Краще гір — тільки гори.., в яких ніхто не хазяйнував?

Загинуло 18 людей. Однак говорити про справжню причину природних катастроф почали тільки після другого паводка — у березні 2001 р. Саме тоді, уже без ретуші і завуальованості, прозвучало, що стихію спричиняє безпрецедентна вирубка лісу.

 

Після другого паводка про провідні для економічного і соціального життя Закарпаття лісогосподарську та лісопереробну галузі заговорили як про такі, що перебувають в стані глибокої і системної кризи, до якої призвели грубі прорахунки у сфері державного управління лісовим господарством, численні порушення норм Лісового кодексу, указів Президента, постанов Кабінету Міністрів та діючого природоохоронного законодавства. Однак правда про ліс прозвучала не як кінцевий вирок, а як поштовх до кроків, що кардинально змінили б ситуацію.

 

Початок позитивного перелому в галузі припав на кінець 2002-го — початок 2003 р. «Лісове» питання стало для новопризначеної команди обласного керівництва стратегічним. Як з’ясувалося тоді, лісове господарство Закарпаття не тільки займало 23% загального обсягу промислового виробництва і 50% експорту регіону, це були справжні авгієві стайні краю. Чому ніхто не брався за їх чистку? Питання резонне, зважаючи на те, що для осіб обізнаних давно було очевидним: від господарювання у лісі економічного та соціального зиску не було (принаймні для держави). Не було і належного контролю за ситуацією з боку уповноважених державних і правоохоронних структур. Про те, що ліс знищують, якщо не знали достеменно, то здогадувались всі до 2002 року. Важко було не повірити лісорубам-старожилам, котрі, тяжко зітхаючи, визнавали, що такого «безпрєдєлу» в Карпатах вони не бачили навіть за «совєтів». Поміж тим найпопулярнішим словом у лексиконі тодішніх перших осіб області, коли йшлося про господарювання в лісі, було, як не дивно, «раціонально». Результатом подібного «раціонального» використання природних лісових та лісосировинних ресурсів стали втрачені державою 35 млн. грн., наприклад у 2000-му. Лісопереробна галузь надає фантастичні можливості: через хитромудрі комбінації (яким позаздрив би і сам Бендер) прибутковий бізнес з обертовими багатомільйонними коштами демонстрував кілька років поспіль від’ємний фінансовий результат! Так, станом на вересень 2002-го  збитки підприємств лісової галузі складали 7 млн. грн., а заборгованість із заробітної плати працівникам — 1, 5млн. грн. І це ще не все.

 

У сфері, як ніде інде, прижилися відверто злочинні схеми ухиляння від сплати податків і зухвалого грабування держави. Наприклад, два діючі в області потужні лісогосподарські підприємства на основі взаємопоставок, навмисного заниження вартості експортованої продукції здійснювали схему штучного нарощування експортного ПДВ, яке підлягало поверненню державою. Наслідок вражаючий: у тому ж 2002р. держава заборгувала цим фірмам неповернутого ПДВ на суму 8, 2 млн. грн. Натомість комерційні структури сумарно сплатили від «успішної виробничої діяльності» податків до держбюджету аж на 450 тис. грн. (! ) і задекларували фінансові збитки на суму 17млн. грн. (! ) Кілька слів про експорт лісу: у 2001р. із області безконтрольно вивезено пиломатеріалів на 172 млн. грн., а за перше півріччя 2002 р. у перерахунку на деревину в круглому вигляді 102 тис. м!

 

Деревину із області вивозили 525 суб’єктів підприємницької діяльності. Цікаво, що 479 із них (як правило, фізичні особи, що працюють за спрощеною схемою єдиного податку) взагалі не отримували і не заготовляли лісосічний фонд. Все це відбувалося попри оптимістичні звіти правоохоронних, податкових та контролюючих органів. З цього випливають два висновки: в цьому напрямку вони або взагалі не працювали (що можливо з огляду на деякі негласні «домовленості» керівництва обох сторін), або працювали вкрай незадовільно. Повну бездіяльність природоохоронні органи показали у питаннях недопущення самовільних (а отже, незаконних) рубок.

