16/09/2005
0–
Петре Петровичу, отже, ви за те, щоб спецлісгоспи були рівноправними й
перспективними партнерами державних лісів, так?
–
Однозначно. Я вважаю, що поряд з розвитком держлісгоспів мають однаково функціонувуати
і спецлісгоспи. Можливо, хай то буде на державному рівні як експеримент. Це
питання дуже актуальне тому, що дехто дуже хотів би мати ліси в одних руках.
Монополія ніколи до добра не приводила і не приведе. Її не повинно бути і в
веденні лісового господарства.
– Ви
хочете довести, що ефективність саме спецлісгоспів вища, аніж державних
лісопідприємств?
–
Найважливіше – це кінцевий результат, в якому стані ліси того чи іншого
господаря. І якщо вони в задовільному стані і примножуються, то це чудово. А в
нас лісові запаси щороку зростають, збільшуються площі лісів. Ми за останні
роки тільки рукотворно посадили майже 5 тисяч гектарів лісу. А якщо взяти
сприяння природному поновленню – то все разом це становить понад 10 тисяч
гектарів лісів. Це лише в нашому лісгоспі. А по області і Україні – то це
велетенські цифри.
Щорічно
ми понад мільйон гривень сплачуємо в місцевий і державний бюджети різних
податків і зборів. Якщо порівняти з державними лісами, то їм держава виділяє з
бюджету для ведення лісового господарства 8 гривень на гектар, а нам лише – 1
гривню 68
копійок. А до 1994 року нам узагалі держава не давала ні копійки.
Золоте
правило лісника – одне дерево зрізав – два посадив. І ми цього правила
дотримуємося. При плані 146 гектарів нинішнього року ми посадили 225 га. Лише
сіянців сосни – понад два мільйони. І виростили їх власними силами.
– В
області відомі кричущі факти розкрадання лісового фонду, діють десятки
злодійських пилорам, що є в багатьох поліських селах. І ніхто не може сказати,
на кого вони працюють, пиляючи крадений ліс. Чи не твориться щось подібне і в
тих селах, що на території ваших лісів?
–
Сьогодні село не має абсолютно ніякої підтримки, кожен виживає, як може. Тому
ми й створили своєрідну альтернативу злодійським пилорамам – почали на законних
підставах відкривати в селах цехи з первинної переробки деревини. Адже це нові
робочі місця. Наприклад, Ситовичі. Там колгосп розвалився ще в дев’яностих
роках. Крім сільради, фактично нічого не було. Ми взяли в оренду приміщення
майстерні колишнього колгоспу. Відремонтували. Нині тут працює 15 людей. І вони
отримують, як для села, хорошу зарплату – 300-700 гривень.
Отакі
пилорами мають бути. Звичайно, там облікована деревина.. Це і законні зарплати,
і податок… Ми тут, у сільській місцевості району, чи не найкрупніший
роботодавць. У нашому спецлісгоспі нині трудиться близько 400 працівників, з
них 330 – це сільські жителі.
До
речі, наші ліси межують з Камінь-Каширським районом. І люди бачать, чий ліс як
використовується і кому він дає користь. Там крадіжки державного лісу. Десятки
підпільних пилорам. Це вже не самовільні рубки, а справжній злодійський
промисел. А в нас проблем з масовими самовільними рубками, особливо в
центральній і південній частині району, практично немає. Якщо є, то одиничні –
на дрова, сухостій. Бо наша лісова охорона постійно працює з людьми. Ми
налагодили тісну співпрацю з місцевою владою. Прагнемо принести користь
громаді: відремонтувати чи школу, чи медпункт, чи клуб, чи будинок культури.
Таких прикладів дуже багато було в селах Черемошно, Кричевичі, Нові Кошари.
Дуже багато до нас звертаються напряму директори шкіл. Ми забезпечуємо їх і
твердим паливом, і вугіллям. У районі наше товариство виграло тендер по
забезпеченню шкіл паливом.
З
нашою допомогою відкрито оздоровчий табір “Оберіг” в Уховецьку. Будиночок в
урочищі Нечимному також ми відремонтували й облаштували, дорогу проклали.
Постійно беремо активну участь у створенні цього куточка, пов’язаного з
творчістю Лесі Українки. І це все за рахунок наших прибутків. Але для
загального добра ми не скупимося. На озері Поворському також відкрили
гідрологічний заказник. Є в нас унікальні місця в руслі річки Стохід. Там ми
також створили заказник місцевого значення “Стохід”, де розводяться глухарі,
бобри. Тобто, створюємо всі умови для оберігання природи.
– У
вас і кадри є належні, досвідчені.
–
Так, за 30 років ми виховали ціле покоління талановитих лісників.
Люди
у нас працьовиті. Це, зокрема, лісничий Підрижського лісництва Михайло
Кантерук, якому минуло сімдесят років. З перших днів заснування лісгоспу
працюють такі ентузіасти, як лісничий Поворського лісництва Віталій
Дерев’янчук, помічник лісничого Стеблівського лісництва Іван Никитюк, лісничий
Голобського лісництва Станіслав Головський. Молоді прийшли. Є й династії –
лісничий Черемшанського лісництва Руслан Головський. Інженер з
охорони та захисту лісу, кандидат біологічних наук Василь Козак. Він хоч і на
пенсії, але за його участю затримано не одного браконьєра. Кожен лісничий має
службовий легковий автомобіль, уся лісова охорона – мобільні телефони. Є і своя пожежна
техніка.
–
Усе сказане вище – вагомі факти на користь самостійного існування
спецлісгоспів. Тож як можна вирішити це питання на державному рівні?
–
Необхідно прийняти Лісовий кодекс, який би давав однакову можливість для
функціонування підприємств різних відомств. Існувало кілька проектів такого
кодексу. Авторами одного з них була група депутатів на чолі з Віктором Ющенком і
Юрієм Кармазіним… Так-так, нинішнім Президентом України Віктором Ющенком, який тоді
був ще просто народним депутатом. Саме їхній кодекс і передбачає ведення
лісового господарства усіма відомствами, без будь-яких обмежень. Але при владі
Кучми і Януковича пройшов проект, який запропонувала тодішня пропрезидентська
більшість. А нині гостро стоїть питання про прийняття нового.
Інтерв’ю
вів Зіновій Жижара.
Волинська газета, 17.09. 2005
