НАШІ КАРПАТИ – унікальний природний комплекс, у якому зберігається половина генофонду рослин і тварин України, зосереджені значні запаси лісорослинної сировини та корисних копалин, виявлено близько 800 джерел лікувальних мінеральних вод. Потенційна соціально-економічна ефективність використання лише рекреаційних ресурсів визначається десятками мільярдів доларів. Як вододіл між великими європейськими річками Тисою та Дністром, а частково і між басейнами Балтійського та Чорного морів, українські Карпати мають вагоме екостабілізуюче значення не лише для нашої держави, а й усієї Середньої Європи. Тому глибокого системного підходу вимагає природокористування в регіоні – будь-яке господарювання тут мусить базуватися на екологічних засадах.

Зайве говорити, наскільки велика роль у підтриманні екологічного балансу належить гірським лісам. На жаль, хижацька експлуатація їх у минулому призвела до зниження лісистості краю, зміни вікової і природної структури. Про наслідки усі ми знаємо. Належить виправляти помилки, шукати шляхи співіснування здорового природного середовища і здорової ефективної економіки.

Нині, на думку спеціалістів, на передній план виходять інші вкрай важливі проблеми, які потребують негайного розв’язання. Головні з них – не розмір рубки лісів, а способи їх проведення, зумовлені використанням застарілих засобів і технологій розробки лісосік, а також недосконала система транспортних шляхів, масштабні наслідки природних стихійних явищ. Ефективне використання лісових ресурсів неможливе без належного транспортного освоєння території – густота ж дорожньої мережі в лісовому фонді регіону, становить близько 0,36 кілометра на 100 гектарів, що майже вдесятеро менше, ніж у країнах Центральної і Західної Європи.

На загальному сумному тлі є винятки – вже маємо приклади організації такої системи господарки, яка б найменше впливала на навколишнє середовище. Один із таких прикладів у самому центрі Карпат – Славський держлісгосп. Лісовий фонд його – майже 25 тисяч гектарів південно-західної частини Сколівських Бескидів, із них понад 22 тисячі – чистий ліс. Це найлісистіший куточок Львівщини: вкрита зеленими насадженнями площа щодо загальної території становить 73 відсотки, тоді як у цілому по українських Карпатах – 40,5 відсотка. У структурі – сім лісництв, трудиться понад півтисячі чоловік, котрі мають стабільну гарантовану зарплату. Держлісгосп одним із перших у системі цілком перейшов на самофінансування. За підсумками діяльності упродовж років посідає призові місця серед підприємств об’єднання "Львівліс", а також увійшов до десятка кращих колективів Держкомлісгоспу України.

Протягом десяти років очолює ДЛГ мудрий керівник, істинний патріот краю Петро Онуфрак.

– Пріоритетним у нашій діяльності, – розповідає, – є розуміння того, що головною повинна бути не ліквідація наслідків певних екологічних проблем чи катастроф, а вчасне їх попередження. Детально аналізуючи практику лісогосподарювання, вивчаючи досвід західних країн, я дійшов висновку, що найпередовішим і найефективнішим методом відновлення природних функцій лісів є застосування новітніх технологій. Специфіка господарювання у Карпатах передусім підштовхує до розв’язання проблем лісозаготівлі на крутосхилах. Адже саме там суцільні рубки завдають значної шкоди: збільшується поверхневий стік, погіршуються фізичні властивості грунту, змінюється водний режим гірських річок, посилюються ерозійні процеси, частішають повені. Не менше 20 років треба, щоб відновилися фізичні властивості грунтів на лісосіках суцільних рубок з наземним трелюванням деревини. Яким чином стараємося уникнути цих небажаних явищ? Передусім застосовуючи поступові та вибіркові рубки, обмежуючи ширину лісосік. Скорочується тривалість роботи технічних засобів, ліпше зберігається підріст, а отже, зменшується обсяг коштів на лісовідновлення. Добрі результати дає європейський метод використання порубкових решток – їх подрібнення та залишення на місці рубок зменшує змив грунту, сприяє ефективному природному відновленню насаджень. Але особливо позитивним є спосіб трелювання деревини підвісними канатними установками: застосування на стрімких схилах гусеничної техніки на 60-70 відсотків знищує підріст, з кожного гектара виноситься до 600 кубометрів грунту… На славських теренах ще в довоєнний період існувала линво-підвісна система транспортування деревини з Климця до Лавочного, так званий "дрозбан". Протяжність її становила кілька десятків кілометрів, у дію приводив єдиний двигун. Нинішні механізми не порівняти з "дрозбаном" – вони досконаліші і мобільніші. Але ж дуже й дуже недешеві.

– Отриманий за останні роки прибуток у кілька мільйонів гривень, – говорить Петро Андрійович, – дав би змогу забезпечити працівникам найвищу в державі зарплату. Проте переважну частку прибутку спрямовуємо у виробництво. Бо хто живе нинішнім днем, не дбає про технічне переоснащення – позбавлений перспективи. Увагу, до того ж, акцентуємо на якості капіталовкладень. Адже можна купити багато і дешево, а можна за принципом: "Ми не такі багаті, щоб купувати дешеві речі". Вартість технологічних новинок – канатних установок, колісного трелювальника, лінії встановлення европіддонів – солідна. „Лише одна чеська "канатка" тягне на кілька російських. Але на терези поставлено не тільки продуктивність лісозаготівлі та прибутки підприємств, а й екологічне майбутнє Карпат. Саме з цих позицій новітні механізми поза всякою конкуренцією. А коли врахувати, що на якісному устаткуванні виробляється високоякісна продукція, то зрештою матимемо швидку самоокупність. Більшість затрат держлісгоспу уже себе оправдала. У Славському функціонують три канатні установки. Першою придбали австрійську „Гартнер”. Ось уже кілька років повітряною канатною дорогою завдовжки 1200 метрів переправляється з гір на низини деревина, і керує тим процесом один оператор через радіозв’язок.

