Ліс потрібний кожному

Кожний вважає довколишній ліс своїм. У цьому домі природи на другий план відходить
суєта, почуваєшся вільно, легко, бадьоро. Дерева щедро діляться з нами енергією
життя і водночас самі потребують допомоги від людини. Хіба не парадокс, що за показника
лісистості в нашій країні значно меншого від прийнятих норм, експортуємо до розвинених
країн Європи деревину. Там своє бережуть для нащадків, а ми від бідності багаті.
Про проблеми галузі наш власний кореспондент Олег Чебан веде мову з депутатом обласної
ради, генеральним директором Вінницького обласного спеціалізованого лісогосподарського
підприємства Михайлом ВДОВЦОВИМ.

– Лісогосподарська галузь, – каже він, – не реформована до ринкових засад. Проблеми
в ній, безперечно, є. Разом з тим, я не погоджуюся з Держкомлісом, який питання
реформування і наведення порядку зводить до того, що не має належного стану справ
у системі агролісів. Спробую на прикладі нашого підприємства довести протилежне.

Ліс на території області належить державі і майже весь перебуває в постійному
користуванні державних лісогосподарських підприємств і підприємства спільної власності
територіальних громад області “Віноблагроліс”.

Останнє бере свій відлік з 2000 року. Відповідно до указу Президента щодо формування
системи агролісів, нам були передані ліси колишніх колгоспів, а згодом і радгоспів.
Близько 118 тисяч гектарів лісів і 12 тисяч гектарів лісосмуг сьогодні налічується
у “Віноблагролісі”.

За період, що минув, вибудувано управлінську і виробничу структуру підприємства,
яку укомплектовано досвідченими спеціалістами. Є певні проблеми щодо професійної
освіти лісників (переважає сільськогосподарська), але їх розв’язуємо. За направленням,
у т. ч. й за наш рахунок, у вищих і середніх спеціальних закладах навчається 34
чоловіки, 46 здобувають фахову освіту в школі лісників, яку відкрито на базі Заболотнянського
профтехучилища Крижопільського району.

На всі ліси колишніх колгоспів виготовили державні акти. Нині робимо це щодо
радгоспних. Здійснено лісоупорядкувальні роботи. Лісосмуги по кожній сільській раді
виділили в окремий, так званий збірний квартал. Забезпечуємо їх охорону, а також
очищаємо від другого яруса з метою привести до належного функціонального стану,
що тривалий час не робилося. Порівняно з 2000 роком у пять разів скорочено обсяги
самовільних рубок. З початку поточного року цей показник становить 346 метрів кубічних,
або 0, 5 куба на один обхід.

Заклали власну лісорозсадницьку базу. Загальна площа лісових розсадників, а
вони є у кожному районному лісогосподарському підрозділі, становить близько 70 гектарів.
Окрім того, в обласному підприємстві працює базовий. Водночас з лісоутворюючими
вирощуємо плодові та декоративні породи дерев. Завдання забезпечити потреби у власному
посадковому матеріалі, мати можливість за помірними цінами відпускати його територіальним
громадам для озеленення населених пунктів.

Якщо 2001 року ми виростили 420 тисяч штук посадкового матеріалу, то за 9 місяців
поточного, як свідчать акти інвентаризації, – 6 мільйонів 200 тисяч. Насіння заготовляємо
самі, показники тут динамічні.

Протягом п’яти років підприємствами “Віноблагролісу” заліснено близько
чотирьох тисяч гектарів земель, не придатних для сільськогосподарського виробництва,
зокрема цього року – 1086 гектарів. Я по-доброму ставлюся до працівників держлісгоспів
області, проте у них цей показник становить лише 86 гектарів. В інших регіонах,
зі слів моїх колег, ситуація аналогічна. Тож дивними видаються звинувачення, що
агроліси не займаються лісовим господарством.

– Михайле Леонтійовичу, судячи з вашої тональності, можна припустити, що річ
не лише у тому, хто більше чи менше. Напевне, суть в іншому…

– Лісовий кодекс, який прийнятий у першому читанні Верховною Радою, на мій погляд,
створить у майбутньому серйозні проблеми в роботі галузі. В розвинених країнах функціонує
три форми власності на ліси: державна, комунальна і приватна. Наприклад, у Німеччині
приблизно по 30 відсотків на кожну. А в законопроекті Лісового кодексу практично
не знайшлося місця такій формі власності, як комунальна. Точніше, її поле функціонування
обмежується лише населеними пунктами. А які там ліси?

П’ять років тому, коли вийшов указ Президента про передачу лісів господарств
іншим користувачам, Держкомліс не прийняв їх. Чому? Я на той час працював у структурі
обласної ради і добре пам’ятаю зміст листа від тодішнього об’єднання “Вінницяліс”,
яке погоджувалося прийняти лише ліси, які стикаються з держлісгоспними, тобто кращі.
Якби обласна рада вчинила так, то без господаря залишилися б ліси малоконтурні,
на крутосхилах, низький бонітет яких робив неможливим отримати дохід для компенсації
ведення й охорони лісу.

