21/07/2005
0
"Практично скрізь: в уряді, областях, районах – нові люди.
Вважаю, що має бути нова команда. Я – представник старої команди. Якби
мені запропонували, я подякував би за високе довір’я, однак відмовився
б. І у Президента, і Прем’єр-міністра мають бути розв’язані руки, щоб
ніхто не міг кинути їм услід, що вони взяли людей старої влади. Прийшла
нова команда, я зичу їм тільки добра"
– Як ви оцінюєте перші сто днів нового уряду?
– Зараз прем’єр-міністри чомусь відразу повинні відзвітуватися перед
суспільством, що зроблено за сто днів. Я ставлюся до цього критично.
Що можна зробити за сто днів? Тільки певні кроки по гасінню «пожеж». Відчутні результати можуть бути через рік, два, три.
Ті дії, які приймаються Прем’єр-міністром, радикальні. Видно, що
особисто Юлія Володимирівна працює. Зокрема, прийнятий бюджет соціально
спрямований більш ніж на 80%. Я її підтримую. Це радує. Все
відбувається так, як і повинно бути. Триває копітка робота уряду. Радує
прозорість дій виконавчої влади. Проводяться засідання, приймаються
рішення.
Однак у нас зараз діють за принципом: приїде пан, він нас і розсудить.
Адже ми самі нічого не хочемо робити, а на місцях чекаємо, що хтось
прийде з центру.
Одне, що мене хвилює, – це кадрова політика, яка проводиться на місцях
– в областях, районах. Мені довелося багато працювати, їздити по
регіонах. Я не можу зрозуміти більшовицький принцип, що кухарка може
керувати державою. Кадрові рішення на місцях абсолютно не зрозумілі. До
прикладу, нещодавно я був у Херсонській області. Все життя
пропрацювавши у лісовому господарстві (з 1969 року, вже 36 років), я
вперше побачив, що влада звинувачує представників лісового господарства
за їх тяжку працю. Лісове господарство Херсонщини має давню історію. У
тяжкі повоєнні роки (50-70 рр.) вони займалися залісненням
нижньодніпровських пісків. Лісники звитяжною працею під ураганними
вітрами, палючим сонцем вирощували ці ліси. Робота була відзначена
Державною премією СРСР. Герой соціалістичної праці в лісовій галузі був
один – тракторист із Херсонської області. Сьогодні ж, коли ведеться
догляд за цими унікальними лісами, влада звинувачує лісівників
Херсонщини, що вони не доглядають ліси, а знищують їх! Цинічно.
Колективи на грані страйків. Дві тисячі працівників підписали звернення
до керівництва держави. На сесії обласної ради, яка проходила у
переддень Великодня, розпинали працівників лісового господарства так,
як колись розпинали Христа. З Києва, Харкова, інших міст приїхала
величезна група науковців, щоби розібратися і встановити істину.
Директори інститутів, професори, інші спеціалісти три тижні вивчали це
питання. Висновок один – усе робилося абсолютно правильно. Утім, для
губернатора, пана Селінкова, цього замало. Усе рівно лісники – це
вороги. Хочу запитати: ти хто такий, губернаторе? Яке ти маєш право без
ніякого уявлення про лісове господарство звинувачувати наші тисячні
колективи у тому, що вони знищують ліси? Це кадри. Коли таке було? Я
звернувся до Прем’єр-міністра з офіційним листом. Попросив, щоб Юлія
Володимирівна передала стурбованість Президенту нашої держави. Так не
може бути. Урядові через місяць-два потрібно переглянути цю проблему.
Голови державних адміністрацій, обласні губернатори не мають права
керувати районами, областю, якщо не виправдали надій. Це моя особиста
точка зору як депутата. Я не збираюся підміняти. За це відповідає уряд.
Рішення на призначення Прем’єром на ім’я Президента підписані, і
вирішувати керівництву держави. Про це говорю не лише я, а й люди. Куди
не поїдь – чути одне. Це добрячий прорахунок уряду.
– Ви працювали у складі усіх урядів часів української незалежності та
до неї, крім уряду Януковича і останнього. В якому уряді Вам
працювалося найкомфортніше? І що Ви могли б порадити новій виконавчій
владі?
– Я був призначений 1987 року. Головою Ради міністрів української РСР
був Олександр Ляшко. Надзвичайно ерудована людина, висококультурна, з
потужним інтелектом. Пішов я з цієї посади при Прем’єр-міністру Кінаху
2002 року. Це був одинадцятий Прем’єр-міністр, при якому я працював.
