08/09/2005
0Ковельське спеціалізоване лісогосподарське акціонерне товариство «Тур» знають не лише на Волині, а й за кордоном, зокрема, у Польщі, Словаччині, Італії, Білорусі, Литві, Німеччині, Росії, навіть у далекій Канаді.
Порівняно невеликий, але чепурний будинок, оточений з усіх боків берізками, сріблястими ялинами, туями, кущами калини, клумбами, з яких усміхаються різнокольорові квіти. На подвір’ї ідеальний порядок. Одразу видно, що тут є справжній господар, який любить і цінує природу.
У вестибулі усіх відвідувачів тут зустрічає лось. Стоїть він непорушно уже понад два десятки літ. Всі, хто вперше сюди потрапляє, зупиняються біля нього, оглядають цю рідкісну тварину наших лісів. А в широких подвійних вікнах, на зелених гілках за склом виспівують уже справжні живі синички, порхаючи з гілки на гілку.
Директор товариства Петро Смаль, який працює тут уже три десятиліття, та головний лісничий Віктор Воробей пропонують відвідувачам подивитися постійно діючу, але незвичайну виставку, що розміщена в одній з кімнат. Тут в основному вироби з лози. Здавалося, вона мала б виглядати одноманітно. Лоза та й лоза. Але тут стільки виробів, що очі розбігаються. Різної форми й розмірів столи, крісла, качалки, стільці і стільчики, шкатулки, рамки для портретів, вази для квітів, навіть взуття, правда, сплетене не з лози, а з поліської житньої соломи.
Покупців незвичайних меблів вистачає. Розкуповують їх в основному для офісів та дач жителі не лише України, але й з-за кордону, зокрема німці.
Матеріал для таких меблів, тобто лозу, вирощують тут же, в лісогосподарстві. Виявляється, варто лозу посадити один раз й вона ростиме три десятиліття. Її зрізають, коли досягає 1,2—2 метрів, але наступного року вона знову сягає необхідної висоти. Лоза тут займає понад тридцять гектарів. Отож, матеріалу для лозоплетіння вистачає. Всі роботи виконуються вручну, але з вигадкою і теплом у душі. Можливо, саме тому кожен виріб — то своєрідний твір мистецтва. На численних виставках в Україні і за кордоном ними милувалися тисячі відвідувачів.
На підприємстві двадцять чоловік, які займаються лозоплетінням. Це люди, котрі залюблені у природу, тому, напевно, й творять справжню красу. Керує цими творчими людьми начальник цеху з переробки деревини Віктор Кондратюк. Він же з помічниками вирощує лозу.
В акціонерному товаристві «Тур» виготовляють різні меблі не лише з лози, а й з дерева, зокрема, столи, стільці, вішалки для одягу та інші. Багато замовників зі Львова та інших міст України, бо керівники товариства не заломлюють надто високу ціну, як це роблять нині багато товаровиробників, а намагаються мати не лише прибуток, а й прагнуть, щоб і покупець залишився задоволений.
Вистачає замовників і з-за кордону. Особливим попитом в них користуються березові заготовки для меблів. Найчастіше їх купує Італія. Вартість кубічного метра 250—300 євро. А ще охоче купують іноземці оригінальні собачі будки та хатки для синичок і шпаків, за якими приїжджають навіть канадці.
«Тур» має 45 тисяч гектарів лісу у семи лісництвах. Раніш, особливо коли ліс було передано колгоспам, на нього дивилися лише як на джерело прибутків. Дерева вирубувались і вирізались без будь-якого контролю. У товаристві нині фактично кожне дерево на обліку. Тут не лише дерева ріжуть, але й турбуються, аби з’являлися нові ліси. Щороку лісівники висаджують чимало нових дерев. Беруть їх в основному із Стеблівського лісорозсадника, де вміло господарює досвідчений лісничий Сергій Ющик. В колишніх кар’єрах та на землях, котрі облогують, з’являються молоденькі ліси. Лише в цьому році висаджено лісу на площі понад 220 гектарів.
— Всього в акціонерному товаристві «Тур» працює 380 чоловік. Всю необхідну техніку, а її немало, закуплено за власні кошти, — пояснює директор Петро Смаль. — Кредитів у держави не беремо. Люди заробітну плату отримують вчасно. А це нині досить важливо.
Добрі й працьовиті колективи склалися в усіх семи лісництвах. Одне з найкращих Поворське, яким керує Віталій Дерев’янчук. Керує вміло. За сумлінну роботу його у свій час навіть преміювали автомобілем «Москвич». А люди говорять, що ветеран за своє життя виміряв ногами стільки лісових стежок, що за кілометражем кілька разів перевищують екватор. Таких людей тут чимало.
Ветерана лісової галузі Станіслава Гуловського, лісничого Голобського лісництва, можна назвати зачинателем династії лісоводів, бо його син Руслан полюбив ліс і пішов дорогою батька.
Василь Козак трудиться також уже чотири десятиліття. Він — кандидат біологічних наук, інженер по охороні і захисту лісу. Разом з Борисом Хлудом — лісничим Зарічанського лісництва — вони затримали десятки крадіїв лісу. А це не тільки нелегко, а й небезпечно.
У «Турі» взагалі активно борються з лісокрадами. Тут 112 чоловік лісової охорони, які щодня, а часто і вночі проводять рейди. Скільки за цей час затримано із сокирами та пилками тих, хто дивиться на ліс тільки як на поживу, навіть порахувати важко.
Керівники «Тура» створили також пасіку. Їй вже більше двох десятків років. Справді, що ж то за ліс, де не гудуть бджоли? Пасічник Анатолій Ворожко вже немолодий. Трудиться давно. Коли прийшов, скаржився, що турбує серце. Нині цілком здоровий. Ліс і бджоли, певне, допомогли таким стати. Та й виглядає зовсім молодим, бігає поміж вуликами, немов хлопчина.
— Меду ми не продаємо, але своїм людям вистачає, — пояснює головний лісничий Віктор Воробей. — Розширимо пасіку, а тоді побачимо, може, й медом торгуватимемо.
Ще одну добру справу зробило керівництво «Тура». Воно не дало озеро Поворськ приватизувати нинішнім спритним ділкам. Довго йшла нелегка боротьба. При підтримці людей перемогли турівчани. Бо й справді, чому має приватизуватися те, що створила природа, що належить усім, а не комусь одному. Озеро гарне, оточене лісом, мов зеленим вінком, глибоке й чисте. Кажуть, що місцями глибина тут сягає двадцяти п’яти метрів. Є риба, раки. Проте ловити рибу сіткою чи полювати тут заборонено. А ось купатися можна скільки завгодно. У день Івана Купала на озері спалахують десятки вогнищ.
Сидимо біля озера. Легенька хвиля накочується на берег. Тиша навкруги. Тільки ліс ледве-ледве погойдує вершечками сосон, беріз, кленів, ніби дякує людям за те, що його виростили і зберегли.
— Чому акціонерному товариству дали назву «Тур»? — запитую Віктора Вороб’я.
— Хотілося, аби воно було таким же міцним, могутнім і витривалим, як ця тварина, що колись бродила нашими лісами.
Організаційний комітет загальноукраїнського проекту «Промисловість та підприємництво України», який визначає лідерів провідних галузей національної економіки, рекомендує до відзначення в одній з номінацій і Ковельське спеціалізоване лісогосподарське акціонерне товариство «Тур».
