16/03/2026
1
Деревообробники знають цю проблему: недобросовісні покупці роками тримають ринок у заручниках. Вони беруть участь у торгах, штучно накручують ціни на деревину, виграють лоти — а потім відмовляються від виконання договорів. Без жодних системних наслідків. У результаті сировина «зависає», чесні переробники залишаються ні з чим, а ціни на ресурс летять угору. Це не конкуренція — це хаос.
На вимогу деревообробного і меблевого бізнесу, профільних асоціацій Український кліринговий дім запускає ризик-орієнтовану модель клірингу — пілотний проєкт, який вперше в Україні запроваджує рейтингування учасників біржових торгів деревиною.
Що це дає деревообробникам?
Менший гарантійний внесок для надійних гравців. Добросовісні компанії отримують рейтинг А або В і платять лише 3–5% гарантії замість 15–20% для ненадійних учасників. Менше заморожених коштів — більше обігового капіталу.
Кінець безкарності для маніпуляторів. Кожне невиконання договору автоматично погіршує рейтинг порушника й підвищує його фінансове навантаження в наступних торгах. Ризикована поведінка стає економічно невигідною.
Зменшення ажіотажу на торгах. Система стимулює зважені рішення: учасники більше не купуватимуть «про запас» за завищеними цінами з наміром відмовитись. Конкуренція стає реальною, а не спекулятивною.
Єдиний рейтинг на всіх біржах. Маніпулятор не зможе грати на одній біржі чесно, а на іншій — як завгодно. Репутація єдина для всіх майданчиків.
Захист добросовісного учасника. Якщо договір не виконано з вини іншої сторони — це не псує ваш рейтинг. Система враховує, хто насправді винен.
Передбачуваність і прозорість ринку.
Чіткі правила, квартальна переоцінка рейтингів і зрозумілий механізм покращення своєї позиції — через дисципліну виконання контрактів.
Пілотний проект стартував в II кварталі 2026 року на торгах у Житомирській області. Це — перший реальний крок до справедливого та прозорого ринку деревини, якого галузь чекала роками.
1 коментар
Валерій Подкоритов
Недобросовісний покупець – це зворотний бік недобросовісного продавця. Якщо для продавця зростання цін – засіб отримання максимально можливого прибутку, то для покупців це, як це не парадоксально, можливість зниження ціни шляхом «заторговування» лотів, тобто досягнення економічно необґрунтованої ціни лота, який у подальшому не викуповується і виставляється повторно, надаючи покупцям невиразну надію на більш сприятливий результат торгів у майбутньому. Таким чином, необмежене зростання цін вигідне як продавцю, так і покупцям. Останньому він дає також можливість не збільшувати обсяг заготівлі, оскільки наявний обсяг деревини не повністю реалізований. Відмінна відмазка не збільшує обсяг заготівлі деревини, що ще більше збільшує попит і зростання цін, створюючи порочне коло біржової торгівлі.
Рейтингування продавців як мертвому припарку. Для порівняння, виконання договорів купівлі-продажу деревини в ЄС складає 97-100%, в Україні офіційно близько 90%, а за даними асоціацій деревообробників – 60-70%. Тому винним є не «стадо» (покупці), а «пастух» (ліцензійні біржі), які створили супер конкуренцію серед покупців, але усунули конкуренцію серед продавців, створивши монопольний ринок.
Якщо уважно ознайомитися з регламентами реалізації деревини ліцензійними біржами, то в них відзначається дика суміш різних термінів, на кшталт «кров, лайно, пісок і цукор», які не підлягають регулятивному контролю з боку держави та усунули з ринку державного оператора. А якщо немає невідворотності виконання договірних зобов’язань, то ніколи не буде й сумлінності покупців. Це свого роду третій закон Ньютона у дії, що його абсолютно не враховує. Таким чином беззаконня продавця породжує беззаконня покупців. Як то кажуть: “Нічого на дзеркало кивати, коли морда крива”.
Comments are closed.