У сучасному світі широко відомий афоризм: “До людини – існує ліс, після людини – пустеля”. Справедливість цього вислову підтверджується на різних континентах і на прикладах багатьох країн. Дуже часто екологічні біди починаються з винищення лісів. Україна в цьому відношенні – не виняток.

Лісові злодії

У сучасному світі широко відомий афоризм: "До людини – існує ліс, після людини – пустеля". Справедливість цього вислову підтверджується на різних континентах і на прикладах багатьох країн. Дуже часто екологічні біди починаються з винищення лісів. Україна в цьому відношенні – не виняток.

1. Деградація лісів

Стан лісів України сьогодні турбує суспільство: від народних депутатів до простих селян. Усі обурюються, крім верхівки лісової бюрократії. "Лісовий і мисливський журнал", який фінансується Держкомлісгоспом і маловідомий широкому загалу, в N 3 за 2003 р. повідомляє: "Дуже прикро, що люди некомпетентні і опозиційно налаштовані до Держкомлісгоспу зчиняють галас: у країні бездумно вирубують ліси, вони занадто зріджені і виснажені". Панове "компетентні" автори, а чи багато ви бачили в Україні високопродуктивних лісів? Я радив би сісти в денний потяг і проїхатися з Києва і до прикордонного Ягодина на Волині. Виснажені сосняки та березняки будуть супроводжувати вас через усе Полісся. А проїдьте, скажімо, з Ковеля до Чернівців і теж не побачите багато продуктивних лісів. Деградують подільські діброви.

Тим часом у згаданому номері (стор. 2) продовжується: "За показниками середнього запасу деревини (кбм/га) Україна попереду таких країн, як Фінляндія, Швеція, Данія, Болгарія, Латвія, Угорщина". Можна було б ще додати Саудівську Аравію та Єгипет. Як бачите, для порівняння взяті країни з інших кліматичних зон і чомусь не порівнюються наші ліси з польськими, чеськими, словацькими чи австрійськими. Поточний приріст в Україні надзвичайно низький, лише майже 4 кбм на гектар, що набагато нижче, ніж у більшості країн Європи. У нас сприятливі для лісів умови (хоча і не на всій території України). Якщо почитати таксаційні описи (поділяночні характеристики), то можна переконатися, що є ділянки лісу, де запас сягає 300-400 кбм/га. Але коли той ліс доростає віку стиглості (80-100 років), то з гектара в Україні отримують лише 210 кбм. І це навіть у такій лісовій області, як Волинська, де середньорічна сума опадів 600 мм та й ґрунти відповідні. Багато хто з читачів побував на знаменитих Шацьких озерах і міг переконатися, які чахлі ліски там зростають. 2004 р. по Шацькому лісгоспу, за даними попередньої таксації, вихід деревини по сосні становив 186 кбм/га, по березі – 142 і по чорній вільсі – 173 кбм/га. Півстоліття тому в цьому регіоні зростали могутні бори. У Шацьку – лісовий технікум, який величають кузнею кадрів. Тут працювали відомі лісівники. Але фінал сумний, бо зникли справжні ліси і залишилися чахлі ліски.

Керівництво Держкомлісгоспу стверджує, що наші ліси – високопродуктивні. Це свідомий обман громадськості. Щоб отримувати 210 кбм з гектара, не потрібні ані Держкомлісгосп, ані лісова наука. Такий ліс (і навіть кращий!) може і сам вирости в дядька за клунею без високих покровителів.

Професор Львівського лісотехнічного університету Василь Рябчук в газеті "Молодь України" за 3 квітня 2003 року пише: "Низька продуктивність наших лісів, які досягли періоду експлуатації. Можливо, причиною цього є так звані санітарні рубки. Адже під їхньою маркою вирубують найкращі дерева". Для необізнаного читача додам, що санітарні рубки передбачають видалення з лісу сухостійних дерев, заселених стовбурними шкідниками, уражених хворобами тощо. Однак фактично вирубують кращі дерева і вже в віці стиглості на гектарі залишається не 300-400 кбм, а лише 210.