– За зміну трелюємо 80 кубометрів, – з гордістю повідомила ліснича Рожанківського лісництва Ольга Медуляк. – Витрачаємо при цьому 30-35 літрів бензину. Вітчизняний трактор ТТ-4, для порівняння, "з’їдає" солярки удвічі більше і в стільки менше трелює. До того ж, до трактора треба ще бульдозер для прокладання впоперек схилів волоків. А це нові витрати й безжальне знищення природи. Лебідки – то завтрашній день для економіки й екології.

Окрім ЛС 2-500, лісівники придбали чеську установку "Ларікс" вартістю 125 тисяч доларів (на базі трактора "Зетор") та словацький колісний трелювальник ЛКТ-81Т (61 тис. дол.). За продуктивністю останній заміняє три традиційні трактори ТДТ-55 та ще й у кілька разів зменшує навантаження на лісову підстилку. Працює "Ларікс" у Тухлянському лісництві. Як повідомив головний інженер підприємства Роман Бутенко, бригада у складі 9 чоловік за півроку заготовила 3941 кубометр деревини. Продуктивність лебідки становила 46,9 кбм за зміну (згідно з нормами – від 45 до 70 кбм залежно від складності лісосіки). Завдяки меншій енергоємності "Ларікса" та ЛКТ економія паливно-мастильних матеріалів сягає за рік 35 тисяч гривень.

– Ми вивчали роботу багатьох канатно-підвісних механізмів, – говорить Петро Онуфрак, – і дійшли висновку, що в наших умовах "Ларікс" один з найефективніших. На жаль, немає вітчизняних установок з такою продуктивністю, а вони були б значно дешевшими, бо великі кошти підприємство сплачує за сам експорт механізму. Так само немає колісних трелювальників. Інше питання – навчання кадрів. Треба створювати професійно-технічні центри, або хоча б організовувати певні курси.

Ще більших фінансових за­трат, ніж закупівля канатно-повітряної техніки, вимагає дорожнє будівництво. Без формування екологобезпечних гірських доріг не обійтися. У комплексі з канатними установками то буде справді європейська природо­охоронна технологія. Он у Альпах спеціально розроблену програму "Дорога" виконували з 1946 року – тепер там можна легко і зручно дістатися навіть засніжених вершин. Взялися створювати власний парк шляхової техніки і в Славську. Нарізали кілометри полотна в найнедоступнішому урочищі Нора, облаштували сотні метрів берегоукріплюючих споруд, побудували десятки мостів. З повагою ставляться до кожного потічка – уже давно відмовилися від використання русел як доріг. Та то лише початок. Попереду – розробка і освоєння проекту мережі лісових доріг за участю науковців Українського державного лісотехнічного університету. Нині працюють над басейном річки Рожанка.

– Він значний за територією, перспективний для розвитку галузі, з типовими кліматичними і рельєфними умовами, сталим сільським населенням, – зазначив завідувач кафедри лісових доріг і машин, професор, виконавчий директор Центру інженерної екології Нестор Библюк. – Тому транспортне освоєння регіону повинне передбачати не тільки розвиток сфери обслуговування лісу, а й різнорідного рекреаційного напрямку та призвести до економічного зростання цього куточка Карпат. Адже весь світ знає, що спочатку має бути дорога, а потім усе решта. ДЛГ зацікавлений у розвитку інфраструктури – як лісівничої, так і рекреаційної. Залучає до консультацій навіть спеціалістів з Японії, вивчає досвід чехів, поляків, словенців. Разом з науковцями вже обстежено території басейну, спрогнозовано можливості прокладання шляхів до лісосік, виявлено місця, де в майбутньому можуть виникати екологічно несприятливі ситуації чи явища. Дороги паралельно використовуватимуться і для догляду за лісом, для ведення мисливського, полонинського господарства… Звідки ж ресурси для модернізації виробництва, нового будівництва?

– Рахуємо кожну копійку, – відповідає Петро Андрійович. – Якщо за часів Союзу тут заготовляли 105 тисяч кубометрів деревини на рік, то тепер – 43 тисячі, але грошей одержуємо більше. Бо налагодили безвідходне виробництво. Навіть технологічні дрова переробляємо. У Тухлі – сучасний лісопромисловий комплекс – невдовзі він поповниться новою деревообробною лінією, введемо в дію столярний цех з виготовлення євровікон та дверей. Галузь перетворюється з лісосировинного додатка на потужну промислову структуру. Організували дорожньо-транспортний цех з обслуговуючими службами "Рожаночка", завершили споруджувати контору Климецького лісництва – будівля європейського зразка, яка прикрасила б будь-яке місто. На черзі – введення в експлуатацію в Климці лінії розпилення бука, створення форельного і тваринницького господарств. Місцеве населення вже не виїжджатиме за межі села в пошуках роботи… Тут виважено підходять до здійснення усіх лісогосподарських заходів, спрямованих на забезпечення постійного та безперервного лісокористування, збереження та підвищення корисних властивостей лісу, біологічної стійкості та продуктивності насаджень. Значного досвіду набули у боротьбі з хворобами та шкідниками, надто із всиханням смерекових лісів – то болюча проблема всіх Карпат, яка потребує окремої розмови. А поки зробимо висновок: у Славському закладено фундамент екологічно безпечного господарювання. Тобто такого, за якого можна бути спокійним за майбутнє Карпат.