07/10/2008
0
Івано-Франківськ далеко не випадково обрали місцем проведення цього розширеного засідання колегії Мінприроди України. Адже вели розмову про те, як реалізуються заходи з ліквідації наслідків катастрофічного паводку в шести областях нашої держави, а Івано-Франківщина, знаємо, зазнала від нього найбільших втрат.
Перший заступник голови облдержадміністрації Юрій Бодоряк, привітавши учасників колегії на прикарпатській землі, відзначив, що в нашому регіоні відновлювальні роботи на ушкоджених стихією об’єктах ідуть планомірно, згідно з графіками. Міністр охорони навколишнього природного середовища України Георгій Філіпчук наголосив, що серед пріоритетів у діяльності їхнього міністерства нині особливо значимий — компенсувати шкоду, заподіяну екології західних областей країни цим природним катаклізмом, створити передумови, аби повінь такої руйнівної сили не повторилася в майбутньому. У тісній супрязі і скоординовано з Мінприроди прагнуть діяти щодо ліквідації наслідків стихійного лиха Держводгосп, Держкомзем, Держлісгосп, голови яких Василь Сташук, Володимир Воєводін та Микола Тимошенко доповідали на виїзній колегії.
У згаданих шести регіонах виконано вже чималі обсяги робіт з регулювання русел річок, відновлення берегоукріплень та водозахисних дамб, ремонту гідротехнічних споруд, виведених з ладу липневою повінню. Розроблено Схему комплексного протипаводкового захисту в басейнах річок Дністра, Пруту і Сірету, яку після обговорення на місцях та врахування висловлених зауважень і доповнень затвердять на державному рівні.
На колегії оприлюднено такі цифри. З 11 309 га земель, що були підтоплені в результаті повені на Івано-Франківщині, 688 га становлять землі, які неможливо використовувати за попереднім цільовим призначенням, поки їх не рекультивують. Ще 174 га після паводку використовувати вже взагалі неможливо, і їх потрібно вивести зі складу сільгоспугідь й надалі заліснити.
Власне, чи не найчастіше учасники колегії говорили про причини та наслідки повені у зв’язку зі станом карпатських лісів, котрі, як відомо, є і свого роду кухнею погоди і мали б стати бар’єром на шляху плину зливових вод гірськими схилами до річок. Але, на жаль, не стали, бо ці їх природні функції великою мірою знівельовані недбайливим, а часом і хижацьким, на шкоду екології, використанням зеленої скарбниці Карпат.
Тепер Держлісгосп розробив проект «Правил рубок головного користування в гірських лісах Карпат» з тим, щоб воно було невиснажливим для насаджень, велося екологобезпечними методами, які широко застосовують у Європі. Забороняються суцільні рубки в змішаних ялинових лісах (крім чистих ялинових насаджень, які пошкоджуються вітровалами і до яких не можуть бути застосовані вибіркові й поступові системи лісокористування, — в них допускаються вузьколісосічні рубки, але з обмеженням площі), рубки в букових лісах з 1 травня до 1 жовтня. Забороняється прокладати трелювальні волоки руслами потоків і річок та навколо їх витоків. Та й пора нашим лісозаготівельникам обзаводитися повітряно-трелювальними установками, як у тих же країнах ЄС. Бо сумний досвід недавньої повені засвідчив: розбиті тракторами лісові підстилка і грунт не вбирають як слід в себе воду, не затримують її на гірських схилах.
До речі, і в проекті Державного бюджету-2009 передбачено певні асигнування на придбання такої сучасної техніки для лісозаготівель, а також на будівництво лісових доріг (цю статтю почали фінансувати лише з минулого року). Якщо матимемо дійсно європейські лісові дороги, то можна буде заготовляти і ту деревину, яка через брак доступу до неї перезріває та гниє і яка, знесена потоками води, захаращує русла річок і посилює руйнівні наслідки повеней. До того ж дороги сприятимуть і рекреаційному освоєнню Карпат. У нас же їх щільність становить лише чотири-шість км на тисячу га лісового фонду при 32-35 км у сусідніх європейських державах.
Також в Україні далі розширюватимуть природно-заповідний фонд. Скажімо, на івано-Франківщині передбачено створити національний природний парк «Верховинський» площею 10 тис. га.
Звичайно ж, промовці на колегії знову і знову поверталися до питання про причини такого масштабного природного катаклізму, що стався два місяці тому на заході країни. Причин ціла низка, їх, на думку фахівців-екологів, не варто зводити лише до версії про фатальну роль вирубування лісів у Карпатах. Зійшлися на тому, що зумовило катастрофічну повінь накладення на природний чинник антропогенного, причому перший навіть переважав другий. Себто, стихія не завдала б стільки руйнувань, якби лісокористування у нас було цивілізованим, не добували б масово в руслах річок піщано-гравійну суміш, на низьких їх берегах уберігали б від затоплення сільгоспугіддя та села міцні, належної висоти, дамби тощо.
Зрештою, як зазначив у своєму виступі на колегії академік НАН України директор інституту екології Карпат Михайло Голубець, далося взнаки і те, що місцеві органи влади та населення не були завчасно й належним чином оповіщені про паводкову загрозу. Вчений запропонував створити з цією метою Карпатську спостережну службу. І, скажімо, науково-технічний потенціал Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, за словами його ректора Євстахія Крижанівського, цілком дозволяє здійснювати такий моніторинг.
Як не погодитися з керівником цього ВНЗ, що треба не просто виявляти причини й усувати наслідки екологічних катастроф, а прогнозувати екологічні й техногенні ризики їх виникнення (теорію ризиків у світі давно вивчають і використовують для практичних потреб) і запобігати таким масштабним лихам. Виявляється, на запобігання їм з допомогою фахівців-екологів та відповідні упереджувальні заходи витрачають коштів десь у дев’ять разів менше, ніж пішло б на ліквідацію наслідків тих катаклізмів.
Галичина, 7 жовтня 2008 року