Широкого розмаху набули так звані суцільні санітарні рубки, коли насадження виплішують суцільно, як начебто хворі. Площі таких суцільних санітарних, лісовідновних та реконструктивних рубок (чого тільки чиновники не придумають) по деяких господарствах Полісся досягають половини площ рубок головного користування, що вже засвідчує неблагополучний стан лісів.

У лісах ведеться багато видів рубок і завжди є можливість викрасти краще дерево. Зрізали і вивезли, залишився пень. Ревізору пояснюють, що вітер зламав вершину. Ось і тануть наші ліси, основні губителі насаджень – лісові чиновники.

Винищення лісів в Україні має тривалу історію, і цій темі присвячено чимало наукових досліджень. Однак вони стосуються переважно давно минулих епох, майже не велася мова про винищення лісів у новітній час, коли лісам України були завдані такі великі пошкодження, що під загрозу було поставлене збереження генетичного фонду найцінніших порід дерев, їхніх форм та екотипів.

У новітню епоху, зокрема за останні десятиліття, тривало цинічне розкрадання лісів під демагогічним прикриттям ведення господарства на науковій основі, передового досвіду тощо. Керівництво лісового відомства не могло не знати, що вже багато десятиліть з гектара українського лісу отримують лише по 200 кбм деревини. Знали, звичайно, але продовжують обманювати далі. Для порівняння додам, що в районі Норильська продуктивність прирічкових модринників 100-110 кбм/га, а туркменських саксаульників – 50 кбм/га.

Суттєво не поліпшиться продуктивність наших лісів і в найближчі десятиліття. Адже кожен рік для вирубування назначаються найкращі деревостани. Постійна і тривала селекція "на гірше" (коли винищується в лісах краще) – основна причина деградації лісів у наш час. Під таким руйнівним пресом ліси перебувають багато десятиліть.

Деградація лісів викликається і багатьма іншими причинами. Наприклад, на Поліссі не є таємницею, що офіційні площі лісових пожеж чи обсяги самовільних вирубувань порівняно з фактичними занижуються в багато разів.

В Україні значно нижчий, ніж у багатьох інших країнах Центральної Європи, вік вирубувань основних лісоутворюючих порід. Незважаючи на скорочення внутрішнього попиту на деревину в роки економічної кризи, наші ліси і далі вирубувалися, а деревина за демпінговими цінами відправлялася в країни Європи. На кордоні в черзі стояли десятки машин з відбірним лісом з малолісовної України. Везли все краще: дуб, ясен, сосну, клен та інші породи. Щонайменше сотня літ мине, поки наросте така деревина.

У одному з виступів нинішній голова Держкомлісгоспу М.Колісниченко заявляв, що 2002 р. для потреб експорту було використано 18,4% деревини в перерахунку на круглий ліс від загального річного обсягу її заготівлі, що у вартісному виразі становить 39,4% від загального обсягу реалізації. Таким чином майже кожне 5-те дерево, і при тому краще, вивозиться за кордон. І на кінець того ж року, за словами голови Держкомлісгоспу, 11% деревини залишалося нереалізованою. Таким чином, є всі можливості підвищити вік вирубування основних лісоутворюючих порід.

У країнах Центральної Європи лісистість – 41,3%, а площа лісу на одну людину – 1,3 га. В Україні лісистість – 15,6% (і то з перебільшенням), а середня площа лісу в перерахунку на людину – 0,2 га. І ось з наших лісів витягують все краще і везуть в Європу. Той ліс міг би постояти ще одне-двоє десятиліть, адже незабаром і самим доведеться купляти втридорога.

Тривалий час відомство пишалося "рукотворними лісами". Біля багатьох лісництв висіли лозунги: "Зрубав гектар – посади два". В Україні сьогодні від третини і до половини (стосовно області) ліси представлені лісовими культурами (штучні ліси), які передчасно всихають, пошкоджуються комахами, уражаються патогенними організмами. Сотні тисяч гектарів соснових, ялинових, дубових культур у незадовільному стані або всихають. Багатоплановий процес деградації лісів зайшов надто далеко. Проста річ – посадити дерево, але штучно відновити екосистему в усьому розмаїтті притаманних їй видів, екотипів та форм, підібрати відповідну агротехніку – дуже складно.

