Чемпіонка Волині з армрестлінгу (боротьба на руках) 25-річна Марія Семенаха із Згоран працює у лісництві… на пилорамі

Королева пилорами

Чемпіонка Волині з армрестлінгу (боротьба на руках) 25-річна Марія Семенаха із Згоран працює у лісництві… на пилорамі
Пилорама. Спостерігаємо, як великі колоди перетворюються на рівненькі дошки. Машиною керує Марія, а два чоловіки асистують – відносять дошки, пораються з обрізками… Виникла потреба перевернути колоду на інший бік. Хлопці взялись, але ні: дерево занадто важке. Тоді підсобити чоловікам береться… дівчина. Р-р-раз дружно утрьох – і колода перевернута. Ого!

– Нема професій чоловічих і жіночих, – обтрушуючи одяг, каже Марія після того, як впоралась з колодою. – Є професії, які підходять характеру людини і її фізичним можливостям, і ті, які не підходять. Хоч тут й справді більшості жінок було б занадто важко. Та й я, кажучи відверто, вагалась, чи йти на цю "чоловічу" роботу. Але не через те, що боялась не впоратись. Просто… незручно якось було. Мужики одні.
А директор лісгоспу взагалі запідозрив щось не те, коли йому запропонували кандидатуру Марії на цю посаду.

– Ага, справді, – сміється Марія. – Приходить до мене лісничий і каже: "Сама їдь у Любомль влаштовуватись на роботу. Бо не вірять. Думають, що треба тобі до "декрету" місяць доробити, то й влаштовуєшся". Мусила їхати в район. Прийняли.

Але не одразу пилорамщиком. Місяців два довелось ходити у підсобниках – тягати колоди, поки навчилась керувати пилорамою. Каже, що 80-кілограмовим "полінам" дає раду без проблем. Ще б пак! Як-не-як – чемпіонка області. І не з яких-небудь шашок, а з армрестлінгу – має найсильніші руки серед волинського жіноцтва.

– Двічі брала участь в обласних змаганнях і двічі перемагала, – каже наша симпатична співрозмовниця. – Було це останній раз, щоправда, ще півтора року тому. З того часу чомусь не проводили більше змагань. А я б і зараз не відмовилась. Та тільки не запрошують…
Сила в руках – не натренована, а природна. Точніше, тренування були, але так в селі усі "тренуються" – за роботою по господарству. А Марія мастак до усякої роботи, і чоловічої, і жіночої. І торт спече, і за плугом походить.

– Все треба вміти, але не все робити, – посміхається дівчина.

Точно: вигравати вміє, але не завжди це робить. Виявляється, Марію запрошували представляти область на всеукраїнських змаганнях, але… не пустили батьки.

– А розкажи-но, Марійко, як ти з начальником, директором лісгоспу на руку боролась, – заохочують колеги-чоловіки Марії, які слухають нашу розмову.

– І що – побороли? – це вже ми цікавимось.

– Хіба це правильна тактика – начальника свого перемагати? – знову сміється дівчина…

Тартак працює у дві зміни – з шостої ранку до третьої дня, і з третьої до опівночі. Марія каже, що трохи втомлюється, але годинки сну після роботи цілком вистачає для відновлення сил. Хоч подружки, які спеціально приходили подивитись на її роботу, дивуються:

– Людоньки, Марійко, і як ти даєш тут раду?

– А мені, відверто кажучи, на буряках "на сезоні" було важче, ніж на пилорамі, – зізнається по секрету дівчина.

– І женихів тут більше, ніж на буряках… Дивись і з’явиться який принц на "Мерседесі"? – підморгуємо.

– Мерседеси – не головне. Аби була любов і злагода, а решта додасться, – уже цілком серйозно відповідає Марія…

Василь УЛІЦЬКИЙ,
Олександр ЗГОРАНЕЦЬ.