Лісова конституція і ренегат Бобко.
ПРОДОВЖЕННЯ

Екологія

Трофічні рівні

Практика законодавства зобов’язує регулювати відношення між суб’єктами, що здійснюють різні форми користування землею чи лісом, шляхом укладання відповідних угод.

Кодекс виділяє користування трьома типами об’єктів: землями лісогосподарського призначення, землями лісового фонду і окремо лісами та лісовими ресурсами. Трьом типам користування відповідає дев’ять видів угод, без документу на загальне користування лісами.

Об’єкти	Форма та мета користування
Землі лісогосподарського призначення	Для ведення лісового господарства та надання послуг
	Власність	Постійне користування		Оренда
Землі лісового фонду, і ділянки лісів, що не входять в лісовий фонд	Промислова діяльність (здійснення лісокористування)
	Оренда ділянок	Оренда лісосічного фонду	Безоплатне користування	Концесія
Ліси і лісові ресурси	Загальне користування лісами	Спеціальне використання лісових ресурсів		Побічні лісові користування

Впадає в очі штучність поділу на користування землями лісогосподарського призначення для ведення лісового господарства та землями лісового фонду для лісопромислової діяльності, – рецидив хворобливого бажання відірвати лісокористування від ведення лісового господарства. Цікаво, що жодних критеріїв для вибору тієї чи іншої форми промислової діяльності у проекті немає.

Невже будуть проводитися лісові конкурси трьох типів для надання ділянок в різні форми оренди? Невже знайдуться охочі орендувати ділянки молодняків для спеціального використання лісових ресурсів?

"Російська" оренда ділянок лісового та лісосічного фонду не може здійснюватися на землях лісогосподарського призначення, до того орендованих для ведення лісового господарства. Бо це ж не що інше, як суборенда "ділянок лісового фонду", заборонена цим кодексом (ст.50 ПЛК).

Очевидно, що безоплатне користування та концесія повинні здійснюватися із вилученням земель у постійних лісокористувачів. В протилежному випадку, лісова охорона постійних лісокористувачів повинна ще й охороняти ліси концесіонерів та неплатників.

Цікаво, що після передачі у безоплатне користування та концесію зникає необхідність "вести прибуткове лісове господарство" (ст.11 ПЛК), зокрема "виробляти" деревину (ст.23 ПЛК), "відновлювати ліси та лісові ресурси" (ст.24 ПЛК), а залишається право "здійснення лісокористування" (ст.55 ПЛК) та "користування лісовими ресурсами" (ст.56 ПЛК). Тобто, "підприємницький інтерес" у чистому вигляді.

Як відомо, жодні конкурси не потрібні органам місцевої влади для прийняття рішення про передачу земельних ділянок у власність (назавжди), постійне користування (без встановлення строку), безоплатне користування (до п’ятдесяти років). Чому вони полюблять і скільки коштуватиме безоплатне користування, конституційному власнику лісів знати не належить.

Життєві форми

Господарський кодекс України пропонує не вживати термінів "суб’єкт підприємницької діяльності" та "підприємницька діяльність". Натомість "учасниками відносин у сфері господарювання є суб’єкти господарювання" (ст.2 ГК). "Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних та соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями" (ст.3 ГК). Отже, найчастіше вживане словосполучення проекту лісового кодексу має бути відповідним чином змінено.

Проте напрочуд дивно звучатиме словосполучення "підприємці владні землекористувачі", "підприємці з лісового господарства", чи "підприємці з лісівництва". А поки що спробуємо класифікувати тих суб’єктів, що зустрічаються у проекті.

Суб’єкти	Типи та види
Суб’єкти лісових відносин
Суб’єкти ПД* владні землекористувачі	Власники	Постійні лісокористувачі	Орендарі
Суб’єкти ПД з лісового господарства
Суб’єкти ПД з лісівництва	Суб’єкти ПД промислового лісівництва		Суб’єкти лісогосподарської діяльності промислового лісівництва
Суб’єкти промислової ПД	Суб’єкти з лісозаготівельного виробництва	Суб’єкти лісопромислового підприємництва	Суб’єкти лісової промисловості
Суб’єкти господарювання	Господарюючі суб’єкти		Суб’єкти з інших напрямків господарювання

* ПД – підприємницької діяльності

Відразу відзначимо унікальний для законотворення факт – жодна множина суб’єктів в проекті кодексу не визначено явно! Хто криється в личині того чи іншого суб’єкта можна тільки здогадуватись.

