Термін “лісова політика” недавно увійшов у лексикон українських лісівників. Однак, при маловідомості і новизні самого терміну, лісова політика в Україні завжди була, має свою історію, свої цілі і регіональні особливості.

Лісова політика: темрява перед світанком?

Термін “лісова політика” недавно увійшов у лексикон українських лісівників. Однак, при маловідомості і новизні самого терміну, лісова політика в Україні завжди була, має свою історію, свої цілі і регіональні особливості.

Кожна країна формує принципи лісової політики, зважаючи на ресурсний потенціал лісів, ступінь економічного розвитку та рівень соціального благополуччя. Сучасна лісова політика в Україні досить суперечлива і не завжди послідовна, її цілі чітко не сформульовані, інструменти використовуються не всі і не завжди вірно, не в повній мірі враховуються сучасні європейські тенденції. Напевне тому в суспільстві немає адекватного розуміння лісових проблем, відсутній конструктивний діалог між лісівниками, громадськими екологічними організаціями та лісопереробниками, – що має негативні наслідки для іміджу лісової служби. Все це вказує на системну кризу лісової політики. Прояви цієї кризи найбільш гострі у Карпатському регіоні, де результативність роботи лісового сектору незадовільна і з економічних, і з соціальних позицій протягом цілого десятиліття.

Цілі перехідного періоду, який в Україні розтягнувся на непередбачувано тривалий час, включають: вирішення проблем власності на ліси і виробничі потужності лісопереробки, розподіл повноважень з управління лісовими ресурсами між органами влади; розробку законодавства і підзаконних актів; встановлення ефективної інституційної структури. Досягнуті вони частково і неостаточне.

Основне і беззаперечне досягнення – недопущення масштабної деградації лісів і обезлісення, збереження дієздатності професійної лісової служби, забезпечення виконання основних видів робіт з охорони, захисту та відновлення лісів. Це дуже велике і важливе досягнення на тлі економічного і організаційного занепаду цілого ряду промислових, видобувних і сільськогосподарських галузей економіки в Україні.

Говорити найважче якраз тоді, коли соромно мовчати

За останній час з’явилось ряд досліджень, публікацій, проектів законів, які безпосередньо стосуються питань реформування лісової галузі. Очевидно, йде підготовка урядових і законодавчих рішень. Однак, пропозиції, які з’являються, не отримали підтримки широкої аудиторії, потребують кваліфікованої оцінки і обговорення альтернатив. У багатьох моїх колег виникає тривога і відчуття дежав’ю. Подібне вже було, коли без належного обговорення приймалося рішення про корпоратизацію карпатських лісокомбінатів, а пізніше – про відокремлення від них лісогосподарських підприємств. Отриманий при цьому негативний досвід не повинен бути розтиражований на решту регіонів України хоча б тому, що за нього вже надто дорого заплачено. Подібність сучасної ситуації стосується і таких важливих речей, як потенційна можливість приватизації лісопильно-деревообробних частин держлісгоспів і такої “дрібниці”, як ініціювання реформи академіком-депутатом.

Колись мене дуже дивувало, що практично всі відомі вчені лісової галузі, котрі самостійно і в співавторстві, десятки років у сотнях монографій і статей описували переваги комплексних лісових підприємств Карпат, не опублікували й двох сторінок тексту із застереженнями чи на захист цих підприємств. Тепер не дивуюсь, що при новому реформуванні “провідні вчені за посадами” хочуть “вгадати кон’юктуру” або “зберегти нейтралітет”. Лісівництво далеко не “найдревніша професія”, але коли спостерігаєш за такими людьми – сумніваєшся. Тішить лише, що, мабуть, саме для тих, хто в часи великих моральних переломів зберігав нейтралітет, в пеклі залишені найбільш спекотні куточки.

Що ж саме пропонується обговорити нижче? Насамперед, це висновки аналітичної групи під керівництвом академіка Юхновського, проекти нового лісового законодавства, результати аудиту Рахункової Палати Верховної Ради.