Отож ми маємо справу з лісами першої групи – природоохоронними (протиерозійними,
грунтозахисними, водорегулюючими), продуктивність яких низька. У держлісі такі становлять
меншу частину, а іншу – експлуатаційні. За логікою, першочергово фінансувати з держбюджету
слід природоохоронні, але насправді для їх утримання виділяється коштів у кілька
разів менше, ніж для експлуатаційних. Цей парадокс добре відомий Держкомлісу. То
яка це турбота про ліс?

І ще про одне. Згідно з положеннями Земельного кодексу, у приватній власності
можуть перебувати ліси як окремо стоячі контури, площею не більше 5 гектарів, що
межують із землями сільгоспформувань. У законопроекті Лісового кодексу обмеження
щодо розміру знято. А відомо, що на етапі первісного накопичення капіталу, в якому
перебуваємо, зваба надбати цей капітал за рахунок лісу велика.

Якщо в розвинених країнах ліс передається у приватну власність за чітко виписаними
зобов’язаннями (природоохоронними, фінансовими тощо) і господар на свій розсуд розпоряджатися
ним не має права, то у нас застереження відсутні. Зняття обмежень щодо приватної
форми власності свідчить не про державні, а вузькоегоїстичні інтереси.

– Якщо я правильно зрозумів, за умови прийняття у теперішньому варіанті нового
Лісового кодексу систему агролісів можуть зліквідувати. На початку нашої розмови
ви навели показники ефективності, і то справді аргументи. Та чи набули підприємства
“Віноблагролісу” у своїй роботі тих ознак або принаймні заклали тенденції,
які свідчать про перспективні підходи, можливість якісних змін?

– Ми працюємо в системі Мінагрополітики України. На регіональному рівні, згідно
з рішеннями сесії обласної ради, підпорядковані головному управлінню сільського
господарства і продовольства. Аналогічна система в районах. В особі облагролісу
обласна влада отримала важіль ефективно впливати на природоохоронну ситуацію в регіоні.
Чи не вперше територіальна громада має у своєму розпорядженні таку агролісомеліоративну
службу. Це є одним з аспектів того, що розуміємо під поняттям передати повноваження
на місця.

Відповідно до спільного розпорядження голови обласної держадміністрації та голови
обласної ради, ми проводимо активну роботу зі створення меліофонду, зокрема з формування
прибережних водоохоронних смуг. На Вінниччині водних об’єктів багато, але раніше
влада не мала можливості належно дбати про їхній захист. Також нас зобов’язано,
і ми розпочали здійснювати лісотехнічні заходи в об’єктах садово-паркового мистецтва.
Як правило, створені при палацах, вони були окрасою селищ, а тепер здебільшого потребують
реанімації. Третє нагальне завдання – створити в кожному районі захисні смуги навколо
сміттєзвалищ, щоб відгородити від їхнього впливу землі сільськогосподарського призначення.
Коментувати значимість останнього, гадаю, зайве. Тобто виконуємо функції з поліпшення
природоохоронної ситуації в регіоні.

Наука стверджує, що виручка від реалізації деревини з одного гектара лісу в
грошовому виразі у середньому в сто разів менша, ніж віддача від соціально-оздоровчих
функцій лісу. Настав час цим серйозно перейнятися. Сесія обласної ради своїм рішенням
визначила порядок формування рекреаційних ділянок для створення пристойних умов
відпочинку в лісовому фонді, зрозуміло, не на шкоду самому лісові.

Усім відомі пропорції, за яких природа здатна себе самозахищати й самовідтворювати.
Це приблизно 30 відсотків лісу, по стільки ж лугів і ріллі. Розореність на Вінниччині
сягнула 69 відсотків, показник заліснення становить лише 12, 8 відсотка, що майже
вдвічі менше від норми. Мене бере смуток, коли хтось фігурує цифрами зростання обсягів
експортного потенціалу лісогосподарських підприємств. Треба законодавчо змінити
критерій оцінки їхньої роботи. На першому місці, вочевидь, має бути захист існуючих
лісів, на другому – робота із заліснення територій, на тетьому – підвищення значення
санітарно-оздоровчих функцій лісу і насамкінець – обсяги реалізації лісної продукції
на експорт.

Скажу річ банальну, але то є істина: що і як робити в регіоні, краще видно на
місці, ніж із столиці. Обласна влада, яка представляє інтереси населення, повинна
мати структуру, через яку може здійснювати ефективну природоохоронну політику з
користю передовсім для області. А тому сесія обласної ради передала “Віноблагролісу”
в період формування підприємства майна майже на шість мільйонів гривень. Окрім того,
на виконання програми “Ліси Вінниччини” щорічно виділяються кошти з місцевого
бюджету. Так, нинішнього року нам передбачено під програму понад мільйон гривень.

Наявність на теренах області двох лісогосподарських структур є ознакою конкурентного
середовища, а можливість територіальної громади мати у своїй власності ліс є ознакою
демократичного розвитку. Законопроект Лісового кодексу містить багато вад, які можуть
обернутися серйозними проблемами. Переконаний, що його треба доопрацювати із залученням
спеціалістів Держкомлісу, агролісів і лісової науки. Ми провели значну роботу з
поліпшення стану справ у колишніх колгоспних лісах, і за потреби нам не соромно
буде передати їх іншому лісокористувачеві.