08/08/2008
0Эта статья не о лесе, но описываемый в ней феномен предвидения интересен и для лесников. Помните у Высоцкого, –
Без умолку безумная девица
Кричала: "Ясно вижу Трою павшей в прах!"
Но ясновидцев – впрочем, как и очевидцев – Во все века сжигали люди на кострах.
И далее…
А вот конец – хоть не трагичный, но досадный:
Какой-то грек нашел Кассандрину обитель,-
И начал пользоваться ей не как Кассандрой,
А как простой и ненасытный победитель.
Впрочем, может быть, кто-либо из буковинских лесников спросит Варсалию о судьбе лесной отрасли???
М.П.
Люди, котрі мають Божий дар передбачати події, явища – найбільш нещасливі у світі. Бо їм не вірять. Від гомерівської “Іліади” до наших днів ставлення до тих, хто передрікає майбутнє, однакове. Скільки разів просила провісниця Касандра, донька царя Трої Пріама, вигнати прекрасну Єлену з міста, а потім не впускати троянського коня за ворота. Не слухали її. Криком кричала Касандра: “Бачу Трою у вогні!” А троянці тільки насміхалися з неї. Мовляв, божевільна донька Пріама. І не вірили їй. Згодом повиходили з дерев’яного коня грецькі воїни, відкрили ворота Трої і знищили місто. Згоріла Троя у вогні…
Незадовго до великої повені на Буковині у селі Берегомет Кіцманського району бігала вулицями стара Варсалія і криком кричала: “Бачу велику воду!”, «Йде велика вода! Рятуйте, люди, все хто що може!”. А люди посміхалися. І не вірили провидиці Варсалії. Хоча вже не один переконався у тому, що ця жінка має Божий дар передбачати майбутнє.
— Я снила велику воду перед стихією, — говорить Варсалія. – Ця вода була мені перед очима і вдень, і вночі. Найперше треба було рятувати хліб. А у мене під хатою було збіжжя. Вода могла його забрати.
Тоді Варсалія просила сусідів, аби допомогли їй занести пшеницю на горище у хаті. Молоді люди відмовляли її не робити цього. Але провидиця наполягала на своєму. Хлопці допомогли винести пшеницю на горище. Через три дні подвір’я, город і хата віщої Варсалії підтопила вода з Прута.
Ось така була історія з провидицею Варсалією, яка мешкає у Берегометі Кіцманського району.
— А ще буде у нас потоп? – запитую.
— Буде, — відповідає віщунка. – Через 34 роки. На Буковині повені повторюються з періодичністю в 30-35 років (1911 – 1941—1969 – 2008 + 34 = 2042 р.?)
Р.S. На позачерговій сесії Чернівецької обласної ради я запропонував Варсалію зарахувати у штат загону МНС або гідрометео-служби, котрі не змогли вчасно визначити силу стихії і попередити її наслідки. Чомусь мою пропозицію сприйняли з насмішкою. А даремно…