Є люди, котрі вважають: все, що робиться з розумним виглядом – розумне

Результати роботи аналітичної групи, яку очолює Ігор Рафаїлович Юхновський, з’явились вперше у машинописному вигляді навесні 2002 року. В Держкомлісгоспі з ними ознайомили групу фахівців і попросили внести виправлення і уточнення. Читання перших же розділів переконало багатьох у недоцільності і неможливості внесення виправлень. Однак, пропозиція написати об’єктивну рецензію і подати академіку Юхновському разом із напрацюваннями “Стратегічного плану розвитку лісового сектору економіки України” (розроблених в рамках українсько-шведського проекту групою на чолі з М.Ю. Полковим) не знайшла підтримки в керівництва Комітету.

Зауваження і пропозиції, передані Держкомлісгоспом І.Р. Юхновському, були використані тільки в частині редакційних, стилістичних і фразеологічних виправлень. Це значно покращило текст, однак зовсім не змінило висновків і самої суті роботи. Натомість, Ігор Рафіїлович у передмові книги подякував всім, хто підписав зауваження, не вказавши, що всі принципові ним відхилені. Сама книга “Лісове господарство України”: проблеми та перспективи”, а також окрема брошура “Лісове господарство України: стратегія розвитку” були розтиражовані на початку 2003 року. У березні на сайті “Інтерфакс-Україна” з’явилась інформація про розмову академіка Юхновського і Президента Л.Д. Кучми на предмет перспектив розвитку лісового господарства, а також про доручення міжвідомчій аналітично-консультативній групі провести широке обговорення напрямків реформи лісової галузі. Основою для обговорення мала стати книга під редакцією І.Р. Юхновського.

Які ж основні висновки міжвідомчої аналітично-консультативної ради? Перелічу у вигляді коротких цитат: “Ліси України є надто зрідженими, виснаженими, низькоповнотними, вони характеризуються низьким середнім запасом насаджень на гектар – 186 кбм/га і дуже низьким запасом стиглих і перестійних насаджень – 242 кбм/га”; “Вклад лісової галузі в економіку країни незначний, а шкода, яка наноситься лісам надмірними рубками, може призвести до екологічної катастрофи”; “Лісовий Кодекс України встановлює безспірний пріоритет екологічних функцій лісу над його експлуатаційним значенням”; “Ведення лісового господарства було і залишається збитковим для держави”.

Пропонується наступне:

• підвищити таксову вартість деревини на пні;
• ввести такси на ліквідну деревину від рубок догляду;
• встановити ввізне мито на експорт необроблених лісоматеріалів і пиломатеріалів;
• запровадити лісовий (земельний) податок (за прикладом Польщі);
• відокремити лісове господарство від лісової промисловості (за прикладом Росії).

Результативність пропозицій не прорахована, вони не ув’язані між собою і не накладені на сучасний економічний стан підприємств лісової галузі в різних регіонах (від степу до Карпат).

Із такими висновками та пропозиціями академік Юхновський прийшов на зустріч з центральним і регіональним керівництвом галузі. Розповідають, що Ігора Рафаїловича зустріли і провели аплодисментами, стоячи. Гострих питань не задавали, і не критикували особливо його роботу. Декілька разів запитували, де ще можна придбати кілька примірників книги. Чому так? Кажуть, така була установка на період голосування в Парламенті урядової програми. Не знаю, чи це правда, і чи за програму уряду депутат Юхновський проголосував в числі 55 членів фракції НУ.

Свої зауваження почну із “беззаперечного пріоритету екологічних функцій лісу”. По-моєму, це один із провідних недоліків сучасного лісового законодавства. Полягає він у неоправданому приниженні ресурсної і перебільшенні рекреаційно-захисної ролі українських лісів. Візьмемо тезу попереднього (радянського) і діючого Лісового Кодексу про те, що “ліси України мають велике захисне і обмежене експлуатаційне значення”. Це положення мало сенс в радянські часи, бо підкреслювало особливість наших лісів порівняно із уральськими, сибірськими чи далекосхідними. Ця теза несла за собою неможливість застосування концентрованих рубок, виділення лісопромислових зон чи лісів III групи. В сучасних умовах вищенаведена теза недоречна: вже нема країни, де б ліси мали необмежене експлуатаційне значення. Чим же шкідливе таке формулювання? А тим, що опираючись на нього, з експлуатації в Україні виведено більшу частину лісів, наслідками цього є неоправдано низький відсоток використання приросту, старіння лісів, втрата технічних якостей деревини, збільшення природних катаклізмів, і нарешті, втрата захисних функцій лісу. Наочний приклад (задачка): у Швейцарії із користування виключено 9,6% лісів, а в Українських Карпатах – 53%. В той же час швейцарці пересічно рубають з 1 гектара 6,5 м деревини (або 75% приросту), а карпатці – трохи більше 1 кубометра (або 20% приросту). Запитання: яка країна з цих двох є багатшою і запровадила розумні стандарти лісогосподарювання, розвитку захисних і рекреаційних функцій лісу?

