Інвестиційний потенціал галузі впирається в обсяг сировини: участь у круглому столі Світового банку та EU4Environment

24 червня як керівник Економічної платформи Wood Industry UA Федерації роботодавців України взяв участь у круглому столі «Поточна оцінка, виклики та можливості для підвищення конкурентоспроможності української деревообробної промисловості». Захід відбувся у рамкахпрограми «EU4Environment: Екосистемні послуги та засоби до існування», що фінансується Європейським Союзом і реалізується Світовим банком.

Дослідження української галузі проведено провідними міжнародними інституціями: Світовим банком спільно з німецькою консалтинговою компанією Unique land use GmbH, Київською школою економіки (KSE) та IAK Agrar Consulting GmbH. Робота складається з трьох завдань — дослідження виробничих та експортних потужностей, оцінки конкурентоспроможності та розробки інвестиційних пропозицій. Це не локальний звіт, а аналітика рівня, який інвестори, донори й міжнародні фінансові установи реально враховують у рішеннях про підтримку галузі.

Участь у відкритті взяли заступник Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Висоцький, координаторка програми EU4Environment у Світовому банку Оксана Коваленко та керівник консорціуму Unique land use GmbH Крістіан Хельд. Модерувала захід Любов Полякова.

Що обговорювали — три ключові презентаційні блоки:

• Аналітика ринку та сценарій постачання деревини (Крістіан Хельд, провідний лісовий економіст Unique land use GmbH) — тенденції постачання деревини, динаміка внутрішнього ринку, експортні тренди, висновки для інвестиційних пропозицій.
• Оцінка конкурентоспроможності деревообробної промисловості (Павло Мартишев, експерт KSE з продовольчих ринків, моделювання та ланцюгів доданої вартості) — структура й розвиток української деревообробки, нормативно-правова база, інституції, інвестиційні висновки.
• Узгодження інвестиційних пропозицій — верифікація проєктів, припущень про попит і пропозицію, регіональних аспектів, доступу до фінансування.

Мої тези під час дискусії:

• Оцінювати лише деревообробку — стратегічна помилка. Будь-яке планування модернізації, інвестицій і донорської підтримки має враховувати всі три складові лісопромислового комплексу одночасно: лісову, деревообробну та меблеву галузь. Це єдиний ланцюг, у якому рішення на одній ланці тягнуть за собою наслідки на двох інших.
• Інвестиційно привабливих проєктів у класичній деревообробці на сьогодні фактично немає. Існуючі виробничі потужності в Україні майже на 50% перевершують наявні обсяги сировини для переробки. Дофінансувати створення нових деревообробних потужностей у такій ситуації — це створити дефіцит ще більшого масштабу.
• Реальні точки росту — меблеве виробництво та дерев’яне будівництво (модульне і каркасне). Це підтверджується фактами: ці сегменти залучають інвестиції та проводять модернізацію навіть під час війни, попри брак кадрів і дефіцит сировини. Саме сюди має бути спрямована підтримка міжнародних донорів.
• Українська деревообробна і меблева промисловість уже інтегрована в європейський ланцюг переробки деревини. Це означає одне правило: модернізуйся або зупиняйся. Меблеві та будівельні підприємства активно освоюють роботизацію, автоматизацію, нові технології — щоб виробляти продукцію з високою доданою вартістю і конкурувати на ринку ЄС.
• Стеля росту галузі — обсяг сировини для переробки. За сім років заготівля деревини в Україні скоротилася з 22,5 до 14,1 млн м³ (−37%). Без нормалізації обсягів постачання деревини на внутрішній ринок будь-які інвестиційні плани в меблях і дерев’яному будівництві впираються у фізичну відсутність сировини.
• Без діджиталізованих даних лісового господарства будь-який прогноз — це гадання на кавовій гущі. Актуальні матеріали лісовпорядкування, національна інвентаризація лісів, верифіковані запаси деревини — це базова інфраструктура, без якої ні бізнес, ні донори не можуть планувати інвестиції на горизонт 5–10 років. Це питання № 1, з якого треба починати будь-яку реформу.

Дякую Світовому банку, EU4Environment, Unique land use, KSE та IAK Agrar Consulting за фахову роботу й відкритість до позиції українського бізнесу. Такі формати — це той випадок, коли міжнародна експертиза накладається на реальні потреби галузі. Сподіваюся, що інвестиційні пропозиції, які формуються в межах проєкту, врахують головне: лісопромисловий комплекс України — це єдина система, і працювати треба з нею як з системою.