09/12/2005
0Як працівники міліції прикривали дружину свого колеги від відповідальності за причетність до крадіжки лісу.
Всяке трапляється у наших бідових ковельських лісах,
які сьогодні потерпають від масових самовільних рубок. За твердженням
самих лісівників, організовані групи злодіїв ночами викрадають десятки
кубометрів деревини, яка потім переробляється на приватних пилорамах.
Правоохоронці намагаються протидіяти злодійському промислу, “ловлять”
лісокрадів, аби притягнути їх до відповідальності. Втім, іноді бувають
“нештатні” ситуації.
Одного липневого ранку нинішнього року співробітники Ковельського
міжрайонного відділу управління по боротьбі з організованою злочинністю
(УБОЗ) у лісі біля села Тойкут затримали “на гарячому” Віктора Котика,
Івана Кроля та Сергія Ілюшика. Останні зрубали десять дерев сосни і,
використовуючи трактор, встигли завантажити їх на автомобіль, як раптом
з’явились оперативники. Виявилось, що транспорт, як засіб крадіжки,
належить у Тойкуті приватній пилорамі Валентини Орловської, яка
доводиться дружиною капітану міліції Північної окремої роти
дорожньо-патрульної служби (ОРДПС), що дислокується у Ковелі. Оскільки
рубка здійснювалася без виписки лісорубочного квитка на конкретних
осіб, то згідно із діючими методиками вона була кваліфікована фахівцями
лісогосподарського підприємства як самовільна. Заподіяна сума шкоди,
обрахована у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від
5 грудня 1996 року, становить 6121,7 гривні.
І ось тут з’ясувалось, що звичайна справа по лісокрадах виявилася для
борців з організованою злочинністю не з легких. Спочатку міліціонери
направили машину із краденою деревиною до лісництва у Тойкут і щодуху –
в лісгосп: “Знайдіть представника!” Лісову охорону вони почали
переконувати в тому, що трактор та вантажівку нібито супроводжував
майстер лісу Василь Гордійчук. Мовляв, саме він показував робітникам з
приватної пилорами, які сосни слід зрізати, а побачивши міліцію,
дременув на мотоциклі у лісові хащі.
— Якою дорогою втікав майстер? – поцікавився представник лісгоспу.
До місця крадіжки ведуть піщані дороги, однак слідів від мотоцикла
офіцери міліції так і не показали. Версія про загадкову втечу лісівника
луснула, мов мильна бульбашка. Природоохоронці зробили заміри пнів і
поїхали в контору складати протоколи щодо завданих збитків внаслідок
самовільної рубки. Але тут до справи “долучився” Петро Мартинюк –
батько Валентини Орловської. Як твердить пан Мартинюк, він заплатив
Василю Гордійчуку за той ліс 800 гривень.
— Чому ви заплатили майстру лісу, а не в касу лісництва? – запитали у
батька пилорамниці, бо за такі гроші можна і законним шляхом придбати
машину лісу.
— А я так завжди роблю, – мовив він.
До речі, власниця пилорами Валентина Орловська фактично ніколи не
отримувала лісу в цьому лісництві. Присутні при розмові її робітники в
один голос почали казати, що привів їх на ділянку і показав, які дерева
можна зрізати, саме майстер лісу. Співробітники УБОЗу наполягали на
тому, щоб протокол про лісопорушення було складено на Василя
Гордійчука. У представника лісгоспу з думок ніяк не виходила версія із
міфічною втечею майстра, на якій також настоювали правоохоронці, тому
він відмовився підписувати подібний “папірець”. Лісгосп явно очікував
на подальші дії міліції.
Уже в перші дні перевірки з’ясувалося, що ніяких грошей Василю
Гордійчуку ні Валентина Орловська, ані Петро Мартинюк не давали.
Принаймні, доказів цьому немає. “Відмазуючи” від відповідальності
дружину свого колеги з ОРДПС, оперативники УБОЗу вперто продовжували
стверджувати, що майстер лісу керував незаконною рубкою, у свою чергу
останній це заперечував і наводив алібі: мовляв, він в той ранок
виводив на пасовище свого коня і просто не міг перебувати за десять
кілометрів у лісі. Сусіди лісівника підтвердили його слова, але
правоохоронці у своїй черговій версії були непохитні. У міліції навіть
організували очну ставку, на якій був також присутній адвокат майстра
лісу. Лісокради давали плутані відповіді і, даруйте за грубе слово,
забрехалися. Надумана версія про те, що Василь Гордійчук супроводжував
автотранспорт Валентини Орловської із краденою деревиною, відпала.
Незабаром лісогосподарське підприємство звернулося до суду із позовом
про стягнення збитків з робітників приватної пилорами Віктора Котика,
Сергія Ілюшика та Івана Кроля, які безпосередньо зрізали дерева. Цей
крок дещо збентежив працівників міліції, котрі так і не довели до
логічного завершення перевірку за фактом самовільної рубки. Кажуть, що
в прокуратурі підтримки вони не знайшли.
Ніби у відповідь на заявлений лісівниками судовий позов, слідчий з
особливо важливих справ слідчого відділу УМВС України у Волинській
області підполковник міліції Микола Лебідь порушив кримінальну справу.
Уже наступного дня, на свято Незалежності України, правоохоронці
затримали Василя Гордійчука. Два дні провів він в міліції під тиском.
Так і не примусивши лісівника оговорити самого себе, слідчий двічі
звертається до керівника лісогосподарського підприємства з одним і тим
же запитанням: чи не збирається той притягнути майстра лісу до
відповідальності? Обидва рази відповідь була однозначною: “Надайте
чіткі докази”. Але доказів не було.
Як не дивно, “доблесні” посадовці у погонах висувають цього разу вже
третю версію нібито причетності майстра лісу до крадіжки: так би
мовити, за кілька днів до скоєння порушення Василь Гордійчук шепнув на
вухо Валентині Орловській золоті слова на предмет того, щоб вона
поїхала до лісу і вкрала там кілька десятків кубометрів соснової
деревини.
Дивні діла відбуваються навколо ковельських лісів та й годі. Як же
тепер виплутатися силовикам із неприємної історії, яка чорнить не
тільки погони, а й заплямовує честь і гідність майстра лісу? Що робити
з кримінальною справою, шитою білими нитками? За що збиткувалися над
лісівником? Чому ще й досі не притягнуто до відповідальності справжніх
винуватців? Та ось знову викликають до міліції Василя Гордійчука і
кажуть щось на зразок: “Якщо ти умовиш свого директора, щоб він гарно
“попросив” нас та пана прокурора, то ми кримінальну справу спустимо на
гальмах”.
Останні події на Ковельщині, пов’язані із краденим лісом, свідчать про
одне: наскільки серйозною проблемою для держави залишається
“кришування” лісокрадів.
Ярослав ГАВРИЛЮК
“ВОЛИНЬ” ЕЛЕКТРОННЕ ВИДАННЯ №428 СУБОТА, 10 ГРУДНЯ 2005р.