Дані статистичних довідників свідчать, що за середніми запасами лісів Україна випереджує такі країни, як Франція, Фінляндія, Швеція, Болгарія. Коли брати регіональні дані, то ліси в Українських Карпатах є одні з найбільш продуктивних у Європі (залишають позаду австрійські, німецькі, чеські і словацькі), правда, поступаються швейцарським. А застосоване авторами книги порівняння з ростом “нормальних деревостанів” (взятих із таблиць ходу росту) чимось нагадує порівняння спортивних результатів пересічних громадян з олімпійськими чемпіонами та ще й не перевіреними на допінг, бо таблиці ходу росту – це синтетичні (уявні) деревостани, з найвищими у даних лісорослинних умовах показниками. Ще показники ходу росту табличних деревостанів можна порівняти з потенційним здоров’ям, яке могло б бути у кожного при видатних спадкових якостях та ідеальних умовах життя. При умові, якби не було перенесених в різний час хвороб, стресів від природних і техногенних чинників і т.і. Оспорювати “незначний вклад лісової галузі в економіку країни”, а також “збитковість ведення лісового господарства” мені особливо прикро. Прикро за тих лісівників, які по 30-40 років садили, доглядали і охороняли ліс, і виявляється, – “на збитки державі”. Прикро за сто тисяч працівників лісової галузі, які в минулому році за рахунок зароблених коштів підприємств профінансували понад лісогосподарських витрат, які в останні роки сплачують в бюджети різних рівнів на 180-200 млн. гривень більше, ніж отримують.

Розглядаючи пропозиції аналітично-консультативної ради, на думку спадає медична аналогія: при помилковому діагнозі прописані ліки бувають більш згубними, ніж сама хвороба. Чим загрожує комбінація “ліків” для лісової галузі України від академіка Юхновського, постараємося пояснити після деяких відступів.

Надмірна кількість законів є те ж, що
і надмірна кількість лікарів:
ознака хвороби і безсилля.
Закони, маючи можливість говорити,
в першу чергу пожалілись би на
законотворців.

На сайті Верховної ради можна познайомитись із чотирма новими законопроектами, які безпосередньо стосуються лісової галузі. Депутати з різних фракцій, за професійною приналежністю економісти, юристи, університетські професори і навіть керівник хору (!) вважають справою честі внесення змін в лісове законодавство. До сесійної зали законопроекти можуть і не дійти, однак цікава сама тенденція – спроби запровадити мораторій на головне користування (рубки стиглого лісу) в цілій Україні, заборонити експорт будь-якої деревини, по-новому регламентувати право на лісозаготівлі і навіть дати нове визначення лісового фонду. Читання законопроектів підтверджує, що частина депутатів живе “по моді, а не по розуму”. А мода на мораторій започаткована Законом України “Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону”. Про цей закон ми вже писали у “Дзеркалі тижня”. Навряд, чи є ще десь у світі прецедент, щоб найвищий законодавчий орган регламентував своїм прямим рішенням площу лісосік, способи рубки в певних типах лісу, забороняв суцільні рубки в усіх лісах, які розміщені на висоті 1100 м вище над рівнем моря, декларативно зобов’язував збільшити в десятки разів мережу доріг у лісах і т.і. До речі, наші передбачення, майже як “і слова провидців безплідними доля не залишила”. В Карпатах не стало в 10 разів більше лісових доріг з твердим вкриттям, не з’явились кошти на дорогі канатні системи. Однак недосконалість цілого ряду положень закону відчутна реально: сотні гектарів насаджень, де були проведені перші прийоми поступових рубок і сформувався чудовий підріст, залишені без заключної рубки. Стало відчутно важче підібрати лісосічний фонд через надмірне обмеження площі лісосік. Додалось всіляких перевірок виконання Закону і різної паперової звітності. Автори закону “Про мораторій” основну його мету вбачали в запобіганні повеней. Ця мета, звичайно ж, не може бути досягнута таким чином, але, можливо, супутня мета – “охорона здоров’я населення та його естетичне виховання” – досягнута в якійсь мірі? Зачепивши тему повеней, наведу для допитливих читачів тільки одну коротку цитату: “…неможливо виявити жодного впливу лісу на утворення стоку, коли відбулося насичення ґрунтів (вологою) протягом тривалих гроз”. Цей висновок зробили швейцарські лісівники-гідрологи на основі 100-річних спостережень на стаціонарах, де ліс займає 35 і 100% площі водозбору.