Приміром, суб’єкти верхнього ешелону ієрархії – "суб’єкти лісових відносин" вперше зустрічаються при характеристиці Правил продажу деревини на пні в Україні (ст.73 ПЛК). Лише з контексту можна зрозуміти, що це або суб’єкти підприємницької діяльності з лісового господарства, або ж суб’єкти владні землекористувачі. Однак слід мати на увазі, що ці дві категорії відрізняються одна від одної, оскільки оренда може не мати своєю метою ведення лісового господарства.

Ще можна здогадатись, що деякі суб’єкти вважаються взаємозамінними – наприклад, "суб’єкти лісопромислового підприємництва" та "суб’єкти лісової промисловості". Частина суб’єктів може змінювати свою орієнтацію: приміром, якщо не знайдеться охочих орендувати ділянки молодняків для проведення освітлень чи прочищень, "суб’єкти з лісового господарства" стануть "суб’єктами лісопромислового підприємництва", в підтвердження чого їм буде видано "лісорубний квиток". А деякі суб’єкти виникли як продукт схрещування популяцій різних суб’єктів: приміром, "суб’єкти лісогосподарської діяльності промислового лісівництва" очевидно породжені "суб’єктами з лісового господарства" та "суб’єкточками з промислового лісівництва".

Етіологія

Аналіз тексту проекту показав, що в намаганні "обрізати" лісове господарство, укладачі не уникнули принципової правої помилки. По-перше, українському "суб’єкту підприємницької діяльності лісового господарства" в російському оригіналі спочатку відповідає "лесопользователь", котрий потім стає "суб’єктом промислової підприємницької діяльності", а "суб’єкт підприємницької діяльності лісового господарства" виявляється "лесхозом федерального органа управления лесным хозяйством".

Цей кодекс		Лісовий кодекс РФ
ст.43 ПЛК	„суб’єкт підприємницької діяльності лісового господарства”	«лесопользователь»	ст. 24 ЛК РФ
ст.50 ПЛК	„суб’єкт підприємницької діяльності лісового господарства”	«лесхоз федерального органа управления лесным хозяйством»	ст. 31 ЛК РФ
ст.50 ПЛК	„суб’єкт промислової підприємницької діяльності”	«лесопользователь»	ст. 31 ЛК РФ

Інший її прояв в тому що, автори не проводять різниці між "правом користуванням лісосічним фондом" та "правом використання ділянок лісового фонду" (ст.42 ПЛК).

В теорії лісового права розрізняють "суб’єктів права лісокористування" та "лісокористувачів"²³. "Суб’єктом права лісокористування визнається особа, що володіє лісовою правоспроможністю, тому до числа суб’єктів права лісокористування відносяться учасники лісових відносин, що володіють на основі закону абстрактною юридичною можливістю користуватися лісами. Правоспроможність суб’єктів права лісокористування виникає з моменту їх виникнення і припиняється лише тоді, коли сам суб’єкт права закінчує своє існування. В відповідності з Лісовим кодексом РФ суб’єктами права лісокористування є юридичні особи, що здійснюють ведення лісового господарства і (або) використання лісового фонду. Юридичні особи, яким надані права користування ділянками лісового фонду, тобто безпосередньо отримали в користування ділянку лісу для використання лісових ресурсів, є лісокористувачами. Правоспроможність лісокористувачів виникає і закінчується в момент надання і призупинення права використання лісових ресурсів." В українському проекті лісового кодексу ці групи суб’єктів лісових відносин ототожнюються, що є теоретичною помилкою в галузі лісового права.

