Компетентний погляд еколога на проблему

То функціонує повноцінно Шацький національний природний парк (ШНПП) чи скніє на радість товстосумам-дачникам? У публікаціях “Волині” за 19, 21 і 23 квітня ц. р. під заголовком “Національний природний парк: випробування на чесність” автор прийшов до дивного, на перший погляд, висновку, що фактично такого парку в Шацькому районі не існує. Багато похвальби, формальних слів про збереження поліської “перлини” – озера Світязь, безліч прийнятих з 1983 року постанов і розпоряджень, а насправді Закон України “Про природно-заповідний фонд України” не виконується. Серед інших національних парків, а тим більше – закордонних – це своєрідна Попелюшка, котра ніколи не знала прихильності держави, хіба що з боку окремих народних депутатів, які тут кілька днів відпочивали після заморських вояжів та закушували вуграми. Кажуть, що користь від такого статусу все ж була: колись не вдалося “посадити” атомну електростанцію та не збувся намір прикордонників “окупувати” острів, що посеред Світязя.

Однак, як з’ясувалося, такий категоричний висновок можна зробити не тільки з точки зору журналіста, любителя природи рідного краю. У редакцію завітав начальник держуправління екології та природних ресурсів в області Ростислав Мігас, який чимало років щиро переймається проблемами Національного парку і досконально їх знає. І ось що характерно: компетентний керівник роз’яснив, що є два документи, без яких парк нелегітимний. Це положення про Національний природний парк, затверджене міністром охорони навколишнього природного середовища (це не є проблемою), і проект “Організація території, охорона, відтворення та рекреаційне використання природних комплексів і об’єктів”. Ось уже минуло більше двадцяти років, як йдеться на високому рівні про цей основний документ – проект, що повинен регламентувати всю діяльність на території ШНПП. А звідси й усі біди парку та вигоди для влади, багатих людей. “Безпаспортний” парк використовується як заманеться. До цього слід добавити, що немає здебільшого генеральних планів території району, населених пунктів, їх проектів детального планування.

Ростислав Васильович розповів, що в 1999 році вийшов Указ Президента України про розширення території парку на 19 тисяч гектарів і в ньому зазначалось, що Комітет лісового господарства України повинен в 2000 році розробити вищезгаданий проект і затвердити у встановленому порядку. Фактично ж Указ Президента не було виконано. Хоча, якщо врахувати, що для цього було необхідно, як кажуть, як на той час півмільйона гривень, то особливих фінансових потрясінь потужне лісогосподарське відомство не зазнало б. Однак воно пішло за спрощеним варіантом, аби на всяк випадок застрахуватися при перевірці виконання указу. Було підготовлено таку собі книжечку – том № 1, де була намальована зокрема і карта-схема, на якій в приблизному вимірі значився поділ на зони. П’ять кілометрів – сюди, п’ять – туди, як каже Ростислав Мігас.

Справді, коли на місці розпитуєш керівництво парку чи району, де ж ті межі, то чуєш впевнену відповідь: усім відомо, де в парку заповідна зона, а де всі інші землі. До пори до часу – “ручне” керівництво було всім вигідне, коли йшлося про роздачу ділянок під забудову. Адже згідно із Законом України “Про природно-заповідний парк України” проект повинен бути на той час затверджений Кабінетом Міністрів і передбачено ряд заходів, на які б держава виділила кошти. Парк – не району чи області, а державний.

Ось з того часу, як говорить Ростислав Мігас, виникають “заморочки”, яким необхідно покласти край. Начебто уже виділено якусь дещицю грошей Комітетом лісового господарства на підготовку проекту організації території парку. Тепер усе залежить від активності його чиновників, допомоги Міністерства охорони навколишнього середовища України. Як зазначає Ростислав Мігас, головне “вв’язатись у бій”, а тоді вже думати, як виграти битву. Хоча, звісно, надії, що такий проект організації території парку буде підготовлено вже в 2005 році, ні в кого немає. Поки що навіть не визначено генерального підрядника, з яким би дирекція ШНПП (замовник) могла укласти договір. Треба зібрати напрацювання спеціалістів різних відомств, інститутів, сконцентрувати, щоб за образним висловом головного еколога області пошити “костюм”, бо поки що маємо окремі його частини. Повинно бути чітко визначено, де знаходяться заповідна, рекреаційна, господарська зони, прибережні смуги, водоохоронні зони усіх озер. Це все слід ув’язати з питанням забудови населених пунктів і, нарешті, встановити, скільки ці озера можуть приймати курортників у розпал сезону. Ось що з цього приводу сказав Ростислав Мігас:

– Думаю, що будуть враховані всі пропозиції, насамперед, сільських голів (людям теж тут жити і господарювати!), аби тільки їхні зауваження не порушували екологічну систему парку. Проектанти знаходитимуться в Шацьку і, вважаю, кожен зможе висловлювати їм пропозиції та зауваження. Свої напрацювання подасть інститут гідробіології, Комітет лісового господарства і т. д. У першу чергу повинно бути сформовано картографічний матеріал: де і що можна робити.

На спільній нараді керівників природоохоронних, санітарних, містобудівних органів області було вказано, що “проектні рішення стосовно реконструкції та будівництва об’єктів на території Шацької селищної ради, а також Пульмівської та Світязької сільських рад будуть розглядатися тільки при наявності розробленої та погодженої містобудівної документації та проекту “Організація території, охорона, відтворення та рекреаційне використання природних комплексів та об’єктів ШНПП”. Це вже серйозний підхід до вирішення багатьох проблем парку. Йдеться, зокрема, про розроблення і погодження в установленому порядку детального плану території рекреаційної зони урочища “Гряда” на Світязі. Відсутність досі такого плану в “густонаселеній” прибережній смузі викликає подив, але хаос теж був комусь на руку. Хоча такий план, виявляється, був давно розроблений і навіть затверджений на сесії обласної ради, але без… висновку державної екологічної експертизи. Коли ж, нарешті, документ було представлено в червні минулого року, то держекспертиза зробила негативний висновок. Відтоді на повторний розгляд план не подавався. Оскільки попереду розширення очисних споруд, які вже не відповідають сьогоднішнім потребам “Гряди”, будівництво санвузлів, підведення води від свердловин тощо, то детальний план території конче необхідний. Замовник – Шацька селищна рада, котра так любить продавати приозерну землю.

Зрозуміло, далеко не всім власникам баз до вподоби наведення порядку на Гряді. Пригадується, як нелегко було керівництву області розмовляти з власниками баз про впорядкування території, спорудження очисних споруд і їхню дольову участь. Цей процес затягнувся на роки. І це при тому, що, наприклад, майже половину коштів для будівництва каналізаційних колекторів зони відпочинку “Гряда” виділено з державного і обласного фондів охорони навколишнього природного середовища. А їх же треба експлуатувати (і не три курортних місяці!), вивозити сміття з території, наводити благоустрій тощо. Не державне це діло – витрачатися на власників баз за їхнє перебування на природі. Тож доведеться всім, хто хоче розкішно відпочивати на берегах Світязя, вносити свою долю в реконструкцію та будівництво об’єктів на приозерних територіях. До речі, документ про спільні дії по дотриманню вимог законодавства на території ШНПП підписали головний державний санітарний лікар Валерій Кацаман, начальник держуправління екології та природних ресурсів Ростислав Мігас, начальник управління містобудування та архітектури облдержадміністрації Яким Сеник.

Олександр НАГОРНИЙ
volyn.com.ua
Електронне видання "Волинь" №337 четвер, 5 травня 2005 р