Заборона чи призупинення рубок головного користування – це заборона збору врожаю в лісовому господарстві. Уявіть собі, що такий мораторій хтось запровадить в садівництві. Крім гнилих фруктів, іншого результату чекати не варто. В лісовій галузі можна ще розраховувати на різкий ріст нелегальних рубок, занепад лісові інфраструктури, економічні та соціальні втрати.

Еколохія

Законодавчі екологічні обмеження, які діють в лісовій сфері, далекі від раціональності. Протиріччя між природоохоронними і економічними інтересами (цілями) загострюються і частіше всього вирішуються на збитки і одним, і другим. Наведу декілька прикладів. В кінці 2002 року створено новий національний парк “Гуцульщина” в Косівському районі Івано-Франківської області. Тепер в районі 53% території – заповідні. В той же час 56 різних фірм (крім держлісгоспу) подали в районі заявки на лісосічний фонд. Через заповідний статус лісів головного користування в районі практично немає, тому не дивно, що за перше півріччя 2003 року обсяги виробництва тут знизились на 72,2%. Інший приклад: Карпатський біосферний заповідник володіє 32 тис. га лісів у Рахівському районі Закарпатської області. Керівництво заповідника часто в пресі виступає за принципи сталого розвитку і вимагає 30% збільшення площі своїх лісів. В той же час із 52 тисяч працездатного населення району 40 тисяч – безробітні, а з 12 тисяч працевлаштованих майже 50% припадає на бюджетників. Чи можна розробляти принципи сталого розвитку, “заповідаючи” в цьому районі все нові і нові ліси? Ще приклад “ефективності” природозаповідання: національний парк “Синевір” у 2000 році від реалізації деревини отримав 485,4 тис. гривень, а від надання рекреаційних послуг – у 186 разів менше (2,6 тис. гривень). Ще 902 тисячі гривень за цей рік склали державні бюджетні кошти, які використав НПП.

Наведу простий розрахунок, який зроблений фінляндськими експертами для запропонованого нового національного парку у Верховинському районі Івано-Франківської області. Експлуатаційні ліси Верховинщини можуть давати щорічний дохід у 87 євро з 1 га. Якщо ці ліси виключені з користування, то, при існуючих правилах рубок, вони можуть давати дохід тільки у 10 євро з гектара на рік (від санітарних рубок і проріджень низької інтенсивності). Відомо, що площа виключених із розрахунку користування лісів у Верховинському районі складає близько 60 тисяч га. Відповідно, щорічні економічні втрати від виключення з користування досягають 4,6 млн. євро, або 30,5 млн. гривень. Треба зазначити, що більша частина верховинських лісів була виключена з користування за формальною ознакою – висотою над рівнем моря понад 1100м.

Ми вже писали про втрату лісової інфраструктури у віддалених лісах, які виключаються з користування. Через відсутність доріг за роки незалежності тільки в Івано-Франківській області залишилось неосвоєними понад 5 тисяч гектарів стиглого, відведеного в рубку експлуатаційного лісу. Це по своїй суті економічно недоступні ліси. До речі, навіть в Польщі, де лісових доріг у 20 разів більше, ніж у нас, є така категорія – економічно недоступні ліси. Наше законодавство такого не передбачає.

Коли бачиш ділянки перестійного лісу з величезними, часто пошкодженими хворобами і шкідниками деревами, які із титанічними зусиллями в порядку санітарної рубки стягують до підніжжя гір, здається, що ті, хто запровадив такі закони господарювання, керуються не екологічними принципами, не здоровим глуздом, а сповідують нову науку, назва якої виведена вище в підзаголовку.