2. Сільські лісокради

У лісових районах України сьогодні сільське населення ледь животіє. Нужденне і безрадісне життя мимоволі спонукає до крадіжок. Лісу насамперед. За рахунок крадіжок окремим "сільським умільцям" навіть вдається дещо поліпшити своє матеріальне становище: скажімо, збудувати добротну хату, купити пилораму і вже самому скупляти крадений ліс. Але все це вимагає великих зусиль і настирливості.

27 квітня 2004 р. на телеканалі "1+1" директор Інституту екології Карпат академік М. Голубець говорив про величезну кількість пилорам у Карпатському регіоні, що є реальною загрозою для лісів. У Волинській області по деяких селах в кожному 10-му дворі стоїть пилорама, що працює цілодобово. Вкрав селянин кубометр лісу (середнє дерево можна зрізати за 15 хвилин) і за півгодини вже на пилорамі, а ще за 20 хвилин і той ліс розрізали на дошки. І кінці у воду. Спробуй доведи, що то крадений ліс. От за годину заробив лісокрад 80-100 грн. Основне – добре винюшкати, де лісник повертається. Пилорамник теж матиме 100-відсотковий прибуток. Трохи випише лісу пилорамник і показує документи місяцями, приймаючи тим часом крадений ліс. Легка нажива завжди приваблювала людей, надто зубожілих.

27 квітня 2004 р. на згаданому вже телеканалі голова Держкомлісгоспу повідомляв, що він вирішив звернутися до МВС України, щоб вжити спільні заходи проти приватних пилорам. Звернення запізніле – принаймні років на 10 і за цей час через оті пилорами пройшли мільйони кубометрів деревини. Як на мене, то з цього нічого не вийде, бо пилорамами стали заводитися працівники лісової охорони, міліції, а місцева преса подейкує, що через підставних осіб і різні посадовці. Цікава й така річ. При наявності власної деревообробної бази лісові підприємства нерідко кращу деревину, скажімо, дуба, збувають приватним пилорамам, що готують пиломатеріали на експорт. З одного боку, лісове відомство начебто і виступає проти отих пилорам, а з іншого, ці пилорами окремим лісовим чиновникам і вигідні.

Необізнаний читач може сказати, що є лісова охорона, чисельний загін правоохоронних органів (міліція, прокуратура). Такі люди в державі справді є, але їм не до охорони лісу. Торік газета "Волинь" повідомляла, що по області на одиницю лісової охорони припадає в середньому 0,42 протоколи про лісопорушення. Тобто за два роки лісник в середньому неспроможний скласти навіть одного протоколу про лісопорушення. І це при таких масових обсягах самовільних рубок.

Ліси в Україні державні і, здавалося б, державні структури повинні всебічно охороняти і сприяти збереженню їх. Лісопродукція, в тім числі і крадена, перевозиться дорогами, тому може легко піддаватися контролю з боку правоохоронних органів. Однак в нашій лісовій області не чути, щоб ті органи когось затримували і притягували до відповідальності. Ніколи не був притягнутий до відповідальності жоден пилорамник за скупівлю краденої деревини чи викрадання її. Такі справи просто прикриваються.

Рішення судів майже не виконуються. По деяких лісогосподарських підприємствах Волинської області під тим чи іншим приводом не виконане жодне рішення суду за останні десять років і нестягнуті суми сягають 40 тис. грн. Зрозумівши, що рішення судів не виконуються, порушники повторно йдуть до лісу. І одні й ті ж лісокради попадаються по 3-4 рази. Влада бездіє.

