Юрій Дюг: «Падіння заготівлі деревини: ризик для бюджету і керована проблема» ( на Міжнародний лісопромисловий форум, м. Львів, 11 червня 2026 року)

С благодарностью размещаю заочное выступление Юрия и призываю всех заинтересованных специалистов к обсуждению высказанных мыслей. Вместе мы можем сделать форум более представительным, а его результат более значимым. Время ещё есть: любой может представить своё собственное выступление, прокомментировать материал коллег, задать вопросу конкретному специалисту или форуму в целом. Наша почта ждет ваших материалов?: openforest@ukr.net . М.Попков.

Юрій ДЮГ, я очолюю Економічну платформу Wood Industry UA Федерації роботодавців України.

Заготівлі деревини надзвичайно важливе питання. Питання №1. Хочу показати вам один тривожний тренд, пояснити його реальну ціну для державного бюджету та робочих місць — і навести докази того, що навіть у нинішніх умовах наша галузь має майбутнє.

Почну з факту, який важко оскаржити. Заготівля деревини в Україні падає девʼятий рік поспіль. Від абсолютного піку 2016 року, коли було заготовлено майже 22,6 мільйона кубічних метрів, ми опустилися до 14 мільйонів 84 тисяч кубометрів у 2025 році. Це падіння майже на 38 відсотків від піку і водночас мінімум за останні 23 роки. Лише за шість останніх років, з 2020-го по 2025-й, обсяг скоротився на 21 відсоток. Підкреслю: це не сезонне коливання, а стійкий низхідний тренд, що триває майже десятиліття.

Та найбільша небезпека прихована навіть не в загальній цифрі. Падає саме якісна, промислова сировина. Частка круглих лісоматеріалів — тих, з яких власне виготовляють продукцію, — знизилася з 50 до 44 відсотків.

Чому це питання державної, а не лише галузевої ваги? Тому що на цій сировині тримається потужна галузь економіки. У 2025 році в деревообробній та меблевій галузі було зареєстровано понад 74 тисячі субʼєктів господарювання, з них близько 26 тисяч активних. Її експорт сягнув майже 2,7 мільярда доларів США. І, що найважливіше для людей, галузь забезпечує близько 119 тисяч робочих місць напряму, а разом із суміжними секторами — близько 150 тисяч.

Тепер скажу мовою бюджету. За даними Державної податкової служби, у 2025 році галузь сплатила до державного й місцевих бюджетів майже 30 мільярдів гривень податків, зборів та єдиного соціального внеску. Навіть після бюджетного відшкодування податку на додану вартість її чистий фіскальний внесок становив близько 20 мільярдів гривень. І тут я хочу одразу розвіяти поширений міф. Відʼємне сальдо ПДВ — а це близько 2,2 мільярда гривень — це не навантаження на бюджет, а прямий індикатор експортної активності. Експортер отримує законне відшкодування саме тому, що продає продукцію за нульовою ставкою.

А тепер поєднаймо ці дві історії в одну. Падіння заготівлі на 21 відсоток — це звуження сировинної бази тієї самої галузі, яка дає бюджету близько 20 мільярдів гривень і годує понад сто тисяч українських родин. Що менше промислової деревини надходить у переробку — то більший ризик і для бюджетних надходжень, і для робочих місць. І тут принципова теза нашої платформи: історично лісогосподарські підприємства використовували розрахункову лісосіку майже повністю — на рівні 90–100 відсотків. Це означає, що нинішнє падіння має передусім адміністративно-регуляторні причини, а не природне вичерпання лісу. А отже — це проблема керована. Вона лежить у площині управлінських рішень держави, і це водночас добра новина: її можна виправити.

І попри всі ці виклики галузь не опускає рук — вона розвивається завдяки інноваціям. На Львівщині виробник каркасних будинків продав уже 2 500 будинків на ринках України та Євросоюзу. На Хмельниччині лише за вісім років виросла найсучасніша роботизована фабрика корпусних меблів, що співпрацює з міжнародною мережею JYSK. На Тернопільщині швидко зводять соціальні та медичні обʼєкти. На Закарпатті й Буковині сформувався меблевий кластер із майже тридцяти місцевих виробників. На Івано-Франківщині діє повний цикл виробництва каркасних будинків — від сировини до готового дому. Усі ці приклади доводять одну істину: глибока переробка деревини дає в рази більшу вартість, ніж її спалювання чи вивезення сировиною.

Тому мій заклик буде простим і конкретним. Заготівлю деревини необхідно відновлювати до рівня 2018-2020 років. Без шкоди для довкілля. Українську деревину потрібно зберігати і глибоко переробляти в Україні, а не вивозити за кордон чи спалювати. Це одночасно питання екології, наповнення бюджету і збереження робочих місць у наших лісових регіонах. І від того, які рішення держава ухвалить сьогодні, залежить, чи матиме галузь сировину завтра.