 

 За офіційними даними Рахункової палати, у 2001 р. через вирубані 7, 1тис. м деревини завдано шкоди на 2, 8 млн. грн. І це навіть не половина того, що діялося насправді, бо у переважній більшості лісопорушники не встановлювалися, а збитки не підраховувалися. Звісно, корінь зла не проріс лише в лісах Закарпаття. Його можна було пошукати і в кабінетах Міністерства екології та природних ресурсів, Держкомітету з лісового господарства — головних розпорядників бюджетних коштів на охорону і відновлення лісових ресурсів. За відсутності дієвої системи внутрівідомчого контролю стали можливими серйозні порушення: так, виділені додатково Закарпатському обласному управлінню лісового господарства кошти у зв’язку зі стихійним лихом в сумі 523, 1 тис. грн. (95% отриманих) були спрямовані підприємствам, в яких не зафіксовано пошкодження лісових ресурсів.

 

 Наприкінці 2002 року тодішня влада терміново вжила комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективного використання лісових ресурсів. З січня 2003 р. весь лісосічний фонд розподілено між постійними лісокористувачами, тобто держлісгоспами. Такий крок сприяв значному підвищенню ефективності використання лісових ресурсів та їх бюджетної віддачі. Рівень заготівлі деревини держлісгоспами зріс майже на 27%, обсяги виробленої продукції — на 37%, сума отриманих прибутків — на 35%. Однак найголовніше — відрахування до бюджетів і цільових фондів у 2003 р. становили понад 20млн. грн., що на 60% більше, ніж у 2002-му. Крім цього, на території Закарпаття було вперше проведено відкриті торги продукції лісозаготівель та лісопереробки. Згідно з офіційними повідомленнями держлісгоспами області було виставлено 3666 м деревини на загальну суму 704, 4 тис. грн. Продано 2496 м продукції на 513, 9 тис. грн. Запровадження в області згаданої організації розподілу лісосічного фонду дало змогу протягом 2003—2004 рр. суттєво зменшити кількість лісозаготівельників до кількості постійних лісокористувачів.

 

 За даними статистичних звітів облдержадміністрації тих років, виробництво і реалізація продукції за цей час збільшилася майже на 200%. А заробітна плата працівників лісового господарства зросла на 176%. До держбюджету та цільових фондів від реалізації деревини надійшло платежів та податків на 200% більше, ніж передбачалося. Цікавий момент: за часів губернаторства Івана Різака (2002—2004 рр.) Закарпатській області докоряли, мовляв, вона лідирує серед регіонів за кількістю правопорушень і зловживань у сфері лісокористування.

 

З одного боку, це так: лише протягом 2003 р. згідно з даними екологічного управління облдержадміністрації виявлено порушення природоохоронного законодавства на суму 3, 1млн. грн., з них розмір майнових стягнень становив понад 724 тис. грн. За 9 місяців 2004 р. екологічна служба встановила порушень на майже 454 тис. грн., в т. ч. майнових стягнень за порушення правил на лісозаготівлях на понад 211 тис. грн.

 

З іншого боку, те, що в минулі роки правопорушень зафіксовано значно менше, аж ніяк не свідчило про їх відсутність. Внаслідок посилення контролю за розробкою лісосік та впровадження природозберігаючих технологій та механізмів у 2003—2004 рр. лісозаготівельні роботи призупинено на 125 лісосіках. Після обстеження 115 ділянок, призначених для вирубки лісовідновними та суцільними санітарними рубками на 2004 р., у 45 випадках відмовлено у вирубці, отже, збережено майже 30 тис. м лісових насаджень від суцільних вирубок на площі майже 80 га. Начебто райдужна картина у веденні лісового господарства знову погіршилася у 2005 р.

 

Нова-стара влада не змінила переконання, що ліси найбільше користі приносять, коли їх орендують. Кілька сот дрібних підприємств господарюють в горах, а лісове господарство, як і в недавньому минулому, показує від’ємний результат діяльності. Зайве говорити, наскільки важливою для Закарпаття є лісова галузь. Навряд чи якась інша тема викликає стільки суперечливих думок, як ведення лісового господарства, освоєння та використання лісових ресурсів. Подібний ажіотаж породжують, на жаль, не успіхи галузі (що мало б відбуватися за логікою), а, навпаки, суцільні її проблеми. Внесок лісового господарства в економіку краю дуже незначний…

 

Цікаво, якої шкоди буде завдано лісам за нового керівництва?