З усіма прем’єрами мені працювалося легко, спокійно. І з Вітольдом
Павловичем, і Фокіним, і Віталієм Андрійовичем Масолом, і Віктором
Андрійовичем Ющенком. Ми, лісники, ніколи не були політиками, а завжди
займалися своєю справою – вирощували і оберігали ліси. Так було і 100,
і 200 років тому. Лісники завжди були люди «государеві». Ми працювали
для держави, створювали ліси для майбутніх поколінь. Проста праця
приносить надзвичайне задоволення. 1994 року мене запросили працювати
першим віце-прем’єром. Пропрацював я декілька місяців, бо зрозумів, що
це не моя робота. Я 6 чи 7 разів звертався з рапортом до Леоніда
Даниловича Кучми, щоб він мене відпустив у лісове господарство. Я йому
дуже вдячний, що він дозволив мені піти. Це той стан, коли вранці
хочеться йти на роботу, а ввечері повертатися додому. У цьому найбільше
задоволення і щастя, яке може мати людина, – задоволення від улюбленої
роботи.
За 57 повоєнних років я був п’ятим керівником галузі, а пережив
одинадцятьох прем’єр-міністрів за 15 років. Це неправильно, адже
надмірна зміна кадрів, особливо прем’єр-міністрів, не приводить до
добра. Це ж не Італія, у якій це стало звичкою. Прем’єр-міністру
необхідно ознайомитися з державою, областями. На це потрібно декілька
років. Я дуже хотів би, щоб Юлія Володимирівна на цій посаді
попрацювала принаймні половину того терміну, що працював я, хоча б 7-8
років. Щоб вона повністю освоїлася, вивчила всю економіку країни, всі
галузі.
– З чим пов’язана ситуація, що вже сто днів є нова влада, а
Держкомлісгосп ще не отримав нового керівника? І ще одне: зараз модна
тема кадрової люстрації, чи вона не торкається вашої галузі?
– Мені не зрозуміло, чому вже декілька місяців немає керівника лісового
відомства. Це якісь прорахунки. Не хочу думати, що відбуваються ігрища,
це далеко від мого розуміння. У лісовій галузі є надзвичайно багато
достойних людей. Це начальники обласних управлінь, заступники голови
Державного комітету, які сьогодні працюють, Марчук і Медвідь, начальник
Київського обласного управління Червоний Віктор Олександрович,
начальник Житомирського управління Ткачук Володимир Ілліч.
Багато-багато людей, які, я глибоко переконаний, могли б не тільки
виправдати, а потужно працювати на посаді голови Державного лісового
господарства.
Відносно люстрації. Яка може бути люстрація? Ми ж не органи влади. І
лісівники ніколи не лізли в політику. У нас немає жодного випадку, щоб
хтось порушував закон, мені це невідомо. Людина, яка має такий огріх,
незалежно від того, чи працює у лісовому або сільському господарстві,
промисловості або будівництві, повинна відповідати перед законом. Наші
працівники не є державними службовцями. Мені невідомі такі факти, які б
призвели до застосування так званої люстрації.
Нам треба спокій у державі. Минуло декілька місяців. Люди, які
порушували закон, повинні відповісти. Однак треба, щоб у нашому
суспільстві було примирення. Нам потрібен спокій. Ми повинні дбати про
сьогоднішній-завтрашній день, а не думати, що було учора. Ми повинні
йти уперед, розбудовувати нашу державу, розвивати економіку, працювати
на добробут наших людей. Це основне завдання для всіх нас.
– Ви поміняли виконавчу роботу на роботу в законодавчому
органі влади. Які ще закони треба прийняти, щоб галузь працювала
нормально, стабільно приносила прибутки? Які ініціативи Ви внесли?
– 2002 року мені виповнилося 50. П’ятнадцять років я працював
керівником галузі. Я сам прийняв рішення піти у вищий законодавчий
орган влади, щоб займатися щонайперше проблемами лісогосподарства, якщо
народ довірить, проголосує і обере. Людина не може довго працювати на
одній посаді, потрібна ротація. Але я проти революційних змін. Я за
еволюційні зміни.
Законодавчі акти, над якими я працюю разом зі своїми колегами по
фракції Народної партії (я у фракції Народної партії, член Політради і
Політвиконкому Народної партії України), стосуються зросту лісового
господарства. Це наша лісова конституція, це наш Лісовий кодекс. Він
прийнятий у першому читанні, зараз ми працюємо у складі робочої групи,
щоб винести його на друге читання, а паралельно з цим потрібні зміни і
про тваринний світ, і про інше.
Як садили ліс 100-200 років назад, так його садять і сьогодні. Але
умови для праці людей повинні бути іншими. У нас є проблеми: низька
заробітна плата, матеріальне забезпечення лісової галузі повинне бути
іншим. Для цього передусім потрібна відповідна законодавча база. Але й
не тільки це. Раніше, до 1991 року, була прекрасна низка постанов ЦК,
законів, але, на жаль, вони не працюють, не виконуються. Для того щоб
держава жила, суспільство повинне дотримуватися законів. Ми повинні
бути законослухняними громадянами. Це обов’язково для всіх, тоді буде
розбудовуватися держава.