Можна з великою впевненістю зробити ще одне передбачення. Мережа доріг, яка втрачена і втрачається щороку у віддалених високогірних, в основному, смерекових лісах, обумовить неможливість вчасної розробки наслідків будь-яких стихійних лих. Наприклад, катастрофічні вітровали, які періодично відбуваються в Карпатах, зазвичай можуть одночасно повалити ліс на величезних площах в малодоступних місцях. Деякі прояви цього були вже в минулому році, коли після посушливої весни і літа проявилось всихання смерічників на значних площах. Поки будуть підведені дороги і зроблені мости, деревина втратить технічні якості, виплодяться короїди і т.і. Вірогідні величезні економічні та екологічні втрати.

Ми не заперечуємо необхідність поділу лісів за цільовим призначенням, потребу виділення особливо-захисних ділянок лісу, а ще краще – ключових біотопів, важливість віднесення частини лісів до природно-заповідного фонду. Однак, в кожному випадку необхідно дотримуватись балансу економічних, екологічних і соціальних інтересів, що і є принципом сталого розвитку. Для тих, кого коробить від слів “рубання лісу”, хто сповідує право кожного дерева на життя до природної смерті, хочу нагадати, що Ісус також був теслею. І, виявляється, не така це гріховна справа – використовувати деревину для людських потреб. А при застосуванні методів наближеного до природи лісогосподарювання можна досягти результатів, які прийнятні і для природи, і людей.

Найбільше шахрайств криється якраз в тих справах, в котрих надто багато реєстрів і рахункових книг

Про численність перевірок і перевіряючих на лісових підприємствах можна розповідати багато. Напевне, ліс, який за визначенням дає тінь, приваблює ревізорів. Іноді санкції, які застосовуються до лісових підприємств, викликають більшу огиду, ніж самі порушення. Адже надмірна жорстокість законів заважає їх дотриманню. Перевірка Рахункової Палати (РП) Верховної Ради була першою, на моїй пам’яті, ревізією, яка, крім встановлення існуючих недоліків, визначала їх причини.

Невідомо, чи ознайомились з висновками аудиту за темою “Ефективність управління лісовими ресурсами Карпатського регіону” члени аналітично-консультативної ради, але з книгою І.Р. Юхновського аудитори Рахункової Палати ознайомились в деталях. Правда, висновки зробили самостійні і часто діаметрально протилежні. Найважливішим в матеріалах аудиту, по-моєму, було наступне. Перше: РП встановила порушення при розподілі майна лісокомбінатів. Держлісгоспи у 1995 році недоотримали 64% придбаних за бюджетні кошти основних фондів на суму понад 31 млн. гривень. Майно, призначене для ведення лісового господарства і лісозаготівель, перейшло у приватну власність. Друге: у висновку РП підкреслюється, що за міжнародною класифікацією і діючим українським державним стандартом лісове господарство включає етап збору врожаю, тобто рубку стиглого лісу, і пропонується не допускати розривання єдиного циклу лісогосподарювання. Третє: констатується втрата державою значних коштів (70 млн. гривень за 2001-2002 роки) внаслідок виділення лісосічного фонду приватним лісозаготівельникам, які не несуть витрат по вирощуванню і охороні лісів. Четверте: запропоновано негайно провести державний аудит інвестиційних проектів, що обумовило термінове згортання проекту “Карпатиленд”. П’яте: констатувалось тільки 30% фінансування держбюджетом запланованих лісовпорядкуванням робіт, що впливає на якість лісів і перекладає сучасні лісівничі проблеми на наступні покоління.

Прокоментую тільки пункт про розподіл майна лісокомбінатів. За приклад візьмемо лісові вузькоколійні дороги в осмолодських лісах, їх будували на початку минулого століття і справно експлуатували майже сто років. Приватизація вузькоколійки обставлялась бесідами про туризм, запуск “лісового трамвая” тощо. Однак все звелось до примітивного руйнування, демонтажу рейок і залізних конструкцій ще “австрійських” часів. Все як у Салтикова-Щедріна: “В усіх країнах залізниці для пересування служать, а в нас, крім того і для злодійства”.

Суспільна думка править людьми
Бувають часи, коли нема думки більш зловредної, ніж суспільна

Лісова галузь тривалий час практично повністю програє “інформаційну війну”. Цьому є багато об’єктивних причин. Лісових спеціалістів ніколи не вчили спеціально “шарити”. Переважна більшість лісоводів, як і я колись, вважала, що основне наше вміння працювати з лісом – формувати насадження, вирощувати дерева. Але виявилось, що не менш важливе – вміти працювати з людьми, формувати суспільну думку. На жаль, негативний імідж сучасних українських лісівників досить професійно сформований і у деяких високих урядовців, і у пересічного громадянина. Підтвердженням цьому може служити висновок, озвучений у Верховній Раді спікером, про надмірні рубки в Карпатах, який зроблено… після кількагодинної зимової прогулянки на “Бурані” в околицях урядової резиденції “Гута”.

