1992 р. в лісах Чорнобильської зони спалахнули великі пожежі, які завдали значної шкоди довкіллю. Отоді й було створено державне підприємство (ДП) "Чорнобильліс", яке мало охороняти ліс від вогню та інших негараздів, тварин – від браконьєрів, утримувати в належному санітарному стані лісові насадження, не допускати ніяких інших порушень закону про охорону лісу.

Територія, на якій "Чорнобильліс" веде свою діяльність, становить 240 тис. га, з них 140 тис. га -ліси. До аварії на ЧАЕС тут хазяйнували Чорнобильське, Старошепелицьке та Поліське лісогосподарські підприємства, де працювало понад 1500 чоловік. Нині єдиний господар цього зеленого царства – "Чорнобильліс" і трудиться тут лише близько 500 осіб. Щоправда, в часи створення підприємства працівників було більше, але за останні п’ять років згідно з розпорядженням Державного департаменту-Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення (ДД-АЗВ) понад 200 осіб було скорочено.

Та попри це, напружуючи всі сили, наше підприємство з покладеними на нього обов’язками справляється. Більше того, останні п’ять років проводимо такі роботи, які раніше не передбачалися і не виконувались. Це, зокрема, облаштування мінералізованих смуг під лініями електропередач, що є додатковими протипожежними розривами, вирубка нових протипожежних розривів. Якщо раніше цю роботу виконували фірми, що фінансувалися з держбюджету, то сьогодні це робить лісова охорона ДП "Чорнобильліс" за позабюджетні кошти. До речі, у нас вартість одного кілометра протипожежного розриву у шість разів дешевша, ніж була раніше, і значно вищої якості.

Налагодили ми й переробку дрібнотарної деревини, яку одержуємо при виконанні різноманітних рубок з догляду лісу. За своїми технічними якостями вона не перевищує допустимих рівнів забруднення, отож успішно реалізується, а отримані кошти йдуть на охорону лісу. У засобах масової інформації сам факт вивезення деревної продукції за межі зони відчуження нерідко викликає певну настороженість, мовляв, чи не радіоактивна вона. Це безпідставні підозри. Дозиметричний контроль здійснюється на різних етапах проходження деревини до споживача. На першому етапі, коли йдеться про відведення ділянки для рубки, радіаційну ситуацію на ній з’ясовують дозиметристи. Після вирубки, при вантаженні деревини на транспорт та на виїзді із зони відчуження, дозиметричний контроль здійснює ДП "Екоцентр". За межами 10-кілометрової зони деревина, як правило, не перевищує допустимої норми. Щоправда, іноді буває поверхневе забруднення бета-частинами кори деревини, та воно легко усувається разом з корою. Але сказати, що в нас усе без проблем, було б неправильно, адже господарство ведеться за умов радіоактивного забруднення величезних територій. Подібного досвіду немає ніде в світі. Тож лісівничі заходи ми проводимо з великою обережністю.

Це так з деревом. Але з тваринним та рибним світом складніше. Адже різноманітні його представники не стоять на місці. Тому працівникам лісової охорони доводиться докладати максимум зусиль, щоб уберегти їх від лихих загребущих рук. З цією метою постійно проводиться роз’яснювальна робота серед тих, хто працює, та самоселів зони відчуження. Регулярно відбуваються рейди лісопатрульних груп. Скажімо, за 10 місяців

2004 р. складено 25 протоколів про незаконне полювання та рибну ловлю. Звичайно, можна було б зробити значно більше й краще, та постійне скорочення штатів призвело до того, що нині в зоні відчуження на одного лісника припадає 2800 га (за зоною цей показник становить 500 га). І тут потрібно не тільки охороняти тваринний світ, а ще й проводити лісогосподарські роботи та протипожежні заходи. А чого варта матеріально-технічна база? У нас немає надійних плавзасобів для патрулювання водних угідь, автомобілі рейдових груп більше ремонтуються, ніж їздять, навіть бензину не завжди вистачає. Звичайно, нам багато в чому могли б допомагати Держдепартамент-Адміністрація ЗВ і ЗБ(О) В та правоохоронні органи, але насправді виходить, на жаль, навпаки.

