Як захистити… захисні смуги?

В соответствии с Лесным Кодексом  защитные насаждения линейного типа, площадью  не менее 0,1 га, считаются лесными участками и относятся к лесному фонду.  В этой связи, ответственность за их учет, возобновление и выращивание теоретически возлагается на лесников. Что делается на практике можно узнать из статьи Сергея Гущика, опубликованной в свежем номере журнала «ЗЕМЛЕВПОРЯДНИЙ ВІСНИК».

М.П.

НАД ПРОБЛЕМОЮ КРАЮ РОЗМІРКОВУЄ Сергій ГУЩИК, НАЧАЛЬНИК ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

Щорічно водна та повітряна ерозії, за ствердженням спеціалістів, знешкоджують значну частину сільськогосподарських угідь України. Якщо на початку XX століття процентне відношення гумусу складало 7-9 %, то нині — лише 1,5-4,2 %. Ерозія завдає сільському господарству держави понад мільярд гривень збитків за рік.

Одним з небагатьох, але досить ефективних способів зупинити такі несприятливі природні фактори, як пилові бурі, суховії, засухи, є створення полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень. Ця робота розпочалася ще у другій половині XIX століття, однак лише в кінці 20-х років минулого віку було досягнуто певних успіхів. Досліджено, що на полях із полезахисними лісовими смугами на 24-40 % зменшується швидкість вітру, на 17-21 % знижується випаровування вологи з поверхні ґрунту. Завдяки лісосмугам урожайність зернових культур зростає в середньому на 5-7 центнерів з гектара.

До появи полезахисних лісових насаджень пилові бурі у степовій частині України були такої сили, що іноді цілком засипали пилом невеликі селища, а перші посадки, які з’явилися в донецьких степах, заносило іноді на висоту до трьох метрів. У результаті ґрунтовий покрив зникав із сотень тисяч гектарів, а більшість сільськогосподарських культур просто гинули.

За радянських часів щодо полезахисного лісорозведення на території колгоспів та радгоспів було ухвалено чимало загальнодержавних заходів.

Після Другої світової війни роботи зі створення лісосмуг продовжилися. До кінця 60-х на Донеччині вони займали близько 40 тисяч гектарів! На степових територіях з’явився новий ландшафт. Це дало можливість значно урізноманітнити вирощування сільськогосподарських культур, що досі було неможливим у Дикому степу. Лісосмуги були доглянуті, впорядковані, не засмічувалися.
Нинішня ситуація із захисними лісовими насадженнями всім відома — більшість поступово занепадає: для селян лісосмуги стали місцем заготівлі дров, а міщани влаштовують там сміттєзвалища.

Однією з причин виникнення цієї проблеми є те, що, згідно зі ст. 22 Земельного кодексу України, полезахисні смуги віднесено до несільськогосподарських угідь земель сільськогосподарського призначення. У результаті реформування земельних відносин сільськогосподарські угіддя передали у приватну власність, а 34,3 тис. га полезахисних лісових смуг, які не підлягали паюванню й перебували у користуванні колишніх колгоспів та радгоспів, були передані в землі запасу рад і фактично залишились без належного догляду та утримання. Такий стан призвів до того, що упродовж 2001-2007 років значна їх кількість була занехаяна, знищена або самовільно захоплена юридичними та фізичними особами.

За даними державного земельного кадастру станом на 01.01.2008 року площа земель під лісосмугами в Донецькій області складає 53 тис. га, з них: полезахисних смуг — 31,9 тис. га, інших захисних насаджень — 21,1 тис. га.

З метою врегулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони державного лісового фонду рішенням Донецької обласної ради «Про вилучення і надання земель загального користування сільськогосподарських підприємств» лісогосподарським підприємствам у постійне користування для ведення лісового господарства передано 0,3 тис. га захисних насаджень, у відання місцевих рад області — 34,3 тис. га, із них 22,6 тис. га полезахисних лісосмуг — для подальшого надання їх в оренду сільськогосподарським підприємствам та громадянам, які використовують земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Але вжиті заходи не дають позитивних результатів через те, що місцеві ради, на території яких знаходяться лісосмуги, не мають спеціалізованих лісогосподарських підрозділів та коштів на їх утримання. Крім того, значною частиною лісосмуг користуються сільськогосподарські підприємства, які не несуть відповідальності за їх збереження, у зв’язку з чим в більшості з них не проводяться санітарні рубки, нікому займатися їх охороною, ніхто не дбає про їх оновлення. Все це приводить до значного пошкодження або знищення насаджень.

У 2007 році Головне управління земельних ресурсів області ініціювало засідання обласної робочої групи з опрацювання та комплексного вирішення питань реалізації державної політики у сфері раціонального використання та охорони земель Донеччини.