Неолісівництво

Не ресурси

Зі складу "спеціального використання лісових ресурсів" виключені побічні лісові користування та заготівля другорядних лісових матеріалів, порівняно з діючим лісовим кодексом (ст.50 ЛК). Отже, окремо є "загальне використання лісів" (ст.62 ПЛК), "спеціальне використання лісових ресурсів" (ст.63 ПЛК), "побічні лісові користування" (ст.82 ПЛК), та всілякі "заготівлі" (ст. 80, 83, 85-88 ПЛК). При цьому, згідно означення, "живиця", "другорядні лісові матеріали", "деревні соки, дикорослі плоди, горіхи, гриби, ягоди, технічна сировина", "лісова підстилка" не входять до складу "лісових ресурсів" (ст.4 ПЛК); а згідно форм використання описані в главі "Використання лісових ресурсів" та відносяться до спеціального використання лісових ресурсів за лісовим квитком. Для усунення відповідного протиріччя авторам необхідно буде переробити не тільки означення "лісових ресурсів", а й переписати всі статті, де це означення вживається, – майже весь кодекс.

Неоправила

Види і способи рубок в проекті регламентуються щодо нині існуючих груп лісів та категорій захисності (ст.67 ПЛК), але жодним чином не пов’язані з новітніми "охоронними" лісами (ст. 33 ПЛК). При цьому, групи лісів, очевидно в уяві авторів, але не в тексті законі, пов’язані з напрямками лісівництва. Незважаючи на те, що стаття "Види і способи рубок" переписана із діючого лісового кодексу (ст.53 ЛК), власне способи рубок відсутні.

Стаття "Правила вилучення деревини" декларує не більше, не менше, ніж те, що "вилучення має місце", "спрямовується на забезпечення використання продуктивної здатності лісових земель", та містить цілий абзац попередньої статті (ст.68 ПЛК). А от про правила жодного слова. В статі з’являються "рубки, пов’язані з веденням лісового господарства". Тому можна припустити, що стаття була введена для регламентації вилучення деревини постійними лісокористувачами та орендарями, що ведуть лісове господарство, на залишках земель, які не передані в оренду, безоплатне користування, концесію для проведення користувань.

У кодексі не знайдено жодних посилань на які-небудь Правила рубок головного чи проміжного користування, що регламентують вилучення деревини суб’єктами ПД промислового лісівництва. Натомість догляд за насадженнями, що очевидно включає рубки догляду та санітарні рубки (проміжне користування – ст.66 ПЛК), регламентується Правилами рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства та інших рубок, що затверджуються центральним органом виконавчої влади з лісового господарства (ст.71 ПЛК). Порядок проведення заготівлі лісових матеріалів (шляхом головного та під час проміжного користування – ст.66 ПЛК) та видачі лісорубних квитків (ст. 65 ПЛК) встановлюються Правилами продажу деревини на пні в лісах України, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ст.73 ПЛК). Як же так, що одні й ті ж рубки догляду регламентуються різними Правилами, затвердженими різними органами? Чи Правила продажу пов’язані з Правилами ведення лісового господарства? Якщо так, то в правому відношенні "теорія лісового господарства без рубок" виявилася недолугою.

Herbalife

Підприємницький ухил знайшов свої відображення навіть в нівелюванні поняття розрахункової лісосіки. "Розрахункова лісосіка – це щорічна норма вилучення деревини в порядку головного користування" (ст.76 ПЛК). "Лісосічний фонд – "це обсяги деревини, на ділянках, призначених для вилучення (?) і продажу суб’єктам лісопромислового виробництва для заготівлі лісових матеріалів шляхом головного чи проміжного користування" (ст.78 ПЛК). Не допускається перевищення "розміру заготівлі лісових матеріалів в порядку головного користування розміру лісосічного фонду" (ст.75 ПЛК), що є сумою обсягів головного та проміжного користування (ст.78 ПЛК). З іншого боку, не зазначено, що "при здійсненні" не допускається перевищення розміру розрахункової лісосіки (ст.75 ПЛК). Інакше кажучи, можна збільшувати розмір головного користування за рахунок відповідного зменшення обсягів проміжного.

Нове панство

Порядок та умови здійснення побічних лісових користувань (випасання худоби, розміщення пасік, заготівля сіна, деревних соків, збирання грибів, ягід, лікарських рослин, технічної сировини, лісової підстилки та очерету) встановлюються органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування (ст.82 ПЛК)?! Ніяких державних інструкцій та державних лісових органів. "Я чув ваш "голова" добрий, – дозволяє і гриби збирать, і худобу до лісу ганять; не те що наш безсовісний, не має на нього управи!" Панове, майте повагу до простих громадян.

