В Закарпатській ОДА було проведено брифінг, на який запросили провідних спеціалістів лісових господарств усіх районів.

Шкілки, де вміють вирощувати саджанці

В Закарпатській ОДА було проведено брифінг, на який запросили провідних спеціалістів лісових господарств усіх районів. Начальник управління галузі Валерій Мурга серед інших закарпатських спеціалістів згадав і свалявців, які упродовж останніх років, незважаючи на нестачу кадрів, скромні зарплати, відсутність достатньої кількості сучасних технічних засобів, зуміли не тільки зберегти величезне багатство гір від розо-рення, самовільних рубок своїх і заїжджих браконьєрів, але й примножити його.

У Сваляві завжди були великі ентузіасти захисту рослин. Вони допомагали їм виживати, розвиватися на науковій основі та передовому досвіді фахівців із Івано-Франківщини, Чехії та Словаччини. Адже лісові гаї – не тільки легені навколишніх оздоровниць, населених пунктів. З давніх-давен це надійне, невичерпне джерело роботи для тутешніх мешканців. Люди завжди гордилися званнями лісника, єгеря, лісоруба, мебляра.

Ще донедавна портрети свалявських фахівців висіли в галереї слави, що знаходилася на видному місті райцентру. Та галерею знесли, а імена людей, причетних до близьких і віддалених урочищ, до деревообробки, загубились у круговерті життя.

Нині спеціалістів, уболівальників природи, позбавлено права щось вимагати для збереження навколишнього середовища, а для покращення свого соціального становища тим більше. А якщо вони й наважаться вдатися до таких “необдуманих” кроків, то почують стандартну бюрократичну відповідь: “Панове, грошей для цього в держави немає”.

Тож і вийшло так, що минулого року на місцях суцільних вирубок держлісгосп вимушений був фінансувати роботи самотужки. А ліси ж належать державі, яка є незаперечним, єдиним їх власником. Чому ж тоді вона не виділяє відповідних коштів?

Питання дуже доречне, адже в лісах повним ходом йдуть посадки деревець на схилах, де ще рік-два тому буяв 60-100-літній праліс, а нині від нього зосталися лише одні пеньки. Якщо не виконати повністю передбачуваний обсяг робіт, перенести їх “на потім” – екології буде завдано суттєвої шкоди.

Співробітники Свалявського держлісгоспу (за допомоги громадськості, деяких навчальних закладів сіл та райцентру) збираються здійснити заліснення на 98 масивах. Загалом, це площа у 140-150 гектарів.

Посадочного матеріалу в шкілках виростили достатньо: ялинки, дубочки, буки, явори, горіхи волоські – усе з добірного насіння, що заготовлювали і зберігали при відповідному мікрокліматі у спеціальних приміщеннях знавці своєї справи. Потім зі шкілок вибирають тендітні пагони, заввишки 25-30 сантиметрів, обережно, аби не пошкодити, складають корінець до корінця в ящики і доправляють на місця постійного “проживання”.

Заслуговує на увагу те, що за попередні роки майже 100 відсотків посаджених рослин прижилися. Це свідчить не тільки про “легку руку” тих, хто займається відновленням лісу, але й про добре випробувану на практиці техніку приживлення у ґрунт рослин, належний догляд за ними. До речі, триває процес приживлення довго, майже десять років.

Саджанці постійно пригнічують, затуляють від сонця трава, цупка ожина, швидкоростучі ситник, осика, костриця та інші небажані сусіди. Людям доводиться докласти немало зусиль і часу, доки деревця вирвуться з такого полону, а їхні зелені крони весело зашумлять на рвучких гірських вітрах.

Один із головних спеціалістів, хто багато уваги приділяє саме залісненню районних гірських прогалин, – інженер держлісгоспу Людмила Гаврилишин.

Кажуть, кожен у своєму житті повинен посадити дерево. Будь-яке, аби тільки радувало світ, та й нас із вами. Отоді йому честь і хвала, лише тоді він із гідністю може нести почесне, велике ім’я – Людина.

…Одного разу, коли повертався з села Родниківки, де того дня завершували саджати молоді деревця, звернув увагу на ДАІшників, що зупинили лісовоз, навантажений дубовими хлистами. Виявляється, господар машини представив міліціонерам “липову” накладну на деревину. За підрахунком спеціалістів, вартість краденого становила майже 760 гривень.

За словами правоохоронців, кількома днями перед цим було оглянуто ЗІЛ-130, на якому без супроводжувального документа перевозили 5 кубометрів явора і клена. Цей сорт кругляка дуже цінний, адже його вік – не менше 40-60 років. Лісників, котрі колись садили ці деревця, уже немає серед живих…

Чи не спіткає подібна доля бук, явір, клен, привезені зі шкілок на околиці Родниківки? Адже в наших лісах, внаслідок неспроможності влади тримати ситуацію під контролем, правлять бал грабіжники – істоти з куцою логікою: “після нас – хоч потоп”.

Певно, вони діють не самі, у них, вочевидь, є впливові покровителі – серед тих, хто пише закони, і тут же нахабно порушує їх.

"Старий Замок"