На виконання її рішень було розроблено й затверджено низку заходів стосовно поліпшення стану справ з питань, пов’язаних зі збереженням лісосмуг в області. Передбачено, що колегії райдержадміністрацій, сесії міських рад мають визначитися щодо укладання договорів оренди земель під полезахисними лісосмугами, прилеглими до орендованих земель сільськогосподарського призначення.

Крім цього, при формуванні місцевих бюджетів на 2008 рік рекомендовано визначитися з коштами на здійснення робіт з нормативної грошової оцінки земель під полезахисними лісосмугами, таксації, в обласний бюджет на 2008 рік пропонувалось закласти кошти для проведення інвентаризації полезахисних лісових смуг та інших лісових насаджень. Також впродовж року місцеві органи влади мають сприяти укладанню договорів на виконання робіт, пов’язаних із доглядом, збереженням та відтворенням полезахисних лісових насаджень і передачі яружно-балочних захисних лісових насаджень спеціалізованим лісогосподарським підприємствам.

Також Головне управління земельних ресурсів розробило та узгодило з облдержадміністрацією зразок договору оренди полезахисних лісосмуг між радою (міською, сільською, селищною) та орендатором земель сільгосп-призначення, на підставі якого орендатор зобов’язується взяти у тимчасове користування полезахисні лісонасадження, які, відповідно до ст. 8 Закону України «Про меліорацію земель», є об’єктами агролісомеліоративної системи і пов’язані з веденням сільськогосподарського виробництва. Водночас проводитимуться роботи з їх утримання, обслуговування та відтворення самостійно або шляхом укладання відповідного договору зі спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами.

В результаті виконаної роботи відповідно до рішення Донецької облради спеціалізованим лісогосподарським підприємствам передано у постійне користування 12,6 тис. га яружно-балочних насаджень для ведення лісового господарства. В обласний бюджет закладено 986,3 тис. грн, що будуть використані на проведення інвентаризації полезахисних лісосмуг.

Зазначу, що в області проводяться роботи зі створення самоокупних лісомеліоративних підприємств, які на договірних засадах будуть виконувати роботи із збереження полезахисних насаджень. Щоб уникнути проблем на цій ділянці роботи, необхідно внести зміни у законодавчу базу України. Тому Головне управління впродовж попередніх років неодноразово зверта¬лось до Центру законодавчих ініціатив при Донецькій обласній раді щодо вдосконалення нормативно-правових актів з питань охорони, захисту, використання та відтворення полезахисних лісосмуг. Пропозиції надійшли до Верховної Ради України. Пропоновані зміни до норм чинного законодавства передбачають передачу в оренду земельних ділянок, зайнятих полезахисними лісовими смугами у комплексі з земельними ділянками, які безпосередньо передаються в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції.

Завдяки лісовим насадженням можливо частково вирішити ще одну проблему. В області нараховується більше 200 тис. гектарів малопродуктивних, деградованих земель (приблизно 12 % всієї площі ріллі), частину яких можна використати під лісові насадження. Це передбачається схемами землеустрою та техніко-економічними обґрунтуваннями використання і охорони земель адміністративно-територіальних утворень. На даний час у Донецькій області розроблено 89 таких схем.

Враховуючи реалії донецького степового регіону та техногенне навантаження, яке несе довкілля Донбасу, лісові смуги краю потрібно оголосити особливо цінними ландшафтами.

Важливим завданням на даному етапі має стати роз’яснювальна робота се¬ред населення про те, що дерева — це не лише захист сільгоспугідь від ерозії, а й легені Донбасу. У справі збереження лісового фонду регіону не повинні стояти осторонь органи земельних ресурсів, держлісгоспи, райдержадміністрації, ради чи власники землі.

Органам місцевого самоврядування слід розглянути можливість формування об’єднань громадян — власників земельних ділянок (паїв), особистого селянського господарства для організації робіт з санітарної рубки та догляду за лісовими захисними насаджен¬нями, в тому числі полезахисними лісосмугами, які розташовані на землях державної власності (землі запасу). Адже відтоді, як почали створюва¬ти лісосмуги, минуло понад 50 років. Більшість дерев практично вичерпали свій біологічний ресурс та потребують реконструкції або повної заміни.

Нині проблема захисту та реконст¬рукції полезахисних смуг потребує термінового вирішення. Інакше Донбасу — регіону ризикованого землеробства та важкої промисловості — буде досить складно впоратися з негативними наслідками природного та антропогенного походження.

«ЗЕМЛЕВПОРЯДНИЙ ВІСНИК» №3, 2008