Поради населенню

Пам’ятайте, що ви можете "вільно перебувати в лісах", а також "збирати при цьому гриби та ягоди для власного споживання" (ст.62 ПЛК), навіть в лісі за приватним парканом. Проте, перш ніж скористатися правом загального використання лісів, ви маєте пересвідчитися, чи не є випадково цей ліс місцем перебування тварин; а також заміряти висоту дерев у насадженнях, щоби вона перевищила 4 метри, бо в той ліс, "вхід постійно заборонено" (ст.89 ПЛК). Взагалі остерігайтесь табличок "Вхід заборонено" (ст.89 ПЛК).

Не варто також намагатися їздити до лісу. Відтепер в’їзд в ліс транспортними засобами або упряжками законослухняних громадян дозволяється тільки побічними дорогами, а виїзд на лісові дороги допускається тільки тоді, коли вони позначені дорожніми знаками, що дозволяють по них рух. Стоянка транспортних засобів в лісі дозволяється виключно в позначених місцях (ст.91 ПЛК). Панове, приїхали в ліс, позначте місця стоянки, якщо це не зробила до вас лісова охорона.

Якщо вже наважились, рекомендуємо їздити в ліс сім’ями та з подругами. Тоді якщо вас спіймали, коли їдете по лісі не розбираючи знаків, відразу спасайте здоров’я ваших супутників, і жодні обмеження щодо в’їзду в ліс вас не обходитимуть. Або ж поправте здоров’я ліснику.

Не забувайте, що тепер в лісі головна місцева влада. Вона може вводити тимчасову заборону входу в ліс, якщо виникли ознаки деградації лісонасаджень, або деградації лісового покриву (ст.89 ПЛК). Без сумніву ознаки деградації лісового покриву будуть, оскільки як виявилося, мета, з якою надаються державні та комунальні ліси населенню, є саме збір лісового покриву (ст.90 ПЛК). Пошук насаджень з ознаками деградації міській владі порекомендуємо розпочати навколо своїх заміських віл.

Нарешті, громадяни, попавши до лісу, пам’ятайте, що вам заборонено "розкопувати землю, розгрібати та збирати лісову підстилку, портити гриби і грибниці, збирати плоди лісового покриву, в заборонених місцях". Ведіть себе благопристойно, не слід "залякувати, гнатися, захвачувати та вбивати тварин, крім випадків полювання" (ст.92 ПЛК). Не "гуляйте вільно з собаками, крім випадків полювання". Не "користуйтесь відкритим вогнем". А головне "не слід робити шум" (ст.92 ПЛК).

Економіка

Idem per idem²⁴

Плата справляється за встановленим законодавством податками та таксами, або у вигляді орендної плати чи доходу одержаного від реалізації лісосічного фонду (ст.110 ПЛК). Очевидно, що суб’єкти владні користувачі земель, а також, можливо, безоплатні користувачі та концесіонери мають сплачувати податки. В разі спеціального використання лісових ресурсів, всі лісокористувачі, окрім орендарів, справляють плату у вигляді такс, орендарі – у вигляді орендної плати.

Отже, у найгірше фіскальне становище поставлено постійних користувачів земель лісового фонду. Вони повинні сплачувати два види плати: спочатку податок за користування земельними ділянками, а потім і плату за використання лісових ресурсів. Звичайно, на тих ділянках, де лісосічний фонд не реалізований місцевою владою на конкурсних умовах. Переможці конкурсів з надання в оренду виграють, теж двічі: вони не сплачують податку за користування земельною ділянкою, і принаймні отримують в користування ті ресурси, за які боролися на аукціоні. До чого цікаво: постійні користувачі apriori державні лісгоспи, а от орендарі – суб’єкти підприємницького інтересу всіх мастей.

При цьому, державні постійні користувачі справляють податок до державної казни, орендарі ж змагаються як би наповнити місцевий бюджет. Оскільки у разі оренди, орендна плата за користування земельними ділянками лісового фонду надходитиме до районних бюджетів. Орендодавцями ж згідно земельного законодавства виступають районні державні адміністрації.

