В умовах нового реформування галузі варто згадати не тільки про політику, реформи чи регуляторні дискусії — а про тих людей, чия робота забезпечує в галузі те, що часто губиться в публічному просторі…

Всё правильно… Жалко только Виктора Николаевича забыли.. .Именно его интеллектуальное наследие сейчас используют нынешние орлы лесоуправления, бывшие птенцы его школы… М.П.

В умовах нового реформування галузі варто згадати не тільки про політику, реформи чи регуляторні дискусії — а про людей. Про тих, чия робота забезпечує в галузі те, що часто губиться в публічному просторі: системність реформ та інституційну пам’ять.

Мені як представнику бізнесу важко судити про всі внутрішні справи галузі — це кухня, яку зсередини найкраще знають самі лісівники. Але як людина, яка щодня взаємодіє з нею в межах міжвідомчого діалогу, робочих груп, консультацій і круглих столів, я бачу те, що для бізнесу найважливіше: фахову підготовку, знання деталей, готовність до відкритого діалогу зі стейкхолдерами і реальні результати.

Тому окремо хочу відзначити роботу кількох фахівців, з якими доводиться взаємодіяти найчастіше:

– Віктора Мельниченка Viktor Melnychenko , генерального директора ВО Укрдержліспроект — за системну роботу над лісовпорядкуванням, без якого немає ні планування, ні цифровізації, ні Державного лісового кадастру;

– Гамлета Погосяна Hamlet Pohosian, генерального директора ДП Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр — за побудову цифрової інфраструктури галузі: електронний облік деревини, кабінет експортера, простежуваність під EUDR;

– Ігоря Будзінського, начальника Управління лісового господарства Держлісагентства — за послідовну роботу над оновленням правил заготівлі, санітарних заходів і впровадженням наближеного до природи лісівництва;

– Руслана Крикуна Руслан Крикун, начальника Відділу використання лісових ресурсів та технічної політики Держлісагентства — за відкритість до бізнесу і готовність шукати компромісні рішення в найскладніших регуляторних питаннях.

Реформи ухвалюють, а для їх виконання необіхідні системні професіонали. Системність будь-якої реформи забезпечується не тільки рішенням, а людьми, які його реалізують, підтримують у робочому стані й доопрацьовують по ходу. Саме такі фахівці і є носіями інституційної пам’яті — знання того, як галузь працює насправді, що і чому вже пробували, які рішення дають ефект, а які лише виглядають так на папері.