Щоправда, коли ми просимо включити до складу наших рейдових груп працівників міліції, то керівництво ВЗ ЧАЕС ГУ МВС України в Київській області ніколи не відмовляє, але й зі свого боку не виявляє ніяких ініціатив щодо спільної боротьби з браконьєрством. Та це ще півбіди. Біда в іншому. Кожному зрозуміло, що охороняти лісове багатство зі зброєю в руках і надійніше, і безпечніше для охоронця. Це передбачено і в статті 88 Лісового кодексу України, в якій говориться: "Службові особи державної лісової охорони, інших постійних лісокористувачів відповідно до законодавства мають право зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби захисту та зброю в порядку, передбаченому законодавством". Згідно із законодавством, ще 1999 р. підприємство закупило вогнепальну зброю (10 карабінів та 10 гладкоствольних рушниць), але в 2000 р. цю зброю вилучила міліція. Та все-таки нам вдалося повернути рушниці на підприємство. А доля деяких карабінів не з’ясована й досі. Більш як півроку тому, згідно з усіма вимогами дозвільної системи, подали документи на отримання дозволів на користування цією зброєю. Віз і нині там. З проханням допомогти у вирішенні цього питання ДП "Чорнобильліс" зверталося до начальника управління адміністративної служби міліції ГУ МВС України в Київській області Матвійця В. П., начальника ГУ МВС України в Київській області, Міністерства внутрішніх справ України, але на жодне з цих звернень ніхто не відповів. Можливо, комусь вигідно, щоб працівники лісової охорони, будучи неозброєними, не мали змоги самостійно проводити рейди і постійно просили допомоги у міліції? Чи, можливо, це пов’язане з тим, що серед затриманих трапляються й працівники цього відомства, як це було 5, 8, та 23 січня 2001 р.?

27 жовтня 2003 р. поблизу с. Стара Красниця працівники лісової охорони виявили застреленого коня Пржевальського (вид занесено до Міжнародної Червоної книги). Неподалік були сліди шин легкового автомобіля. 18 вересня 2004 р. на одному з островів Прип’яті рейдова група знайшла залишки застреленого лося (шкура, голова, роги, ноги), затримали й осіб, можливо, причетних до цього злочину. Але ні в першому, ні в другому разі на наші неодноразові звернення про розслідування злочинів від начальника відділу міліції зони ЧАЕС Юрія Тарасенка не надійшло жодної відповіді. Натомість у газеті "Вісник Чорнобиля" з’явилася стаття прес-центру ГУ МВС України в Київській області, де без жодних конкретних фактів підприємство звинувачувалось у замовленні перепусток для потенційних браконьєрів.

Не склалися, на жаль, нормальні взаємини і з Держдепартаментом-Адміністрацією ЗВ і ЗБ(О) В. Згідно зі статтею 28 Закону України "Про тваринний світ", постійні лісокористувачі мають право на першочергове спеціальне використання лісових ресурсів та об’єктів тваринного світу, а згідно зі статтею 33 Закону України "Про мисливське господарство" також і на відстріл хижих та шкідливих тварин. Добування ж тварин для наукових цілей загалом належить до службових обов’язків працівників, уповноважених охороняти диких тварин. Всупереч цим законам, дозвіл на спеціальне використання диких тварин на 2004 р. (відстріл для радіоекологічних досліджень ДСНВП "Екоцентр") виданий заступнику начальника Держдепартаменту-Адміністрації ЗВ і ЗБ(О)В Сергію Саверському. Цей дозвіл не погоджений з лісокористувачем, тобто ДП "Чорнобильліс" і, що найдивніше, відстріл проводять цілком сторонні особи.

Охорона природи – це святий обов’язок кожного. І в цій справі неприпустимо ставити внутрішньовідомчі інтереси вище за державні. Лише спільними зусиллями, допомагаючи одне одному, ми зможемо перемогти таке зло, як браконьєрство.

Іван ГАЙДУКЕВИЧ, старший лісничий Опачицького лісництва, заслужений лісівник України; Анатолій ПРОКОПЕНКО, головний лісничий ДП "Чорнобильліс"

"Урядовий кур’єр" 2004.12.04