"Платежі за використання лісових ресурсів у розмірі вісімдесяти відсотків зараховується до бюджетів органів місцевого самоврядування і двадцять відсотків – до державного бюджету" (ст.112 ПЛК). Стає геть незрозуміло. Якщо ділянка не здана в оренду, і постійний державний користувач проводить рубку проміжного чи головного користування (ст.26 ПЛК), він вносить плату до бюджетів місцевого самоврядування²⁵. Але яке відношення мають бюджети сіл, селищ міст районного значення, районів в містах до проведення рубок державними користувачами на державних землях? Можливо, хтось знову плутає Ради з Радянською владою.

За землі лісогосподарського призначення пропонується справляти податок відповідно до Закону України "Про плату за землю"²⁶ (ст.113 ПЛК). Цікаво, що згідно цього закону, "податок за земельні ділянки, надані на землях лісового фонду, справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством" (ст.10). Отже, оподаткування в проекті кодексу, не що інше як тавтологія.

І навіщо було вводити статтю польського кодексу (art.62 UL) про "звільнення від податку на землі лісогосподарського призначення" тих земель, де рубки майже не проводяться, а отже плата за використання лісових ресурсів, а в її складі і податок, будуть мізерні (ст.114 ПЛК).

Перпетуум-мобіле

Напевне автори проекту не дочитали до кінця відповідну статтю-прототип Лісового кодексу Російської Федерації (ст.108 ЛК РФ), яка зазначає, що витрати на весь перелік статті "Фінансування утримання лісів" "финансируются за счет федерального бюджета", а не за "власні кошти" суб’єктів ПД з лісового господарства (ст.115 ПЛК). Це "витрати на здійснення заходів щодо охорони лісів, виконання робіт, пов’язаних з будівництвом лісогосподарських доріг, насінництвом, веденням моніторингу лісів, лісового кадастру і обліку лісового фонду, дослідно-конструкторські і проектні роботи, а також капітальні вкладення в охорону та захист лісів". Цікаво, чому навіть в Росії, охорона лісів, створення лісової інфраструктури, передбачається за рахунок державного бюджету, а в Україні за "власні кошти"? Не слід обманюватися авторам кодексу, при таких "капіталовкладеннях" в охорону лісів матимемо відповідні результати.

В разі, якщо у суб’єктів з лісового господарства, якась "власна копійка" залишиться, укладачі-економісти пропонують витратити її на справу державної ваги – ведення лісового кадастру і обліку лісового фонду. Як відомо, у цивілізованих країнах результати названих заходів є власністю держави і самі заходи проводяться за державний кошт.

Нарешті, зрозуміло чому повинна складатися "щорічна статистична звітність про стан лісів в використання лісових ресурсів" для місцевих органів влади (ст.115 ПЛК). Аякже, останні повинні оцінити, що в першу чергу виставляти на аукціон чи конкурс.

Описана картина пояснює стан державних лісів, утримання яких "проводиться за рахунок доходів отриманих від ведення лісового господарства" (ст.116 ПЛК). Понад те, державні лісогосподарські підприємства повинні також утримувати державні органи лісового господарства (ст.116 ПЛК). Розмір відрахувань до спеціального фонду ведення лісового господарства встановлює Голова Державного комітету лісового господарства (ст.115, 118 ПЛК), напевно по кожному підприємству, "що перебуває в сфері його економічних інтересів", окремо.

Врешті решт, завдання створення спеціального лісового фонду, суперечать одне одному (ст.118 ПЛК). З одного боку, фонд створюється для "викупу лісів, лісорозведення, заходів боротьби з пожежами, шкідниками та хворобами, проведення лісовпорядження, створення захисних насаджень, проведення науково-дослідних робіт, освоєння лісів у випадках загрози стійкості", тобто надання бюджетних дотацій (ст.117 ПЛК). З іншого боку, "кошти спеціального лісового фонду використовуються на відшкодування фінансових потреб лісогосподарських підприємств, що мають несприятливі економічні умови лісового господарства, або інші непередбачені збитки" (ст.118 ПЛК), тобто на зміну економічних умов лісгоспів.

