Вирубані лісосмуги на узбіччях доріг стали однією із сумних реалій нашого часу. При чому процес цей -стабільний, триває з року в рік і припинятися, схоже, не збирається.

"Не рубайте ліс, мужики…"

Вирубані лісосмуги на узбіччях доріг стали однією із сумних реалій нашого часу. При чому процес цей -стабільний, триває з року в рік і припинятися, схоже, не збирається. Покласти край вандалізму нема кому: у лісничих не вистачає сил і повноважень; в органів самоврядування руки не доходять, а правоохоронним органам проблема здається такою дріб’язковою, що вони не бажають нею забивати собі голову. Принаймні саме таке враження склалося у мене після спілкування з виконуючою обов’язки начальника Кіровоградського обласного управління лісового господарства Валентиною Токарчук та юристом організації Тетяною Коваленко.

За офіційними даними, наведеними посадовцями, торік у лісових господарствах області зареєстровано 151 випадок незаконної вирубки лісів, у першому кварталі нинішнього – 65. Збитки, завдані державі, становлять сотні тисяч гривень, не кажучи вже про екологічні та моральні наслідки.

Необхідне уточнення: до названої статистики внесено лише ті лісові насадження, які входять до відомства лісівників. Так уже склалося, що через неузгодженість законодавства з цього переліку випала значна частина лісосмуг, а вони становлять чи не левову частку всіх насаджень лісостепової Кіровоградщині.

Правову колізію намагалася пояснити Тетяна Коваленко. Вона повідомила, що, згідно із Земельним кодексом України, лісосмуги належать до сільськогосподарських угідь несільськогосподарського призначення. Тобто, якщо висловлюватися людською мовою, землі належать місцевим органам самоврядування, а лісосмуги, що на них ростуть, – узагалі невідомо кому. От і виходить, що про реальні наслідки завданої природі шкоди можна лише здогадуватися. А в тому, що ліси вирубуються не тільки і не стільки селянами на дрова, в обласному управлінні лісового господарства не сумніваються. Зважаючи на те, що особливим попитом у злодіїв користуються цінні тверді породи дерева, такі, як дуб і ясен, сам собою напрошується висновок, що незаконна вирубка дерев має цілеспрямовано-організований промисловий характер.

– Звісно, про якісь великі підприємства із солідним обладнанням говорити не доводиться, – розповідає Валентина Токарчук. – Для того, щоб деревина стала придатна для виготовлення меблів, паркету чи інших товарів, які мають попит, необхідне дотримання спеціальних технологій. Дерево треба висушити, просочити спеціальними розчинами. Усе це потребує відповідної кваліфікації і чималої затрати часу. Тож, скоріш за все, вкрадена деревина реалізується просто як сировина.

Валентина Токарчук переконана, що підприємства чи фірми, які займаються незаконним бізнесом, знаходяться десь зовсім поруч. Зафіксовані лісівниками факти свідчать, що з метою конспірації злодії вивозять деревину з місця вирубок малими партіями, не більше п’яти кубометрів за один рейс. Транспортування такого мізеру на великі відстані було б просто нерентабельним. І, на її думку, працівникам міліції, якби вони забажали, не склало б великих труднощів дослідити ситуацію. Однак…

* * *

Стосунки із правоохоронцями у лісівників складаються дещо специфічно. Незважаючи на спільний наказ Голови державного комітету лісового господарства М. Колісниченка та в. о. міністра внутрішніх справ України С. Гусарова від 26. 12. 03 р. "Про підвищення ефективності взаємодії органів внутрішніх справ та державних органів лісового господарства з питань охорони лісів" (його, до речі, ще ніхто не відміняв), ініціативу поки що виявляє лише одна сторона.

– Більшість наших звернень працівники міліції просто ігнорують, – розповідає Тетяна Коваленко, – мовляв, не морочте нам голову, і без вас проблем вистачає…

Показовою у цьому плані є майже детективна історія, яка трапилася в липні минулого року.

– Наші добровільні помічники повідомили, що поблизу Обознівки (село поряд з обласним центром) завантажується деревиною автомобіль ГАЗ-157, – розповідає Валентина Токарчук. – Ми з Тетяною Колесниковою виїхали на місце події. Зрозумівши, що їх викрито, злодії почали втікати. Ми перегородили своїм автомобілем дорогу. ГАЗ звернув на підйом, водій, мабуть, не встиг перемкнути швидкість, і двигун заглух. Двоє, що були в кабіні, втекли, а один замешкався. Ми його затримали й доставили до райвідділу міліції. Наступного ранку черговий по райвідділу робив круглі очі і казав, що знати нічого не знає. А затриманого відпустили, бо в нього, начебто, була якась довідка від якоїсь сільради.

До речі, автомобіль і досі знаходиться на території лісництва.

– І, що, ніхто не цікавився його долею й не намагався забрати? – запитую.

– Чому ж? – відповідає юрист. – Приходили, назвалися працівниками Державтоінспекції, казали, що автомобіль необхідний для проведення слідчих дій, але, коли ми запитали, на підставі яких документів вони хочуть його забрати, правоохоронці кудись хутко зникли. Заради справедливості варто зазначити, що за фактом вирубки лісу під Обознівкою, якою державі було завдано збитків майже на 40 тисяч гривень, кіровоградським райвідділом було порушено кримінальну справу, однак відтоді вона чомусь зовсім не просунулася.

– Своїми силами нам удалося дізнатися, що номери на автомобілі були підробні, зняті зі списаного автобуса, який числився на балансі одного із автопідприємств Світловодська, і все… – каже Тетяна Колесникова. Не вирішеною донині лишається й доля конфіскованого автомобіля. Лісівники взяли б його до себе на баланс, та для цього потрібне рішення суду. А завершення слідства, судячи з усього, доведеться чекати не одне десятиліття. Тож, проіржавівши рік, ГАЗ ржавітиме на території лісового господарства й далі.

* * *

Перелік детективних історій можна продовжувати. Тільки зовсім не завжди вони закінчуються, як у пригодницьких романах. Сам один лісничий, без підтримки правоохоронців, мало що може зробити проти злодіїв, озброєних сокирами і бензопилами, тож здебільшого доводиться лише констатувати факти, поповнюючи сумну статистику загубленої природи. А друга сторона, відчуваючи безкарність, і далі, ще з більшою наснагою, творитиме чорну справу. Коментарі, як то кажуть, зайві.

P. S. Готуючи матеріал, я звернувся до прес-служби прокуратури області з проханням надати інформацію, чи є у них у провадженні справи, пов’язані з незаконною вирубкою лісу. Відповіді поки що не отримав.

Олег БОНДАР.
Кіровоградська область.
"Голос України" N2105