15/07/2008
0“Ні” суцільним вирубуванням, даєш Україні нові ліси!” – нарешті сказали наші світлі державні голови.
Відтак, лісівникам дали згоду повертатися до старих дідівських принципів відновлення лісів. Хоча з підходом не якимось кустарним, а сучасним, європейським.
На цій ділянці Лопатинського державного запусту, що на Львівщині, залишилось усього 33 сосни. Кожна може дати 5-6 кубометрів деревини. Проте цих елітних дерев не чіпають. Вони – справжній золотий фонд. Ба, більше – відсталі в рості чи відмиральні материнські дерева поруч прибрали, тільки б розмножувалась порода.
Юрій Марчук, в. о. голови Держкомітету лісового господарства України: “Якщо ми сьогодні від них не отримаємо молоде покоління, то гріш нам буде ціна в базарний день, якщо ми, як лісники, не зуміємо отримати еліту від цієї елітної сосни.”
Її нащадків тут уже сотні тисяч. На 100 га території влаштували навчально-виробничий стаціонар. На Львівщині таких десятеро. Це як дитячі садочки. А головний спосіб відновлення лісу тут – природній насіннєвий.
Ще рік-другий, каже керівник лісової господарки країни, і місць, де лісосмуги стинатимуть під корінь, залишиться не більш, як 20%. Суцільна вирубка буде лише там, де вона потрібна самому лісові. На решті територій рубатимуть лише вибірково, а оновлюватиме лісовий фонд сама природа.
Ярослав Целень, головний лісничий Львівського управління лісового господарства: “Просто ми у свій час прийшли, як вам сказати, до “основанья, а затем”. Спочатку зрубав, а потім думай, як його відновити. Природа сама думає.”
І тільки там, де їй це зараз тяжко, допомагатиме людина. Для цього потроху модернізують розсадники. Від поляків привезли зрошувальну систему, в голландців перейняли технологію вирощування сіянців у так званих пігулках.
Мирослав Пилипів, керівник лісової інспекції Львівського управління лісового господарства: “Тут є спеціальна ямочка, кидаєте насіння і просто поливаєте. А там вже все є – і мінеральні добрива, і субстрат.”
Такий сіянець за рік може махнути й до метра угору. А що корінці захищені, то висаджувати його можна хоч серед літа. Це особливо тішить лісівників, бо вже не треба чекати сезону, щоби замінити деревце, яке не прийнялось чи пропало. Але найбільша гордість львівських лісівників – насіннєвий завод австрійської фірми. Він наразі єдиний в Україні. Та вже невдовзі, обіцяє Держкомітет лісового господарства, такі центри матимуть Волинь, Житомирщина та Київщина. Далі на черзі – Чернігів і Суми. Це значить, що сіятимуть лісові деревця, щороку, незалежно від врожайності попереднього року.