По селах до крадіжок часто залучаються малолітні діти та учнівська молодь, яких дорослі крадії беруть до лісу. Поки батьки ріжуть дерева і рихтують воза, малі пильнують. У разі небезпеки лісокради швидко забирають бензопилу, сідають на воза – і ви тільки їх і бачили. Лісокради-професіонали кмітливі і хитрі. Два роки тому трапився такий випадок. З лісу стали зникати дуби, один за одним. Всі пошуки були безрезультатними. Це було в лютому-березні. А в кінці липня майстер лісу, проходячи вздовж каналу біля одного хутора, помітив, що з-під води починають показуватися стовбури дубів. Пригнали техніку й стали витягувати. Сума заподіяних збитків у цьому випадку перевищувала 9 тис. грн. Мешканець хутора Володимир Зінчук (лісокрад з діда-прадіда) викрадав дерева вночі та ще й у завірюху і складував на льоду. Навесні деревина опустилася під воду і була виявлена лише тоді, коли знизився рівень води. Цього лісокрад не передбачив.

На Волині ліс крадуть усі прошарки населення. Інколи до цього причетні навіть судді, ще й нерядові. Нашій державі, яку на місцях репрезентує чиновництво, не до проблем екології чи лісу. Один із кандидатів у Президенти Л. Черновецький заявляє: "Мене турбує жахливий стан екології, корупція місцевих органів влади. Я ще не бачив жодного прикладу, коли б місцевий чиновник думав про народ". За таких умов, звичайно, важко охороняти ліси.

Ліси розкрадаються насамперед навколо сіл: кожен спішить зрізати дерево, завезти на пилораму і отримати від її власника давно омріяних 80-100 грн.

Всього година страху.

Навколо багатьох волинських сіл – Стобихівки, Карпилівки, Карасина, Сошичного та ін. – сьогодні вже антропогенні пустки: чагарники та чахле рідколісся. Місцева преса нерідко повідомляє, що на кількох гектарах можна нарахувати сотні пнів самовільно зрізаних дерев. Чимало гучних ревізій прокотилося волинськими лісами. Однак такі речі залишалися поза увагою чиновників. Тим, хто так відстоює ідею, що ліси повинні бути державними і в одних руках, можу заперечити. Держави, як такої в повному розумінні слова, сьогодні в Україні немає. Господар, який би він не був, на відміну од деморалізованих чиновників, не допустив би такого жахливого пограбування лісів.

3. Йолопизація відомства

Центральне лісове відомство нав’язувало підприємствам заходи, які згодом оберталися трагедіями для лісів. Так півстоліття тому лісове відомство заходилося осушувати ліси. При суцільному осушенні сільгоспугідь навряд чи був смисл осушувати ще й ліси. У країнах Європи на той час вже стали з’являтися наукові праці про негативний вплив осушення. Однак відомство рішуче взяло курс на осушення. Були "закопані" величезні гроші, а очікуваного приросту деревини так і не отримали. Сьогодні на осушених землях рубають чахлі ліски із запасом (об’ємом) деревини 100-120 кбм/га. Свого часу зниження рівня ґрунтових вод викликало масове всихання лісів. Зникли цінні острівні ялинники, зарості журавлини, перестійні сосняки, вільшаники тощо. Усі біди важко й перерахувати. Достатньо лише нагадати, що на Поліссі населення потерпає від нестачі води в криницях 6 років на кожне десятиліття. У посушливі роки на Поліссі все горить: ліси, торфовища, зарослі бур’янами поля. Дим зноситься далеко на польську територію.

Візьміть 4-й (ювілейний) номер "Лісового і мисливського журналу". На обкладинці чоловік у формі лісничого із сіянцем дуба, сильно враженим борошнистою росою, вітає голову Держкомлісгоспу та народних депутатів пп. Самоплавського та Шершуна, портрети яких на 2-3 стор. Дивляться люди і думають, чи не з глузду вже поз’їжджали. Адже такі речі добре знають садівники, городники, юннати. Я не стану наводити прикладів хоча би з цього журналу.

27 квітня 2004 р. голова Держкомлісгоспу ні на одне запитання телеглядачів по суті не міг відповісти. Одне з питань полягало в тому, чому в красивих лісових масивах дозволяють будувати вілли товстосумам. Відповідь голови була своєрідною: "Ми даємо землю тільки під забудову".