Цікаво, що головний розпорядник фонду – Державний комітет лісового господарства, щоб використати кошти на лісове господарство, має отримати погодження двох міністерств (ст.118 ПЛК). Очевидно, що Міністерство економіки буде вишукувати дотації на викуп лісів, а Міністерство охорони навколишнього природного середовища звертатиме увагу на утримання заповідників, охорону рослин і тварин (ст.117 ПЛК). А віз і далі буде там.

Законодавче зібрання

Пантеон

Колектив авторів проекту Лісового кодексу дуже шанований. Більше того, це люди щирі в своїх переконаннях, і тому, насамперед, засвідчую їм свою повагу.

На жаль, і самі ж автори, напевно, погодяться зі мною, що ніхто з них не займався лісовим правом професійно, а тим більше лісовим господарством. Можливо виняток можуть скласти пан Кармазін, Голова підкомітету Комітету з питань правової політики; та пан Заєць, що є першим заступником Голови Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Припустимо, бажання юриста Кармазіна стати лісовим законодавцем продиктоване на диво частим вживанням в проекті кодексу словосполучення "суб’єкт підприємницької діяльності", для яких він розробив засади державної регуляторної політики²⁷. А можливо й ні, оскільки саме Юрій Анатолійович пропонував вилучити із статті 82 Земельного кодексу про право власності на землю юридичних осіб слова "для здійснення підприємницької діяльності"²⁸. Відстоюючи інтереси громадян України при внесенні змін до закону "Про оренду землі" громадянин Кармазін закликав "не роздати сьогодні наше державне майно просто так аби кому"²⁹. Чому ж тоді він не згадав свої слова при написанні проекту цього кодексу, де державні ліси пропонуються здавати в оренду саме "аби кому"? На предмет законності впровадження у Львівській області австрійського концесійного проекту "Карпатиленд" депутат Кармазін подавав депутатський запит. Тим не менше, в власному проекті лісового кодексу перший з його авторів пропонує концесію ділянок лісового фонду, котра, що безумовно відомо Голові підкомітету Комітету з питань правової політики, досі заборонена земельним та цивільним законодавством України.

Депутат Заєць завжди послідовно виступав за охорону природи. Аж до створення окремої категорії земель екологічної мережі³⁰. Цікаво, чи будуть на землях екологічної мережі землі лісогосподарського призначення згідно, після того як вони з’являться на землях природно-заповідного фонду згідно проекту лісового кодексу?

Депутат Порошенко як Голова комітету з питань бюджету при розгляді Державного бюджету на 2004 рік справедливо звертав увагу на проблему місцевих бюджетів³¹. Проте навряд чи можна наповнити місцеві бюджети за рахунок плати за оренду державних лісів.

Відома провідниця гендерних ідей пані Білозір привнесла їх і в лісовий кодекс. "Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю по відношенню до жінок з явними ознаками вагітності".

Навіть не зважаючи на численні протиріччя в собі, принаймні здивування викликає те, що народні обранці підписалися під документом, який скоріше за все не пройшов елементарної юридичного експертизи на предмет відповідності законодавству України.

Дуже сумнівно, щоб народні депутати України були в захопленні від запозичення положень Лісового кодексу Російської Федерації 1997 року. Це було б неприродно для національно налаштованих патріотів, і нелогічно для проросійських законодавців. Адже існує новий проект лісового кодексу Російської Федерації датований тим же місяцем того ж року що й український проект. Невже це панам з Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції до вподоби перекладати з російської? Краще б вчили англійську мову та політекономію.

Писар

Оскільки до сих пір йшлося про лісовий кодекс та законодавство, то залишилося лише визначитися причому тут ренегат Бобко?

По-перше, Бобко: тому, що при після викачування проекту Лісового Кодексу з сайту Верховної Ради, серед атрибутів отриманого файла проекту Лісового кодексу знайдено прізвище одного автора, а не групи шановних авторів – Андрія Бобка. По-друге, ренегат: не тільки тому, що своє ренегатство щодо українського лісового господарства Бобко відкрито виявляв в статтях, типу, "Деградація лісовпорядкування", "В лісі законодавчих парадоксів", "Повзуча екологічна диверсія в лісах України", а й тому що остаточно його затвердив як "автор" оцього проекту Лісового кодексу.