– Сьогодні Президент активно декларує, що Володимир Литвин має
бути в його передвиборчому блоці, з іншого боку, відбувається постійний
тиск на членів НАПУ. Два губернатори, члени НПУ, були відкликані.
Сьогодні схожі події розгортаються у
Держкомрезерві? Фракція піднімає ці питання? Адже колись аграрії були
бідними родичами у складі «Єдиної України», тепер виглядає так,
що народники бідні родичі у складі нового провладного об’єднання.
Народники будуть відстоювати своїх членів, більш жорстко
відстоювати свою позицію?
– Назва «Аграрна партія» – це стара назва. Ми зараз Народна партія. На
з’їзді було прийнято рішення стосовно розширення можливостей вступу до
партії. Наприклад, з-поміж працівників лісового господарства, коли 10
років створювалася Аграрна партія України, понад 90% прийшли в Аграрну
партію. А чому Аграрна партія, якщо ми працюємо в лісі? Я тоді говорив,
що у нас основа – земля. Настав час, і ми пішли на зміну партії, щоб до
її лав залучилися не тільки працівники села, лісу, але і міське
населення, сільська інтелігенція. Щоб розширити можливість, тому що ми
стоїмо на захисті всього народу нашої України.
Щодо того, як повелася влада з представниками партії, то усім відомо,
яку роль відіграв особисто Володимир Михайлович Литвин у складні часи
помаранчевої революції. Тодішні заяви, побажання, відношення нас
надихнули на те, що ми повинні були зайняти дійсно чільні місця і в
уряді, і на рівні призначень обласних губернаторів, їх заступників,
голів державних адміністрацій. На превеликий жаль, це вже історія, як
повелися під час призначення міністрів – жоден із фракції Народної
партії не потрапив на роботу в уряд. Жоден не став губернатором, хоча
були призначення і в Хмельницьку, і в Дніпропетровську. Під тиском
певних сил (хто ними керував, усім відомо, це не є великою таємницею)
змушені були покинути, написати заяви, відійти від цієї роботи.
Відбувається так, як ви сказали, що ми чужі діти в своїй сім’ї. Утім, є
надія, що ставлення зміниться. Надихають заяви Президента України про
блок ряду партій і заява Прем’єр-міністра. Я думаю, що згодом з’їзд
визначиться: чи, беручи до уваги уроки минулого, йти самостійно, чи
все-таки при коректному, чисто людському відношенні в основному між
партійними лідерами вибудовувати нову структуру – блок партій – і йти
на наступні вибори. Це визначить з’їзд.
– Якщо Президент чи Прем’єр-міністр запропонують вам повернутися
у виконавчу структуру влади, ви погодитеся працювати в уряді Тимошенко?
– Практично скрізь: в уряді, областях, районах – нові люди. Вважаю, що
має бути нова команда. Я – представник старої команди. Якби мені
запропонували, я подякував би за високе довір’я, однак відмовився б. І
у Президента, і Прем’єр-міністра мають бути розв’язані руки, щоб ніхто
не міг кинути їм услід, що вони взяли людей старої влади. Прийшла нова
команда, я зичу їм тільки добра. Є такий вислів: я зробив усе, що міг,
а ви прийдіть і зробіть більше. Я це зичу не лише новому голові
Державного лісогосподарства. У мене одне прохання до Президента і
Прем’єр-міністра – повинен бути фахівець. Я не розумію, як на чолі
галузі може бути працівник не по профілю. З часом, через 10-20 років,
коли ми розбудуємо державу, твердо на ноги стане наша економіка, тоді
галузями можуть керувати і міністри, які будуть політичними фігурами.
Чиновники, заступники і центральний апарат міністерств і відомств
центральних органів виконавчої влади, звісно, будуть спеціалістами цієї
галузі. Так ми хочемо, тільки не на цьому етапі. Чоботи повинен
майструвати швець. Сьогодні Державним комітетом лісового господарства
повинна керувати високопрофесійна людина, чесна, порядна, яка буде у
команді Президента і Прем’єра. Люди, яких я назвав, підтримують, вони в
команді. Я думаю, що контакт з новим керівництвом буде, і лісове
господарство отримає новий виток у своєму розвитку, тим паче, що
підтримка Народної партії, зокрема її голови у нас є. Думаю, що успіхи
у нас були, є і будуть.
Юрій Сиротюк, інформаційно-аналітичний веб-портал "Депутат"