Ніщо так не шкодить природі, як байдужість та невігластво. За останнє десятиліття ліси Західноукраїнського регіону спустошувалися шкідниками. Про це неодноразово писала преса і повідомляли різні телеканали. Після різкого зниження рівня ґрунтових вод (викликаного глобальним осушенням та посухами останніх років) кількаразове об’їдання листя викликало масове всихання дубів (яких ще не встигли викрасти). Прогнозувати і попереджувати масове пошкодження лісів відомство неспроможне. Щоб якось замилити людям очі, обробку лісів розпочинають з запізненням на 2-3 роки, що викликає загибель корисних організмів і руйнівно впливає на лісові екосистеми. Звичайно, наші люди не байдужі до стану лісів і завжди готові допомогти лісовому відомству. Я вважаю, що в цьому плані велику допомогу могли б надати районні станції захисту рослин, садівники, школи юннатів. Але слід звертатися до людей, а не приховувати негаразди.

Комічно виглядять намагання п’яничок-чиновників надати своїм персонам науковоподібного вигляду. Наприклад, в актах ревізій можна інколи прочитати, що на баланс підприємства не взяті мурашники або матеріали інвентаризації мурашників не закріплені наказом директора. Необізнана людина думає: до яких вершин доходить відомство. Мурах багато. Лише в Волинській області понад 34 види і багато з них корисні. То які ж з них брати на баланс? Пане голово Держкомлісгоспу, а чи хтось з вашого оточення уміє розрізняти мурашок? Наскільки мені відомо, викладачі лісогосподарських факультетів вузів України теж не вміють їх розрізняти. З таким же успіхом можна було б написати, що в лісі не перераховані всі ворони. Забагато некомпетентного люду приліпилося до лісу.

4. Паразитична чиновницька рать

Лісова галузь ще ніколи не знала такого величезного чиновницького апарату, як зараз. Армія чиновників, які практично не мають відношення до лісу, кантується по обласних центрах та інших великих містах. Насамперед, це так звані державні лісогосподарські об’єднання по обласних центрах. Це по 60-90 чиновників (в колишніх райкомах партії працювало 25). Не маючи прямого відношення до лісу, вони "консультують" і перевіряють роботу підприємств. Генеральні директори цих об’єднань – господарі фінансів лісогосподарських підприємств, роз’їжджають на дорогих каділлаках, наставляють своїх синків, зятьків директорами підприємств, будують вілли і весело проводять час. Не так давно волинська преса тепло вітала генерального директора "Волиньліс" з призначенням другого сина директором.

Диктат лісових царків завжди завдавав великої шкоди лісам і суспільству. Щоб задобрити партноменклатурну знать, ще в 60-70 роки по лісових масивах була збудована мережа вілл розважального характеру. Нав’язуючи підприємствам, скажімо, якісь технологічні лінії, з-за кордону привозять старе устаткування – і підприємства потрапляють у боргові ями.

Роздутий штат чиновницької челяді, що "прикрашає двори" лісових начальників, тримається на отих сільських, часом спитих, лісниках. Професія лісника в багатьох місцях дуже знецінилася і для місцевого населення нерідко асоціюється із злодієм. Знайти людину, яка погодилася б працювати лісником, буває дуже важко. Адже оберігати ліс від родичів і односельчан – нелегко. Кожен затриманий порушник стає ворогом, кожен погрожує. Лісникам б’ють вікна, підкидають погрозливі листи, у них стараються викрасти щось із двору. Дуже важко працювати ліснику, якщо він порядна людина. Напівголодне, напівспите поліське село дивиться на ліс, як на останній порятунок.

Верхівка лісової бюрократії на всі ці проблеми реагує по-своєму: збільшує штат лісових чиновників по обласних центрах та містах. Голуба мрія кожної чиновницької структури – добитися права на ревізування і ухилитися від безпосереднього виконання. Хоч щось та дозвольте узгоджувати. Чиновник спить і мріє про ревізії та розваги. У його уяві ці поняття рівнозначні. Нинішній Прем’єр-міністр В. Янукович в одному з недавніх виступів констатує: "Величезний жадібний адміністративний апарат у центрі і регіонах, який з’їдає економіку України. Він, як паразит, годується за рахунок держави". Лісове відомство скаржиться, що держава не додає коштів на ведення господарства і в той же час утримує такий величезний паразитичний апарат.

