За роки незалежності лісовий бізнес розпочав свій розвиток десь з кінця 1995 року, коли перші зарубіжні партнери, здебільшого, з авантюристичними нахилами, накинулись на дешеву сировину.
Лісова лихоманка
Про проблеми лісової галузі та чудеса, які там відбуваються, не говорить тільки лінивий. За роки незалежності лісовий бізнес розпочав свій розвиток десь з кінця 1995 року, коли перші зарубіжні партнери, здебільшого, з авантюристичними нахилами, накинулись на дешеву сировину. Тут були як неґативні, так і позитивні моменти.
Перші мали тенденцію до поширення і в подальшому призвели лісову галузь до стану такого, як маємо зараз і на Буковині, і в цілому по Україні. Стосовно позитивних – експорт лісової сировини та отримані за це кошти оживили уже мертві лісогосподарські підприємства, які були виведені зі структури прихватизованих, акціонованих, збанкрутілих, санованих та просто вкрадених у його працівників та держави лісокомбінатів з виробничими приміщеннями, обладнанням, інфраструктурою, мережею магазинів і т.п.. Наприклад, Берегометський лісокомбінат ґвалтувався жорстоко та нахабно – з 1998 року (!) він перебуває у стані банкрутства. Спочатку там господарював підрозділ „Ніко”, потім – „Лісова компанія”, яка відома тим, що її патронував особисто екс-губернатор Т. Бауер, який подарував їй сотні тисяч лісосічного фонду для освоєння. А вони й десятої частини не освоїли. Нинішнього посла України в Румунії (?) публічно звинуватив у присвоєнні астрономічних коштів „вічний” лісник В. Дарчук, за що отримав закиди у свій бік про присвоєння сум, втричі більших. Що стосується Берегометського лісокомбінату, то міняються арбітражні керуючі, росте кількість скарг та позовів, проте прокуратура донині мовчить… А населення селища без роботи.
Безперечно створення лісгоспів, як структури з вирощування, по догляду та ведення розробки лісових ресурсів є вірним кроком і відповідає світовому досвіду але кримінальний стан влади в Україні призвів до перенесення відповідних схем у лісову галузь. Першими директорів лісгоспів підштовхнули до хабарів люди бізнесу, які мали змогу, враховуючи надприбутки, доплачувати – окрім офіційної ціни чи просто пропонуючи хабарі. Хоча давати хабарі – це погано (небезпечно і грошиків шкода), але брати їх хоча й небезпечно, все ж приємніше. Апетити все збільшувались, дорогоцінний ліс рубали безконтрольно, аж тріски летіли, особливо в колгоспних лісах. Допомогли зверхники з Києва, які цей процес зробили „контрольованим”. Така собі фірма „Алексіс”, з благословення тих же зверхників. Як гадаєте, чому вона вільно газдувала в буковинських, франківських та ін. лісах? Стоячий ліс маркувався представником фірми для відправки і, не дай Боже, якщо якогось номера не виявиться в специфікації – проблем директору не уникнути! А що натомість? „Беушне” закордонне обладнання, оцінене в десятки, сотні разів вище його реальної вартості. Примітивний кримінальний бартер.
Шановні правоохоронні органи, все елементарно: перевіряєте контракти, накладні на постачання обладнання та експорт сировини, обов’язково звіряєте реальність цін і з’ясовуєте подальшу долю того обладнання у Чернівцях, Сторожинці, Берегометі, Хотині – по всій Україні!
Апетити росли у Києві, який розкидав план експорту всім лісгоспам і відсікав конкурентів, які були не в системі. Не пасли задніх і місцеві. Вони прикривались псевдогаслом „Ні – розкраданню лісу”, а в реальному житті – ніхто крім працівників лісу, від лісника до начальника управління доступу до лісу не мав і, повірте, повністю контролювали ситуацію з розкраданнями, хоча кричали „Ґвалт! Ліс рубають, крадуть, вивозять!”. Вони приймали різні розпорядження за підписами голови ОДА і, як не прикро – облради, які суперечили законодавству а заборона відпуску лісосировини населенню чи погодження через корупційне сито створеної комісії вивозу лісосировини, в тому числі, й дров суперечили здоровому глузду! Митниця безпідставно відмовлялась оформляти вантажі на експорт лісосировини без круглої печатки облради, яку тричі на тиждень діставав з кишені відставний працівник управління економіки сідав у кабінеті й візував. І декому, кому припекло, така „віза” обходилась не дешевше Шенгенської!
Все зводилось до повного підпорядкування одному чиновникові півмільйона метрів кубічних лісосировини. А кажуть, що диму без вогню не буває… За один м. куб. платили і, не зважаючи ні на що, платять (за що боролись?) 1-7 у. о., але не подумайте тільки, що на розвиток лісорозведення. І помиляєтесь, якщо вважаєте, що лісоматеріали можна придбати в лісгоспі бо круглого лісу взагалі на складах не буває. Він призначається тільки для переробки лісгоспам та, в основному, для експорту (більше 90%), але тільки постійним лісокористувачам, тим же лісгоспам. Моральним вчинком було б, панове лісгоспівське керівництво, всім разом написати заяви на звільнення, поки що за власним бажанням.
А що перероблять лісокомбінати, приватні структури, підприємці, у яких є тисячі пилорам та переробних верстатів? Можливі три варіанти: перший – працюють за схемою, наведеною вище; другий – працюють за схемою, наведеною ще вище (коли хтось краде ліс, виписує документи, до речі, не передбачені законодавством, але передбачені ОДА під пильним оком облуправління лісового господарства та її численних напівприватних структур); третій – нічого не роблять, верстати іржавіють, а затрачені кошти, зароблені потом та кров’ю, в тому числі й по закордонах, просто пропадають, не кажучи вже про робочі місця, товарну продукцію, відрахування в бюджет.
Що ж далі? Революцію ми робили не для тих, хто „робив” нас усі ці роки, і нині намагається жити за старими схемами. Без „відстігни” немає лісу, дошки, дров… Ці люди ходять владними коридорами, сидять в кабінетах, вступають до нових партій, записуються до партійних списків на вибори. Цікаво, а скільки аґрарна (тепер народна) партія сплатила орендної плати за приміщення у кожному лісництві та за приміщення у Чернівцях по вул. Міцкевича, 5?
Влада пообіцяла дати відповідь в наступному номері, а правоохоронні та контролюючі органи – інформувати про повернення розкрадених дорогоцінних багатств нашого краю.
Вовчок ЛІСОВИЧОК
Час Випуск №12 (4136) 24 березня 2005 року
P. S.: Своїм розпорядженням від 18 березня 2005 р. голова облдержадміністрації пан Ткач призупинив розробку лісосічного фонду на ділянках, за які не внесено належної плати