По великому рахунку, інколи ренегатству можна знайти виправдання, однак не було і немає виправдання некомпетентності. Саме думки про форми некомпетентності щодо лісового законодавства відвідали пана Бобка ще навесні минулого року, і він розгорнуто висловив їх в статті "К вопросу реформирования лесных отношений и развития лесного бизнеса в странах СНГ"³². Не відмовимо собі в задоволенні процитувати вирок, який він собі виніс:

"Некоторые авторы высказывают даже публично мысль о том, что "украинские законодатели в силу объективных и субъективных причин не смогут подготовить Лесной кодекс нового типа"³³. По их мнению, украинские законодатели еще "не доросли" до способности разработать основной лесной закон страны на положениях действующей в Европе лесной политики, поскольку он "требует определенного уровня общественной заинтересованности лесными проблемами и оценку рисков". (Какова риторика?!). Такое утверждение переворачивает проблему "с ног на голову". Хотя бы потому, что не законодатели разрабабывают проекты Лесного и других кодексов, нормативных актов. Поэтому перенесение политической ответственности за несовершенство лесного законодательства на законодателей можно объяснить, в лучшем случае, некомпетентностью, в худшем – злоупотреблением. Тем более, со стороны научных работников, которые принимают прямое участие в разработке таких проектов. Об этом говорит само название учреждения: Научно информационный центр лесоуправления Держкомлесхоза Украины. Однако, важно уже то, что ведомство все же признает несовершенство Лесного кодекса. И за это необходимо возблагодарить Всевышнего, что Он ниспослал во втором году третьего тысячелетия на нашу давно обетованную землю плоды просвещения и надежды."

Хочеться додати, – Господи, помилуй нас, грішних… І поставити свічку…

1 Поданий розгляд Верховної Ради України Ю.Кармазіним, І.Зайцем та ін. 19 грудня 2003 року 2 Кому вигідно (лат.) 3 Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 року №581 4 Не слід плутати орендарів земельних ділянок лісового фонду, визначених Земельним кодексом, та користувачів лісосічного фонду, діючих в межах законодавчих актів місцевої виконавчої влади та органів місцевого самоврядування Карпатських областей 5 UNECE/FAO – "Forest Resources Assessment 2000. Terms and Definitions" 6 В оригіналі: "seed orchards" – насіннєві плантації. 7 Згідно КВЕД рослинництво відноситься до сільського господарства та пов’язаних з ним послуг 8 ДСТУ 3404-96 9 Антиномія – логічна проблема, що стосується двох термінів, що відносяться до одного й того ж предмету, однаково переконливі, але суперечать один одному. 10 Закон України "Про лікарські засоби" від 4 квітня 1996 року №123/96-ВР 11 Де немає нічого, там немає нічого (лат.) 12 Закон України "Про використання земель оборони" від 27 листопада 2003 року №1345-IV 13 Закон України "Про мисливське господарство і полювання" від 22 лютого 2000 року № 1478-ІІІ 14 Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII 15 Закон України "Про природно-заповідний фонд" від 16 червня 1992 року №2456-XII 16 Глава 11 "Користування земельними ділянками для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення наукового дослідних робіт" 17 Глава 12 "Використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду на природно-заповідних територіях і об’єктах, в лісах населених пунктів, у прикордонній смузі та в лісах, що зазнали радіоактивного забруднення" 18 Стаття 9 ЛК РФ-97 19 Стаття 11 ЛК РФ-97 20 Загальне місце (лат.) 21 Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року №557 22 Закон України "Про оренду землі" в редакції від 2 жовтня 2003 року №1211-ІV 23 Коростелев С.В. "Земельное и лесное право" , стр. 204. Изд-во "Полиус", Санкт-Петербург, 1998 год 24 Те ж саме через теж саме (лат.) 25 Районний бюджет відрізняється від бюджету місцевого самоврядування 26 Від 3 липня 1992 року №2535-ХІІ 27 Проект закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності" 28 Засідання двадцять друге четвертої сесії Верховної Ради IV скликання 15 жовтня 2003 року 29 Засідання сімнадцяте четвертої сесії Верховної Ради IV скликання 2 жовтня 2003 року 30 Засідання п’ятдесят дев’яте третьої сесії Верховної Ради IV скликання 17 червня 2003 року 31 Засідання сорок третє четвертої сесії Верховної Ради IV 27 листопада 2003 року 32 Газета "Мебельный бизнес в СНГ" №4, 2003 рік 33 Стаття "О структуре и содержании основного лесного закона". Журнал "WoodBusiness" №2, 2002 рік http://www.lesovod.org.ua/displayarticle70.html

