10/08/2008
0Для справки замечу, что предприятия и физические лица маленького села Лопухів в Тячевском районе Закарпатской области за первое полугодие 2008 года экспортировали лесоматериалов на сумму более 600 тыс.$. Среди экспортеров нет гослесхоза, но встречаются фамилии, из ниже приводимой заметки. Как бы там, ни было, над словами Владимира Фабриция стоит задуматься. Может быть некоторые наши лесхозы или их руководители, действительно находятся на содержании частных лесоэкспортеров, к примеру таких как Бирть, Рысь и др. из Лопухіва?
М.П.
Лісогосподарства Івано-Франківщини оцінили свої збитки від стихії. Це – 26 мільйонів гривень. Пошкоджено 300 км лісових доріг та 150 мостів, повідомляють в обласній держадміністрації. Крім того, чиновники продовжують наполягати, що причиною повені в регіоні стала не вирубка лісів, а велика кількість опадів. Однак мешканці західного регіону іншої думки. Люди впевнені: природа помстилася за свавільне користування лісовими ресурсами.
Карпати розіп’яли на пилорамі. Гірські стигмати кровоточать людськими долями. Родина Люби Малиш купила й відремонтувала будинок – готувалися до другої дитини. Тонни ґрунту зрівняли його із землею. Насамперед рятували не дитину і себе, а новенький шифер із хати. Втратити п’ять тисяч гривень для вагітної санітарки – катастрофа. Держава ж дасть за все помешкання 45 тисяч.
Любов Малиш, мешканка с.Чорногузи: "Хата тепер коштує 40 тисяч, 50 тисяч, 70 тисяч доларів. Найстарша хата може коштувати 20 тисяч доларів".
Повінь – кара найвища, переконані у Карпатах. Ліс рубають безбожно, державі – крихти. Шалені гроші йдуть поза касою. Володимир народився у Лопухові. Якщо всюди держлісгоспи на кілька сіл, то тут – на одне. Перед страшною повінню 98-го року він попереджав: масова вирубка лісу помститься. Доросле дерево стримує три тонни води.
Володимир Калинюк, мешканець с.Лопухів: "Ми тут горяни, живемо. То заборонити усю рубку – з чого будуть люди жити? Треба рубати ліс, але там, де положено. А то зараз так зробили, що знищили усі перші групи. А перша група – вздовж потічків і при полонині".
Крадуть, як правило, ті дерева, які мали б стримати гірські потоки – це легше, каже Володимир Калинюк. До них – простіший доступ. Для виправдання – надумана хвороба дерев чи буревій. Під прикриттям лісгоспів у країні чітка система переробки лісу на долари. З Лопухова держава отримує 30 тисяч кубометрів деревини. Рубають за сто тисяч. Селяни протестують, але нічого зробити не можуть.
Володимир Калинюк, мешканець с.Лопухів: "Я вам скажу, що для держави не залишається нічого, можна сказати так. Тому, що держава і ще цей ліс, свій ліс український експортує за кордон і ще підприємцям поверне ПДВ. Зараз всі тут рубають ліс під прикриттям князьків із Києва".
Усе – неправда, кажуть у Брустурянському лісомисливському господарстві. Колись, може, й було, тепер – категорично ні. Рубають за планом.
Михайло Бігун, головний лісничий Брустурянського держлісгоспу: "Аби призначити насадження в рубку, то потрібно компетентний склад комісії з 3-4 інстанцій. Не так то просто зробити, як ви кажете, що можна приписати, щось там дописати".
Володимир Фабрицій сміється з цих пояснень. Домовитися із комісією – не проблема. В селі – жодного керівника з місцевих. Не потрібні люди, яким болить за цю землю. Володимир був останнім. Після призначення директором лісгоспу провів аудит господарства. Лише поверхова перевірка відкрила понад 20 тисяч кубометрів краденого лісу. Звільнили. І не поновили після відповідних рішень судів, аж до Верховного.
Володимир Фабрицій, колишній директор Брустурянського держлісгоспу: "Зловживань ми може виявили на 20% – це 20 тисяч самовільних рубок лише у Брустурянському, тобто у селі Лопухово. Є ціла система. Хоча у лісовому господарстві є справжні лісівники, але є і гібриди, для яких не основне ліс і порядок, а кошти ліві".
У Чорногузах не всі, як Люба, приходять на колишнє подвір’я. Хто зібрався із силами, штурмує владу, вибиваючи компенсації. Хтось – досі не оговтався, як Любина сусідка.
Любов Малиш, мешканка с.Чорногузи: "Вона не може сюди навіть прийти подивитися. Бо її звідси можуть забрати неживу".
Люба – теж ненадовго. Посидить на руїні, пориється в пакеті з документами – і до родини, поки ще терплять у хаті. Карпати – знову захмарені.
ICTV
http://vezha.org/news/8906.html