Засилля чиновницького апарату подекуди навіть викликає протести. Листом від 03.02.2004 року N 95 генеральний директор об’єднання "Волиньліс" скаржиться першому заступнику голови облдержадміністрації, що пилорамники поводилися "зверхньо й зухвало", коли приїхала комісія в складі представників державного лісогосподарського об’єднання, територіального управління

Держнаглядохоронпраці, управління з надзвичайних ситуацій, управління екології і природних ресурсів та ін. Уявіть собі на маленькому тартачку працює 6 чоловік, а тут наїхало стільки поважних ревізорів. Розповідають, що на один тартачок їхала ще поважніша комісія, але робітники разом із господарем встигли зачинити ворота і забарикадувалися. Коли під’їхали ревізори, всі дружно зняли штани і показали їм одне місце. Ревізори відступили. Я ніскільки не захищаю пилорамників, але в суспільстві, що переживає кризу, забагато ревізорів.

Надмірно роздутий апарат лісових чиновників придумує нові й нові способи обдирання підприємств. Скажімо, зрубати сухе дерево в лісі – і плати чиновнику, бо він начебто бере на себе відповідальність. Це не що інше, як мерзенний рекет. Тисячі кращих дерев в наших лісах викрадають без будь-якого дозволу, а чиновники вимагають платню за дозволи на рубку сушняку.

Радикальне скорочення чиновницького апарату (а разом з тим звільнення підприємств від непотрібних консультацій йолопів-чиновників) мало б оздоровче значення для наших лісів. Та, власне, всім давно відомо: менше чиновників – менше крадіжок.

5. Підстав для оптимізму немає

Цьогоріч Верховною Радою буде ухвалений новий Лісовий кодекс. Верхівка лісової бюрократії докладе усіх зусиль, щоб зберегти попередній стан речей. У "бліц-інтерв’ю" якомусь журналісту колишній голова Держкомлісгоспу В. Самоплавський (нині депутат-аграрій) проголошує: "Декому з певною метою подобається під’юджувати громадськість, що, мовляв, багато зрізають дерев. Ліс – ресурс, який поновлюється. Цього не треба забувати". І в той же час мільйони громадян Західноукраїнського регіону добре пам’ятають, які ліси в їхніх краях колись росли і що залишилося. Минуло 60 років по війні, і наслідки отого господарювання на "науковій основі", здавалося б, уже повинні і проявитися. Але цього ніде не помічається. І коли раніше отримували по 400 кбм з гектара, то сьогодні лише по 210. В Україні дуже мало штучних лісів, які, скажімо, доживали б до віку 70 років і були високопродуктивними. Сама структура лісового відомства вже тривалий час, по суті, спрямована проти лісу. Лісівництво – це галузь рослинництва (як-не-як дерева теж рослини). Тому майже в усіх країнах світу управління лісами концентрується в міністерствах сільського господарства. Так було і в Україні до кінця 50-х років. Крім того, функціонувало Міністерство лісової і деревообробної промисловості. Наприкінці 50-х років лісогосподарське і лісозаготівельне відомства були злиті. Одні й ті ж люди стали займатися і лісовирощуванням і лісоексплуатацією. Лісничий став відповідати і за відновлення лісів, і за заготівлю та вивезення лісу. Якщо раніше лісгосп відпускав ділянки ліспромгоспу з великою оглядкою на перспективу та різні нормативні акти, то тепер уже той лісничий, що став відповідати за плани рубок, добирає для рубання такі ділянки, де краща деревина і звідки легше вивезти. Обсяги рубок встановлюються лісовпорядними організаціями, які теж підпорядковані лісовому відомству. Контроль за веденням лісового господарства був теж сконцентрований у руках лісового відомства. Витоків небажаної інформації, як бачите, бути не могло. Такий стан речей чиновництво прагне закріпити і в новому Лісовому кодексі.

Василь КОЗАК. м. Ковель Волинської області.

"Молодь України" 2004.09.02