ДОДАТКИ

Додаток 1

Ustawa o Lasach	Порядок поділу лісів …
Art. 15 “Lasy ochronne”	Категорії захисності (КЗ) та особливо захисні ділянки (ОЗД) лісового фонду
– chronia glebe przed zmywaniem jub wyjalowieniem, powstrzymuja usuwanie sie ziemi, obrywanie sie skal lub lawin	Ліси протиерозійні: Високогірні ліси (КЗ) Ліси в селенебезпечних районах (КЗ) Ліси в лавинонебезпечних районах (КЗ) Ліси на стрімких гірських схилах (КЗ) Ліси на малопотужних кам’янистих грунтах (КЗ) Ліси на кам’янистих розсипах (КЗ)
– chronia brzegi wod przed obrywaniem sie, a zrodla rzek przed zasypaniem	Берегозахисні ділянки лісу (ОЗД) Ділянки лісу навколо витоків річок (ОЗД) Ліси на ярах, берегах балок і річкових долин (КЗ)
– ograniczaja powstawanie lub rozprzestrzenianie sie lotnych piaskow	Ліси на легкорозвіюваних пісках (КЗ)
– stanowia drzewostany uszkodzone na skutek dzialanosci przemys lu	Ліси зелених зон навколо промислових підприємств (КЗ)
– stanowia drzewostany nasienne lub ostoje zwierzat podlegajacych ochronie gatunkowej	Ліси зелених зон навколо промислових підприємств (КЗ) Особливо охоронні частини заказників (ОЗД)
– maja szczegolne znaczenie przyrodniczo-naukowe lub dla obron nosci i bezpieczenstwa Panstwa, sa polozone: w granicach administracyjnych miast i w odleglosci do 10 km od granic admministracyjnych miast liczacych ponad 50 tys. mieszkan cow;	Ліси спеціального цільового призначення: Ліси територій природно-заповідного фонду (КЗ) Ліси, що мають наукове або історичне значення (КЗ) Ліси, що виконують переважно санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції: Ліси зелених зон (КЗ) Ліси зон округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій (КЗ) Ліси поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання (КЗ)
– w strefach ochronnych wokol sanatoriow i uzdrowisk	Ділянки лісу навколо санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, туристичних баз тощо (ОЗД)

ГЛОСАРІЙ

Лібералізм – ідейна і суспільно-політична течія, що виникла у європейських країнах у 17-18 ст., що проголосила принцип цивільних, політичних, економічних свобод. Сучасний лібералізм (неолібералізм) виходить з того, що механізм вільного ринку створює найбільш сприятливі передумови для ефективної економічної діяльності, регулювання соціальних і економічних процесів; разом з тим необхідно постійне втручання держави для підтримки нормальних умов функціонування ринку, конкуренції.

Нігілізм (від лат. nіhіl – ніщо), заперечення загальноприйнятих цінностей; ідеалів, моральних норм, культури, форм громадського життя. Одержує особливе поширення в кризові епохи суспільно-історичного розвитку.

Космополітизм (від грец. kosmopolіtes – космополіт, громадянин світу), ідеологія т.зв. світового громадянства. У сучасних умовах космополітизм виступає у виді різних соціально-політичних орієнтацій – від взаємодії і зближення народів і держав до нігілістичного відношення до національної культури і традицій.

Теорія пізнання (гносеологія) – розділ філософії, у якому вивчаються закономірності і можливості пізнання, відносини знання до об’єктивної реальності, досліджуються ступіні і форми процесу пізнання, умови і критерії його вірогідності й істинності.

Антиномія (від грец. antіnomіa – протиріччя в законі) – логічна проблема, що стосується