15/08/2008
0
Прикарпатські мисливствознавці та лісники допомагають туристам уникнути небезпечного спостереження за паруванням ведмедів.
Середина серпня в лісах Прикарпаття – особливо небезпечна пора, адже тут можна зустріти ведмедів, у яких зараз шлюбний період. Тому грибникам і збирачам ягід слід бути особливо уважними, щоб не зустрітися з клишоногим. Багато приїжджих консультуються в досвідчених мисливствознавців, які добре знають усі стежки бурого.
…Невеличке бойківське містечко Перегінськ чи не зусібіч оточене лісами. Декілька кілометрів углиб – і ви в Горганах, горах, які ще зберегли багато первозданних куточків природи, де ще можна часто зустріти карпатського ведмедя.
“Вуйків (місцева назва ведмедя, – “Газета”) залишилося небагато, – каже, розсуваючи зарослі чагарників мисливствознавець Микола Горішній. – То браконьєри вб’ють, то перейдуть кудись, що єгерям і лісникам шукати годі. А ось недосвідчені любителі гірських і лісових мандрівок часто мають “щастя” побачити господаря карпатських лісів”.
Проте люди можуть бути спокійними, адже ведмеді – доволі обережні тварини, які ведуть потайний спосіб життя та дуже бояться запаху людини. Часто присутність клишоногого видають тільки великі сліди його лап із довгими пазурами на м’якому моху чи розмитих дощами гірських стежках. Чимало слідів залишає “вуйко” й там, де харчується. Але помітити розриті мурашники, обдерті дерева, поламаний ожинник чи малинник можуть часом і не всі фахівці.
Від середини до кінця літа у ведмедів настає шлюбний період, який триває від 10 до 30 днів. У цей час самки, за словами пана Горішнього, зазвичай мовчазні, а самці починають гучно ревіти, чим постійно лякають приїжджих. Буває, “вуйки” так “розспіваються”, що чути в останні сільські хати. Але бойки звикли до таких “весільних пісень” і добре знають, що в цей час тварини й на кілометр не наблизяться до краю лісу. Адже в них є значно важливіші справи.
“Дорослі ведмеді ходять самі, позначаючи свою територію обдертими стовбурами та шерстю, що залишається на деревах, коли тварина сильно треться об них, – розповідає прикарпатський мисливствознавець. – До цих умовних меж інші ведмеді ставляться обережно й намагаються не заходити на чужу територію. Проте лише не під час гону. Адже якщо у “вотчину” якогось клишоногого зайшла самка, а поблизу блукає “сусід”, то будьте певні: невдовзі на цій ділянці лісу буде бійка за “молодичку”, хоча самка у шлюбний період може паруватися з кількома самцями. В окремих випадках такі бійки можуть мати смертельні наслідки. Тоді переможець часто роздирає та поїдає мертвого суперника”.
Отож, якщо хтось зустріне в цей час розлюченого самця в лісі, йому може бути непереливки. “Щоб такого не трапилося, – застерігає пан Горішній, – любителям далеких лісових мандрів ми рекомендуємо засвоїти кілька важливих моментів поведінки під час зустрічі із “закоханим вуйком”. Насамперед, перебуваючи на віддаленій лісовій чи гірській території, де можуть бути ведмеді, варто створювати шум, якого тварина дуже боїться.
Коли ж ви все-таки побачили бурого, який стає на диби й реве, то це, найімовірніше, тільки показ сили, а не напад. У цьому випадку в жодному разі не варто робити різких рухів у бік ведмедя, бо такі намагання оборонятися можуть завершитися вельми плачевно. Краще швидко й без особливої паніки відійти в той бік, звідки дме вітер, щоб клишоногий почув запах. Після цього, як правило, він відступає. Коли ж “вуйко” підійшов надто близько, не слід дивитися йому в очі, оскільки в хижаків це є сигналом до бійки. Краще кинути кошик, сумку, куртку чи капелюх, аби відволікти його увагу. Проте найкраще в шлюбний період просто не заходити на “ведмежу” територію”.
