоколу. В
цілому для лісового господарства України проект Біокарбонового фонду – це перша
спроба оцінити можливості впровадження не класичного лісівництва, орієнтованого
на насадження, а т.з. „вуглецевого” лісівництва, орієнтованого на накопичення
вуглецю лісовими екосистемами.

Лісівники, що
створюватимуть ліс на забруднених землях, поряд з економічними цілями, відзначають
важливе соціальне значення проекту. Вони вважають, що для населення регіонів,
постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС, даний проект є не просто проектом
реабілітації, а скоріше „ревіталізації” території.