07/11/2005
0Я вважаю, що поряд з
розвитком держлісгоспів мають однаково функціонувуати і спецлісгоспи. Можливо,
хай то буде на державному рівні як експеримент.
– Петре Петровичу,
отже, ви за те, щоб спецлісгоспи були рівноправними й перспективними партнерами
державних лісів, так?
– Однозначно. Я
вважаю, що поряд з розвитком держлісгоспів мають однаково функціонувуати і
спецлісгоспи. Можливо, хай то буде на державному рівні як експеримент. Це
питання дуже актуальне тому, що дехто дуже хотів би мати ліси в одних руках.
Монополія ніколи до добра не приводила і не приведе. Її не повинно бути і в
веденні лісового господарства.
– Ви хочете довести,
що ефективність саме спецлісгоспів вища, аніж державних лісопідприємств?
– Найважливіше – це
кінцевий результат, в якому стані ліси того чи іншого господаря. І якщо вони в
задовільному стані і примножуються, то це чудово. А в нас лісові запаси щороку
зростають, збільшуються площі лісів. Ми за останні роки тільки рукотворно
посадили майже 5 тисяч гектарів лісу. А якщо взяти сприяння природному
поновленню – то все разом це становить понад 10 тисяч гектарів лісів. Це лише в
нашому лісгоспі. А по області і Україні – то це велетенські цифри.
Щорічно ми понад
мільйон гривень сплачуємо в місцевий і державний бюджети різних податків і
зборів. Якщо порівняти з державними лісами, то їм держава виділяє з бюджету для
ведення лісового господарства 8 гривень на гектар, а нам лише – 1 гривню 68 копійок. А до 1994 року нам
узагалі держава не давала ні копійки.
Золоте правило лісника
– одне дерево зрізав – два посадив. І ми цього правила дотримуємося. При плані
146 гектарів нинішнього року ми посадили 225 га. Лише сіянців сосни – понад два
мільйони. І
виростили їх власними силами.
– В області відомі
кричущі факти розкрадання лісового фонду, діють десятки злодійських пилорам, що
є в багатьох поліських селах. І ніхто не може сказати, на кого вони працюють,
пиляючи крадений ліс. Чи не твориться щось подібне і в тих селах, що на
території ваших лісів?
– Сьогодні село не має
абсолютно ніякої підтримки, кожен виживає, як може. Тому ми й створили
своєрідну альтернативу злодійським пилорамам – почали на законних підставах
відкривати в селах цехи з первинної переробки деревини. Адже це нові робочі
місця. Наприклад, Ситовичі. Там колгосп розвалився ще в дев’яностих роках. Крім
сільради, фактично нічого не було. Ми взяли в оренду приміщення майстерні колишнього
колгоспу. Відремонтували. Нині тут працює 15 людей. І вони отримують, як для
села, хорошу зарплату – 300-700 гривень.
Отакі пилорами мають
бути. Звичайно, там облікована деревина.. Це і законні зарплати, і податок… Ми
тут, у сільській місцевості району, чи не найкрупніший роботодавць. У нашому
спецлісгоспі нині трудиться близько 400 працівників, з них 330 – це сільські
жителі.
До речі, наші ліси
межують з Камінь-Каширським районом. І люди бачать, чий ліс як використовується
і кому він дає користь. Там крадіжки державного лісу. Десятки підпільних
пилорам. Це вже не самовільні рубки, а справжній злодійський промисел. А в нас
проблем з масовими самовільними рубками, особливо в центральній і південній
частині району, практично немає. Якщо є, то одиничні – на дрова, сухостій. Бо наша лісова охорона
постійно працює з людьми. Ми налагодили тісну співпрацю з місцевою владою.
Прагнемо принести користь громаді: відремонтувати чи школу, чи медпункт, чи
клуб, чи будинок культури. Таких прикладів дуже багато було в селах Черемошно,
Кричевичі, Нові Кошари. Дуже багато до нас звертаються напряму директори шкіл.
Ми забезпечуємо їх і твердим паливом, і вугіллям. У районі наше товариство
виграло тендер по забезпеченню шкіл паливом.
З нашою допомогою
відкрито оздоровчий табір “Оберіг” в Уховецьку. Будиночок в урочищі Нечимному
також ми відремонтували й облаштували, дорогу проклали. Постійно беремо активну
участь у створенні цього куточка, пов’язаного з творчістю Лесі Українки. І це
все за рахунок наших прибутків. Але для загального добра ми не скупимося. На
озері Поворському також відкрили гідрологічний заказник. Є в нас унікальні
місця в руслі річки Стохід. Там ми також створили заказник місцевого значення
“Стохід”, де розводяться глухарі, бобри. Тобто, створюємо всі умови для
оберігання природи.
– У вас і кадри є
належні, досвідчені.
– Так, за 30 років ми
виховали ціле покоління талановитих лісників.
Люди у нас працьовиті.
Це, зокрема, лісничий Підрижського лісництва Михайло Кантерук, якому минуло сімдесят
років. З перших днів заснування лісгоспу працюють такі ентузіасти, як лісничий
Поворського лісництва Віталій Дерев’янчук, помічник лісничого Стеблівського
лісництва Іван Никитюк, лісничий Голобського лісництва Станіслав Головський. Молоді прийшли. Є й династії –
лісничий Черемшанського лісництва Руслан Головський. Інженер з охорони та
захисту лісу, кандидат біологічних наук Василь Козак. Він хоч і на пенсії, але
за його участю затримано не одного браконьєра. Кожен лісничий має службовий
легковий автомобіль, уся лісова охорона – мобільні телефони. Є і своя пожежна техніка.
– Усе сказане вище –
вагомі факти на користь самостійного існування спецлісгоспів. Тож як можна вирішити це питання
на державному рівні?
– Необхідно прийняти
Лісовий кодекс, який би давав однакову можливість для функціонування
підприємств різних відомств. Існувало кілька проектів такого кодексу. Авторами одного з них
була група депутатів на чолі з Віктором Ющенком і Юрієм Кармазіним… Так-так,
нинішнім Президентом України Віктором Ющенком, який тоді був ще просто народним
депутатом. Саме їхній кодекс і передбачає ведення лісового господарства усіма
відомствами, без будь-яких обмежень. Але при владі Кучми і Януковича пройшов
проект, який запропонувала тодішня пропрезидентська більшість. А нині гостро
стоїть питання про прийняття нового.
Інтерв’ю вів Зіновій
Жижара.
Волинська газета