Публікації на лісові теми, які друкують центральні чи регіональні видання, бувають різного ґатунку. Найбільш “чіпкі” – це явно замовні матеріали майбутніх “господарів лісу”, яким не терпиться отримати його у приватну власність, концесію, або, хоча б, закріпити за собою право збирати врожай (лісосічний фонд). Для досягнення такої мети не потрібна сильна державна лісова служба. Є статті, мета яких полягає у кадрових змінах. Колись дуже часто цитувались ленінські слова, що “неможливо замінити лісових спеціалістів іншими без суттєвої шкоди для лісу”. В сучасних умовах цей вираз буде ще актуальнішим, якщо додати “і без певної вигоди для посадових осіб чи партій”.

Ще публікують матеріали, що стосуються конфліктів на лісових підприємствах чи в об’єднаннях. Звичайно, є випадки посадових зловживань. Один із моїх досвідчених колег якось сказав, що останнім часом в галузі проявляється “фельдфебельство”. Мабуть він правий: фельдфебельськими системами зручніше і легше управляти, однак вони погано себе захищають. Особливо прикро, коли “фельдфебельство” йде від лісових “генералів”, коли заохочується підлабузництво, яке часто плутають з вірністю. Два десятиріччя роботи дали можливість близько зійтись з багатьма людьми, які знають, щиро люблять і вболівають за лісову справу. Для мене очевидні професійна і людська порядність лісівників. Не знаю, чи переконливо, але як казав класик: “моя справа сказати правду, а не заставити в неї вірити”. До речі, лісівники ніколи не виходили до Кабміну, не стукали касками об бруківку. Іноді мені здається, що дарма. Бо змащують те колесо, котре найбільше скрипить.

Для торжества зла необхідна одна умова – щоб мудрі люди сиділи, склавши руки

Для формування принципів нової лісової політики дуже важливим є проведення ретроспективного аналізу. Лісове господарство відрізняється від інших галузей матеріального виробництва дуже тривалим періодом виробничого процесу. Це накладає особливий відбиток на продуманість і важливість прогнозування наслідків як лісогосподарських заходів, так і організаційних змін. Саме тому треба проаналізувати на основі вітчизняного і зарубіжного досвіду післядію і результативність різноманітних методів лісової політики.

Пріоритети національної лісової політики необхідно чітко сформулювати, обговорити і прийняти на Верховній Раді. Треба врахувати регіональні особливості Карпат, Полісся, Лісостепу і Степу, окремо – радіоактивно-забруднених територій. Це ж стосується національних критеріїв та індикаторів стійкого лісоуправління, Лісового Кодексу та нормативних документів (правил, інструкцій), які необхідно готувати і приймати пакетом. Готуючи проект Лісового Кодексу, ми повинні уникнути надмірної зарегламентованості, позбавитись недосконалих положень, відмінити дію цілого ряду статей природоохоронного законодавства, відмінити дію “Закону про мораторій”, перенести значну частину юридичного навантаження на нормативні документи. Саме тому підготовка пакету лісового законодавства представляється нам доцільною.

Щодо формування й реалізації принципів лісової політики Карпатський регіон є показовим. За останні роки якраз тут було найбільше випадків втручання в лісові справи органів місцевої влади. Саме тут найбільше проявило себе неоправдане зменшення ресурсної і перебільшення рекреаційної ролі лісів (при нерозвиненості комунікативної і туристичної інфраструктури). Ми переконані, що нове законодавство повинне забезпечувати успішне реформування галузі і досягнення цілей національної політики. В останній час є величезна загроза, на нашу думку, нераціонального орендно-приватизаційного шляху реформування галузі, який може мати значні негативні економічні і соціальні наслідки. Однак є й всі передумови для проведення в галузі ефективних реформ польського зразка… Кажуть, що найгустіша темрява перед світанком.

Р.S: Коли стаття була написана, вийшов указ Президента “Про заходи щодо посилення державного контролю у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів”.